Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Винту Ю.М., Кулянди М.І.,

секретар Тодоряк Г.Д.,

за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства -Луців О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заробітної плати та належних сум при звільненні, середньомісячного заробітку за затримку розрахунку, скасування наказу та стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2012 року, -

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за 110 днів в розмірі 11273,90 грн., середньомісячний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за три місяці в розмірі 5082 грн. та моральну шкоду в розмірі 700 грн., а всього 17055,90 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені решти позовних вимог та ухвалити нове, яким ці вимоги задовольнити.

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що їй безпідставно та з порушенням законодавства зменшили заробітну плату в бік погіршення. Судом безпідставно не взято до уваги розмір збільшених позовних про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку і відмовлено у їх задоволені. Зазначає, що її безпідставно звільнили за день до закінчення терміну дії п.4 наказу №14-В, яким була встановлена тимчасова нижча оплата праці. Крім того, суд невірно застосував строк позовної давності та безпідставно частково задовольнив позовні вимог щодо стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Глибоцьке виробниче управління житлово-комунального господарства просить скасувати рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2012 року в частині стягнення 5082 грн. середньомісячного заробітку за три місяці за затримку розрахунків при звільненні.

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи в цій частині. Зазначає, що затримка розрахунку при звільненні відбулася у наслідок наявного спору щодо сум компенсацій. Так, позивачка свідомо не використовувала відпустку в повному обсязі, розраховуючи отримати велику суму компенсації при звільненні. Також судом не було враховано важке матеріальне становище підприємства та завищення позивачкою собі заробітної плати, яка враховувалась при розрахунку за 2010 рік.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 12 серпня 1975 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в Глибоцький ККП на посаду економіста та 30 березня 2011 року звільнена з цієї посади у зв'язку із скороченням штату на підставі наказу №55-к від 30.03.2011 року (а.с.6).

Виплати при звільненні ОСОБА_1 були здійсненні поетапно, а саме 04.04.2011 року, 12.04.2011 року та 13.04.2011 року (а.с.241-243).

Наказом №14-В від 12 січня 2011 року з 01.01.2011 року встановлено мінімальну заробітну плату по підприємству 941 грн. з урахуванням коефіцієнта 1,2 згідно галузевої угоди, розроблено штатний розпис для робочих і ІТП, службовців та інших категорій працівників з 01.01.2011 року, згідно п.1.1.8 Галузевої угоди на 2010-2012 рр. тимчасово, строком на три місяці застосовано норми оплати праці нижчі норм, передбачених Галузевою угодою до штатного розкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, щодо застосування строку позовної давності звернення до суду із захистом трудового права, передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (v0009700-92) встановлені статтями 228, 233 строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Відмова в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності може мати місце лише за умови пред'явлення правомірних позовних вимог, але ж з пропуском таких строків, що зазначено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) .

Позивачка ОСОБА_1 дійсно почала отримувати меншу заробітну плату з кінця січня 2011 року та продовжувала працювати на підприємстві ще два місяці, проте в суд з позовом про скасування наказу №14-В від 12 січня 2011 року, яким їй зменшили заробітну плату, звернулася лише 30 червня 2011 року, у зв'язку з чим пропустила тримісячний строк на звернення до суду за захистом своїх прав.

На виконання цього суд обґрунтовано прийшов до правильного висновку щодо порушення власником при винесені наказу №14-В від 12.01.2011 року ст. ст. 97, 103 КЗпП, тобто про правомірність вимог ОСОБА_1 в частині скасування оспорюваного наказу, про те відмовив у задоволенні її вимог через пропуск строків на його оскарження.

Твердження апелянта про безпідставну відмову у збільшенні розміру позовних вимог щодо стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку і вимога про нарахування середньомісячного заробітку за затримку розрахунку на час ухвалення апеляційним судом рішення суперечить вимогам ст. 31 ЦПК України та ч.8 ст. 193 ЦПК України, згідно якої під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 30.03.2011 року, тобто в межах троку дії обмежень на підставі наказу №14-В від 12 січня 2011 року щодо зменшення коефіцієнту заробітної плати згідно галузевої угоди, строк оскарження якого позивачка пропустила, то суд правомірно визнав ці суми не нарахованими та відмовив у задоволені позовних вимог в цій частині.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції вірно врахував обсяг та характер страждань позивачки, виходив з засад розумності, виваженості та справедливості, а тому рішення суду в цій частині скасуванню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для його скасування.

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

З оригіналом згідно: