Справа №: 22-ц/0190/5251/2012

Головуючий суду першої інстанції:Радькова І.В. 

Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЧистякової Т.І. СуддівЛюбобратцевої Н.І. Філатової Є.В. При секретаріВостріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Холдінг» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Холдінг», третя особа - ОСОБА_7, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, проведення індексації, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,

23.04.2012року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Холдінг», третя особа - ОСОБА_7, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, про зобов'язання проведення індексації, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.11.2008 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Крим Холдинг» за сумісництвом у режимі неповної зайнятості. В березні 2011 року її було незаконно звільнено з займаної посади, про що її повідомили поштою 15.03.2011 року. Порушень трудової дисципліни вона не допускала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася. Із наказом про звільнення її не ознайомили. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23.11.2011 року вона була поновлена на роботі і в цій частині було допущено негайне виконання рішення. 24.11.2011 року вона прийшла до офісу для виконання рішень суду, але її не впустили. Тоді вона по телефону звернулася до директора, проте, той ніяких мір не прийняв. Після цього вона отримала виконавчий лист і по даному рішенню було відкрито виконавче провадження. Потрапити до офісу вона не могла, оскільки двері відчиняються лише через домофон. Із державним виконавцем вона змогла прийти на роботу лише 22.03.2012 року де її повідомили, що вона знов звільнена але тепер за прогули, про що начебто її повідомили поштою. Наказ про звільнення їй не надали і не ознайомили із ним. Також не ознайомили і з наказом про поновлення на роботі. 23.03.2012 року поштою вона отримала рекомендований лист із наказом №3 від 30.01.2012 року «Про звільнення ОСОБА_6». Рішенням суду її було поновлено на роботі, але допущена до неї вона не була, таким чином, заборгованість по зарплаті за період з 24.11.2011 року по 30.01.2012 року склала 1089,83 грн. За затримку розрахунку з вини уповноваженого органу їй повинно бути виплачено за період з 31.01.2012 року по 31.05.2012 року 2023,81 грн. Відповідно до чинного законодавства заробітна плата підлягає індексації. Таким чином сума індексації заробітної плати склала 15,46 грн. та сума індексації середнього заробітку складає 13,31 грн., а всього 28,77 грн. Крім того, вона має право на чергову відпустку або на компенсацію за неї. Сума компенсації за період з 04.03.2011 року по 31.05.2011 року складає 507,03 грн. У зв'язку із її незаконним звільненням вона втратила свій заробіток і їй було спричинено моральну шкоду, оскільки вона зазнала особливих страждань і незручностей, було грубо порушено її трудові права, життєві плани, були погіршені стосунки у сім'ї, з рідними та близькими. Це все змусило її додатково докладати зусиль для нормалізації свого життя, принизило її в очах знайомих, близьких, знизило самооцінку і впевненість у своїх силах, що викликало додаткові переживання. На підставі викладеного просила суд:

1. визнати незаконним та скасувати наказ №3 від 30.01.2012 року «Про звільнення ОСОБА_6»;

2. поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера ТОВ «Крим Холдинг» з 30.01.2012 року;

3. стягнути з ТОВ «Крим Холдинг» заборгованість по заробітній платі 1089,83 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу 2023,81 грн., індексацію 28,77 грн., компенсацію за невикористану відпустку-507,03 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн., судові витрати - 12 грн., а всього 53661,44 грн.;

4. допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягненні середнього заробітку в сумі 500 грн.;

5. стягнути з відповідача судові витрати;

6. стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Крим Холдинг» матеріальній збиток, заподіяний необгрунтованою зайвою виплатою в розмирі 53661,44 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснивши, що після ухвалення рішення суду про поновлення позивачки на роботі вона не вийшла на роботу, достовірно знаючи про прийняте судом рішення. Доводи про те, що вона приходила, але її не впустили, не відповідають дійсності, оскільки на підприємстві ведеться журнал врахування робочого часу в якому відмічаються явка на роботу і ухід з роботи. Крім того, з приводу неявки позивачки на роботу було складено декілька актів про її відсутність. Позивачка вийшла на роботу лише 22.03.2012 року при цьому жодних пояснень з приводу своєї відсутності не надала. Таким чином позивачка без поважних причин була відсутня на робочому місці з 24.11.2011 року по 22.03.2012 року. На підставі викладеного у задоволені позовних вимог просила відмовити.

