Провадження № 22-ц/490/4206/12 

Справа № 2-194/11 

Головуючий у 1 й інстанції - Пономаренко І.П. 

Доповідач - Каратаєва Л.О. Категорія

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: Калиновського А.Б., Лисичої Н.М.

при секретарі - Бабенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення,-

рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання позивачеві права продажу предмету іпотеки будь-якій третій особі - покупцеві на підставі договору купівлі- продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку», для задоволення вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»за кредитним договором № DNQTGA000000206 від 27 листопада 2007 року.

Виселено відповідачів з вищевказаного житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку в відділі СГІРФО Тернівського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

З таким рішенням не погодились ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України (1618-15) суд першої інстанції не врахував.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 27.11.2007 року було укладено кредитний договір № DNQTGA000000206, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 37765 грн. строком до 27.11.2014 р.

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачами укладено договір іпотеки квартири від 27.11.2007 року, предметом якого є надання іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна -квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до іпотечного договору вартість предмету іпотеки становить 55000 грн.

Через невиконання зобов'язань по погашенню кредиту, утворилася заборгованість в загальному розмірі 36332 грн. 91 коп., з яких основний борг 27237 грн. 51 коп., прострочене тіло кредиту 2827 грн. 74 коп., відсотки 7836 грн. 93 коп., комісія 610 грн. 15 коп. пеня 648 грн. 32 коп.

Враховуючи наявну заборгованість, суд першої інстанції в рахунок її погашення звернув стягнення на предмет іпотеки - вказану вище квартиру.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з положень ст. 526, 527, 610, 625, 589, 590 ЦК, ат ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», які передбачають зобов'язання належним чином виконувати умови договорів та можливість звернення стягнення у разі невиконання зобов'язань на предмет іпотеки.

Застосувавши норми Цивільного кодексу (435-15) , які регулюють правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції хоча і застосував, але не дотримався Закону України «Про іпотеку» (898-15) , яким визначено спеціальні умови, що регулюють права та обов'язки, як іпотекодержателя так і іпотекодавців.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і на підставі ст.ст. 12, 33, 39, 40 вказаного Закону.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії вищевказаного кредитного договору - остаточне повернення кредиту - 27 листопада 2014 р.

Згідно наданого розрахунку заборгованості відповідача, станом на 18.05.2011 року, сума заборгованості за кредитом, з урахуванням заборгованості за відсотками, пені, штрафних санкцій, становить 36332 грн. 91 коп. В договорі іпотеки зазначена вартість предмета іпотеки, яка становить 55000 грн.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, так як у ст.39 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Також слід зазначити, що у відповідності до ч.5 ст.38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Вказані вимоги Закону України «Про іпотеку» (898-15) , як позивачем при зверненні до суду з позовом, так і судом першої інстанції при ухваленні рішення, враховано та дотримано не було, що не може бути усунено в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.