1315/2-33/11 Про відшкодування майнової і моральної шкоди - 27.08.2012 Прийняття

У липні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, Корелицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області, Перемишлянської районної державної адміністрації і Перемишлянського відділу земельних ресурсів про відшкодування майнової і моральної шкоди, у якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог -т.1, а.с. 114-115) стягнути солідарно з ОСОБА_7, Корелицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області і Перемишлянської районної державної адміністрації на його користь 2 165 465 грн. майнової шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди, а всього -2 665 465 грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що на підставі Договору оренди, укладеного 28.12.2001 року між ним та Корелицькою сільською радою, він був орендарем водоймища загальною площею 13,4 га в урочищі "Задвір'я", на яке вранці 18.09.2007 року "на декількох легкових та вантажних машинах ... приїхало 20 мужчин", яких "очолював ... ОСОБА_7"; ними було спущено воду з цього водоймища та повністю виловлено з нього рибу, перевезення якої "відбувалося 5-ма машинами і продовжувалося протягом 7 днів поспіль з ранку до вечора" (з 18 по 24 вересня 2007 року), доказами чого є Акт депутатської комісії Корелицької сільської ради та ряд очевидців цих подій, в результаті чого (згідно наведених у позові розрахунків) йому було заподіяно 2 165 465 грн. майнової шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди, які він і просить стягнути з відповідачів.

Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено та ухвалено "стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 заподіяну шкоду внаслідок самовільного спуску ставка та вилучення і привласнення рибопродукції в сумі 182 400 грн. (з розрахунку: 800 кг риби х 12 га площі по ціні 19 грн./кг, що відповідає середньому нормативу ставкового рибництва), а також стягнути з відповідача в користь позивача заподіяну моральну шкоду внаслідок самоправного вчинення неправомірних дій по безпідставному заволодінню рибопосадковою продукцією і перенесеними у зв'язку з цим стражданнями та переживаннями в сумі 12 000 грн. (з розрахунку: 1000 грн. х 12 місяців, тобто з часу спуску ставка з вересня 2007 року до 29.10.2008 року -часу винесення розпорядження Перемишлянською РДА № 612 про передачу ставка в оренду ОСОБА_7)". Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 1 250 грн. судових витрат по справі, а також в дохід держави 700 грн. судового збору (т.1, а.с. 247).

Дане рішення оскаржив ОСОБА_8 - представник відповідача ОСОБА_7

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що після зупинення судом провадження у справі ухвалою від 21.03.2011 року -до вирішення питання про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, ухвала про відновлення провадження у справі не виносилась, однак суд ухвалив по справі оскаржуване рішення.

Вважає, що суд не дав належної оцінки роз'ясненням спеціаліста ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що з власного досвіду він вважає, що у ставку позивача риби бути не могло по цілому ряду причин.

Вважає, що позивач не подав до суду жодного доказу того, що ставок був ним зариблений, оскільки факт зариблення ставка рибою у відповідності до вимог Порядку проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 08.06.2004 року № 215 (z1142-04) , в обов'язковому порядку мав би підтверджуватися актом про виконання робіт із уселення водних живих ресурсів.

Документ під назвою "депутатський акт" не вважає належним і допустимим доказом по справі та звертає увагу на те, що всі особи, які підписали згаданий акт, в судовому засіданні не змогли підтвердити своїх слів.

Звертає увагу на розбіжності у показах свідків, а також на те, що після заволодіння відповідачем ОСОБА_7 рибою (по версії позивача) останній не звертався до правоохоронних органів.

Вважає неправомірним стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що позивачем не було доведено жодного зв'язку між подіями у вересні 2007 року та погіршенням стану його здоров'я в кінці 2008 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також оглянувши в судовому засіданні Матеріал № 117 та Матеріал № 689 про відмову в порушенні кримінальної справи Перемишлянського РВ ГУМВСУ у Львівській області (в подальшому -"Відмовні матеріали № 117 та № 689"), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Часткове задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що "факт самовільного спуску ставка стверджується показами свідків ..., актом депутатської комісії Корелицької сільської ради від 14.11.2008 року, письмовими запереченнями Перемишлянської РДА, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.03.2008 року по матеріалу № 117", у зв'язку з чим прийшов до висновку про те, що "неспростовно доведено факт самовільного спуску ставка та вилучення і привласнення рибопродукції з нього саме ОСОБА_7", з якого "за самоправне посягання і заволодіння чужим майном" слід стягнути майнову шкоду "з розрахунку 800 кг риби на 12 га площі по ціні 19 грн./кг, що відповідає середньому нормативу ставкового рибництва, згідно листа завідуючого кафедри водних біоресурсів ОСОБА_9 Львівського національного університету ветеринарної мадицини та біотехнологій ..., з урахуванням иісцезнаходження даного водного об'єкту в третій зоні рибництва, де з 1 га площі можна отримати від 6 до 10 тонн риби з середньою масою 400-500 грамм".

