22-ц/2690/9846/2012 Про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) - 15.08.2012 Прийняття

в справі за клопотанням компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 02 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «Huawei Tech. Investment Co., Ltd», С.А.Р., Гонконг, та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані», Україна, -

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року клопотання Компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 02 грудня 2011 року - задоволено.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 02 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «Huawei Tech. Investment Co., Ltd», С.А.Р., Гонконг (далі - Стягувач), та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані», Україна (далі - Боржник, СПТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані»), про зобов'язання СПТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» виплатити Компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» суму основного боргу у розмірі 12 212 951,84 доларів США; суму витрат на юридичне представництво і інших витрат в розмірі 290 659,64 доларів США, 839 808,46 російських рублів, 22 262,17 українських гривень, 41 346,00 шведських крон; відсотки відповідно до статей 2 та 6 Закону Швеції «Про відсотки» з дня прийняття остаточного рішення до повної сплати.

Вирішено питання про видачу виконавчого листа про стягнення зі СПТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» на користь компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» суми основного боргу у розмірі 12 212 951,84 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.05.2012 року складає: 97 568 050, 95 грн.; суми витрат на юридичне представництво і інших витрат в розмірі 290 659,64 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.05.2012 року складає: 2 322 050, 79 грн., 839 808,46 російських рублів, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.05.2012 року складає: 225 085, 46 грн., 22 262,17 українських гривень та 41 346,00 шведських крон, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.05.2012 року складає: 48 402, 73 грн.; відсотків відповідно до статей 2 та 6 Закону Швеції «Про відсотки» з дня прийняття остаточного рішення до повної сплати.

В апеляційній скарзі СПТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального права та положень міжнародного законодавства. Особа, що подала апеляційну скаргу наголошує та тому, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, щодо розгляду клопотання без наявності всіх передбачених нормами міжнародного права документів, які має надавати суду заявник. Зокрема, вказує на неврахування місцевим судом положень ст.ст. 35, 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (995_070) («Нью-Йорская Конвенція»). Вважає, що Правління Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм, своїм рішенням від 17.09.2010 року фактично перевищило свої повноваження, порушивши погоджений сторонами Регламент (Арбітражні правила), та фактично позбавило боржника фундаментального права на захист у даному арбітражному процесі, що відповідно до положення п. d ч. 1 ст. 5 Нью-Йоркської Конвенції є підставою для визнання та приведення у виконання арбітражного рішення.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом в лютому 2012 року представник компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» звернувся до компетентного суду України з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду посилаючись на те, що рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 02 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «Huawei Tech. Investment Co., Ltd», С.А.Р., Гонконг та СПТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані», Україна, добровільно Боржником не виконано.

Постановляючи ухвалу про визнання та виконання на території України рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція), суд першої інстанції виходив із того, що клопотання «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» про визнання та звернення до виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) у справі V (092/2010) від 02 грудня 2011 року за формою та змістом відповідає вимогам, встановленими ст. IV Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, укладеної у м. Нью-Йорк у 1958 р.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, оскільки його висновки не відповідають вимогам закону і встановленим по справі обставинам.

Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначено ст. 394 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 394 ЦПК України, передбачено, що крім обов'язкових вимог щодо форми та змісту, до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У питаннях визнання та виконання іноземних арбітражних рішень міжнародним договором, що підлягає застосуванню, є Нью-Йорська Конвенція (995_070) (укладена у м. Нью-Йорк у 1958 р. та ратифікована Україною 10.10.1960, яка набула чинності для України 08.01.1961) (далі - Конвенція), учасницями якої є і Україна, і Швеція, і КНР. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» положення його ст.ст. 35, 36 також підлягають застосуванню щодо визнання та виконання на території України арбітражних рішень, винесених в інших державах.

Відповідно до ч. 1 ст. II Нью-Йоркської Конвенції кожна Договірна держава визнає письмову угоду, відповідно до якої сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або які-небудь спори, що виникають чи можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними договірними чи іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного провадження. Аналогічне визначення міститься і в ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Згідно зі ст. III Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і виконує їх у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і виконання цих рішень.

Статтею IV Нью-Йоркської Конвенції встановлено, що для отримання визнання та виконання відповідного арбітражного рішення, сторона, що його запитує, зобов'язана надати суду належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого рішення, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної у ст. II Конвенції, чи її належним чином завірену копію. Така сама вимога встановлена і ч. 2 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», в якій зазначено, що сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в статті 7, або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих документів на українську або російську мову.

Як вбачається з матеріалів справи заявник додав до клопотання ксерокопію рішення іноземного суду та ксерокопію перекладу такого рішення (т. 1, а.с. 5-125).