Представник третьої особи також просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, пояснивши, що не поновили ОСОБА_6 на роботі одразу, тому що чекали розгляду справи в Апеляційному суді АР Крим. В силу юридичної необізнаності не знали як застосовується негайне виконання.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 червня 2012 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №3 від 30.01.2012 року «Про звільнення ОСОБА_6». ОСОБА_6 поновлено на посаді головного бухгалтера ТОВ «Крим Холдинг» з 31.01.2012 року. З ТОВ «Крим Холдинг» на користь ОСОБА_6 стягнено: заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2238,14 грн., в рахунок компенсації моральної шкоди - 3000 грн.. На користь держави з відповідача стягнено судовий збір в сумі 214, 60 грн. В решті позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць вимушеного прогулу в сумі 500 грн. Суми, що підлягають стягненню на користь позивача, визначені без утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Холдінг» ставиться питання про скасування рішення в частині задоволених вимог і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що рішення про поновлення ОСОБА_6 на роботі було виконано підприємством негайно: було винесено наказ №1 від 25.01.2012 року про її поновлення, проте, на роботі вона появилась 22 березня 2012 року, ніхто не перешкоджав ОСОБА_6 приступити до виконання своїх трудових обов'язків, що підтверджено показаннями свідків та складеними актами, які судом безпідставно критично оцінені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представника відповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив із їх обґрунтованості і доведеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Статтею 40 п.4 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року (v0009700-92) передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала із відповідачем у трудових відносинах. На підставі наказу від 03.11.2008 року її було прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Холдінг» з 03.11.2008 року з окладом 0,25 ставки (а.с.56).

03.03.2011 року наказом №5-к позивачку було звільнено з посади головного бухгалтера за однократне грубе порушення трудових обов'язків (а.с.57).

Наказом №6-к від 16.03.2011 року на посаду головного бухгалтера підприємства було прийнято ОСОБА_8 (а.с.109).

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 23.11.2011 року, яке набрало законної сили, позивачку було поновлено на посаді головного бухгалтера ТОВ «Крим Холдінг» (а.с.а.с. 14, 17).

Постановою державного виконавця від 02.12.2011 року було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Крим-Холдінг» (а.с. 12).

Наказом від 25.01.2012 року на підставі рішення суду позивачку було поновлено на роботі з 04.03.2011 року (а.с.а.с. 13, 49).

25.01.2012 року, 26.01.2012 року, 27.01.2012 року комісією у складі фінансового директора, заступника головного бухгалтера та інженера з охорони праці були складені акти, відповідно до яких у ці дні позивачка була відсутня на робочому місці з 9 години до 18 години, не виконувала в цей період своїх посадових обов'язків, не попереджала про причини своєї відсутності (а.с.а.с. 53, 54, 55).

Наказом №3 від 30.01.2012 року ОСОБА_6 було звільнено з займаної посади головного бухгалтера ТОВ «Крім Холдинг» з 30.01.2012 року згідно п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул (у тому числі - за відсутність на роботі більш 3 годин протягом робочого дня без поважних причин) (а.с. 50). Поштою позивачці було направлено вказаний наказ про звільнення і листа від 24.02.2012 року із пропозицією з'явитися на підприємство за остаточним розрахунком (а.с.8). Зазначені наказ і лист було отримано позивачкою 23.03.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.а.с. 10, 52).

Судом першої інстанції встановлено, що намір виконувати добровільно рішення суду про поновлення на роботі у відповідача був відсутній. Ці обставини не заперечувались відповідачем, пояснюючи таку поведінку юридичної необізнаністю, і у зв'язку із оскарженням даного рішенням в апеляційному порядку.

Підставою для звільнення позивача з роботи є вище зазначені акти про відсутність на роботі. Проте, на думку колегії суддів, суд правильно надав критичну оцінку цим доказам, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме - показаннями свідків, відповідно до яких достовірно встановлено, що сама позивачка потрапити до ТОВ «Крім Холдинг» не мала можливості через відсутність у неї і взагалі у всіх працівників ключів від дверей, які були постійно зачинені на замок.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен витребувати у правопорушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Між тим, зазначені вимоги закону виконано не було, оскільки письмових пояснень у ОСОБА_6 з приводу відсутності на роботі не відбиралося, а наказ №3 від 30.01.2012 року про звільнення позивачки на роботі було направлений поштою лише 24.02.2012, тобто майже через місяць після його видання. Доказів того, що наказ було направлено раніше, відповідачем не надано.

Виходячи з наведено, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачку було звільнено без достатніх законних підстав.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підставі вимог зазначеної статті судом правильно здійснено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивачки. Заперечень стосовно розміру стягненої суми апеляційна скарга не містить, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України рішення в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Застосування компенсації моральної шкоди, на думку колегії суддів, також здійснено відповідно до вимог ст. 2371 КЗпП України. При цьому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, а саме - повторність незаконного звільнення; тривалість часу, що знадобився позивачці для захисту свого порушеного права; вимушеність докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя; душевні переживання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, ч.1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Холдінг» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.