Проте, з вище наведеними висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57- 60 ЦПК України; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір і що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

За правилами ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеного вбачається, що обов'язок доказування розподіляється згідно з перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач -відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року провадження у даній цивільній справі було зупинено -до вирішеня питання про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи. При цьому суд зупинення провадження у справі мотивував тим, що питання про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи "може вплинути на розгляд даного позову" (а.с. 186).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому суд не виносив ухвали про відновлення провадження у справі (і в цій частині колегія суддів доводи апеляційної скарги визнає обгрунтованими), відповідно (за вище наведених мотивів зупинення провадження у ній) -залишається немотивованим відновлення судом провадження у даній справі.

В той же час, як вбачається з Відмовних матеріалів № 117 та № 689, за результатами звернень позивача ОСОБА_4 до правоохоронних органів (перше з яких -з приводу "самозахвата озера і крадіжки чужої риби" -подано було лише 15.12.2007 року -а.с. 81) неодноразово виносились постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Остання постанова про відмову у порушенні кримінальної справи була винесена 02 липня 2011 року (значно пізніше від постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 07.03.2008 року, на яку посилається суд, як на доказ спуску води зі ставка ОСОБА_7, однак і згідно цієї постанови "встановити розмір заподіяної шкоди не є можливим", оскільки відсутні будь-які докази про такий розмір). Як вбачається зі змісту цієї постанови (від 02 липня 2011 року) та долучених до неї письмових пояснень, на виконання вказівок прокуратури працівниками міліції були відібрані письмові пояснення від всіх підписантів Акту депутатської комісії Корелицької сільської ради від 14.11.2008 року (на який посилається суд в оскаржуваному рішенні), у яких всі вони ствердили, що не були при спуску води осінню 2007 року зі ставка, хто спускав цю воду і чи взагалі її спускав, а також про те, чи хтось виловлював рибу з цього ставка, їм не відомо (арк. 37-45 Відмовних матеріалів № 689).

Як визнав в суді апеляційної інстанції представник позивача, вище згадана постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 02 липня 2011 року ними не оскаржувалась.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на Письмові заперечення Перемишлянської районної державної адміністрації (а.с. 120-123), як на доказ спуску води зі ставка ОСОБА_7, то таке посилання також не може прийматись до уваги, оскільки у п. 6 цих Письмових заперечень міститься лише цитування з відповідного клопотання представника позивача.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу також на нелогічність, непослідовність і суперечливість пояснень самого позивача та заявлених ним вимог, оскільки (по його версії) спуск води зі ставка здійснювався "в присутності (його) довіреної особи, сина" (а.с. 81), виходячи з розміру ставка (13,4 га) -продовжувався протягом тривалого часу, здійснювався "20 мужчинами", які і виловлювали з нього рибу, перевезення якої "відбувалося 5-ма машинами і продовжувалося протягом 7 днів поспіль з ранку до вечора". При цьому позовні вимоги заявлені лише до одного з "20 мужчин" (ОСОБА_7) і доводи позовної заяви не містять логічних пояснень тому, що син позивача, спостерігаючи протягом тривалого часу (щонайменше -7 днів), як сторонні особи спускають воду зі ставка та фактично відкрито викрадають його майно в особливо великих розмірах на 5-ти машинах, не вчиняє будь-яких дій для зупинення такої протиправної поведінки, а сам позивач звертається до правоохоронних органів з приводу "самозахвата озера і крадіжки чужої риби" лише 15.12.2007 року -через майже три місяці (а.с. 81).

Крім цього, як вже зазначалося вище, згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 07.03.2008 року (на яку посилається суд, як на доказ спуску води зі ставка ОСОБА_7) підставою для відмови у порушенні кримінальної справи стало те, що "встановити розмір заподіяної шкоди не є можливим", оскільки відсутні будь-які докази про такий розмір.

В той же час, розмір майнової шкоди, визначений судом, цілком і повністю грунтується на припущеннях щодо можливої кількості риби, яку можна було б отримати зі ставка - "середньому нормативі ставкового рибництва" (з посиланням на лист завідуючого кафедри водних біоресурсів Львівського національного університету ветеринарної мадицини та біотехнологій ім. Гжицького ОСОБА_9), що прямо суперечить нормі ч.1 ст. 60 ЦПК України.

За вище наведених обставин оскаржуване рішення з підстав, що передбачені п.2 і п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового -про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 2 і 4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, представника ОСОБА_7, задовольнити.

рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.