Колегією суддів встановлено, що додане до клопотання рішення арбітражного суду є ксерокопією з копії рішення, яке належним чином не засвідчене. Як вбачається з наданих документів, другого лютого дві тисячі дванадцятого року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу засвідчено справжність підпису перекладача ОСОБА_6, який зроблено у її присутності, зареєстровано в реєстрі за № 73, разом з тим нотаріусом не засвідчувалось вірність копії рішення іноземного суду оригіналу документа (т. 1, а.с. 122 зворотна сторона). До клопотання заявником додано нотаріально посвідчену ксерокопію з цього документа.

За таких обставин ксерокопія з копії рішення не є належно засвідченою копією у розумінні цивільного-процесуального законодавства України та Нью-Йорскої конвенції.

Також, в порушення вимог, передбачених статтею IV Нью-Йоркської Конвенції та ч. 2 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» заявник додав до клопотання копії п'яти контрактів, які засвідчені підписом представника заявника ( т. 1, а.с. 148, 179, 204, 224, 245).

Не зважаючи на те, що на вказані порушення Боржник вказував у своїх запереченнях на клопотання, заявником не було надано таких документів в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що компанією «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» при зверненні до компетентного суду України з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 02 грудня 2011 року не було додано всі передбачені законодавчими актами документи, а саме відсутній оригінал чи належно завірена копія арбітражного рішення, а також оригінал арбітражної угоди, або належним чином засвідчена копія такої.

В порушення порядку, встановленого статтею IV Нью-Йоркської Конвенції та частиною 2 статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд першої інстанції надав дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду на підставі наявної у справі ксерокопії належним чином не засвідченої копії.

Також, належним чином засвідчених документів не було надано заявником і в суді апеляційної інстанції, не зважаючи на те, що на вказані порушення закону звертав увагу представник СПТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» в апеляційній скарзі.

Однією з підстав відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, як зазначено у п. 8 ч.2 ст. 396 ЦПК України, є випадки встановлені законами України.

Згідно ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято.

Згідно абзацу 7 ч. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (4002-12) , якщо в будь-якому положенні цього Закону є посилання на те, що сторони погодились або що вони можуть погодитися, або в будь-якій іншій формі є посилання на угоду сторін, така угода включає будь-які арбітражні правила, зазначені в цій угоді.

З матеріалів справи вбачається, що положення про вирішення спорів у всіх п'ятьох контрактах не є ідентичними. В ході арбітражного розгляду справи № 92/2010 заявник та Боржник не вносили змін до арбітражних застережень, що містяться у Контрактах, не укладали нову арбітражну угоду, яка б охоплювала спори з усіх п'яти контрактів.

Відповідно до погодженого сторонами в кожному з арбітражних застережень Арбітражному регламенті Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм, останній (а) не передбачає можливості розглядати кілька спорів за різними не пов'язаними між собою контрактами в одному арбітражному провадженні за відсутності відповідного арбітражного застереження або згоди сторін на такий розгляд та (б) не наділяє Правління Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм повноваженнями приймати рішення щодо такого об'єднаного розгляду (такі рішення не зазначені у вичерпному переліку рішень, які вправі приймати Правління Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм - ст.9 Арбітражного регламенту).

Попри це, правління Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм, своїм рішенням від 17.09.2010 р. дозволило такий об'єднаний розгляд за односторонньою вимогою заявника не взявши до уваги заперечення боржника, з посиланням на ст. 11 Арбітражного регламенту, яка в свою чергу регулює зовсім інші процесуальні питання - включення нових позовних вимог до вже існуючого арбітражного провадження.

Згідно п. d ч. 1 ст. 5 Нью-Йоркської Конвенції у визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання і приведення у виконання докази того, що склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали згоді сторін або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж

Суд першої інстанції не звернув уваги, що арбітражне рішення Арбітражного інституту Торгової плати м. Стокгольм від 02.12.2011 року у справі № 92/2010 винесене по спору, що не передбачений і що не підпадає під умови арбітражних застережень, що містяться в п'ятьох контрактах, доданих до клопотання, що є підставою для відмови у його визнанні та виконанні відповідно до ст.V Нью-Йоркської конвенції, ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм діючого законодавства, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду виходячи з вимог ст. 396 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 313- 315, 317, 319, 325, 327, 396 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу представника Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» Лєнкова Романа Олександровича - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року скасувати та постановити нову, наступного змісту:

У задоволенні клопотання Компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 02 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «Huawei Tech. Investment Co., Ltd», С.А.Р., Гонконг, та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані», Україна, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Побірченко Т.І.,

при секретарі: Охневській Т.В.,

за участю представників:

СПТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані»:

Лєнкова Р.О.,

компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd»:

Сташків К.І,

Просянюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» - Лєнкова Романа Олександровича

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року

в справі за клопотанням Компанії «Huawei Tech. Investment Co., Ltd» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 02 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «Huawei Tech. Investment Co., Ltd», САР Гонконг та Спільним українсько-американським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані», Україна, -

Керуючись ст.ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів,-