Провадження № 22-ц/490/7176/12 

Справа № 412/6190/2012 

Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А. 

Доповідач - Лаченкова О.В. Категорія

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.

при секретарі Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа -Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошової заборгованості, -

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової заборгованості.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено та стягнуто стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 22 вересня 2011 року, а саме: суму основного зобов'язання - 324 933,30 гривень, суму пені 975 288.00 гривень, суму відсотків за користування кредитом 486 816,00 гривень, сплачені судові витрати в сумі 1820 грн., а всього 1 788 857.30 гривні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування обставин справи та просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що 01 серпня 2005 року між ПриватБанком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNU0GK00000586 від 01.08.2005 року, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 у строкове платне користування кредитну лінію у розмірі 42 520 доларів США на купівлю нерухомості.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ПриватБанком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № DNU0GK00000586 від 01.08.2005 року згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно а саме: в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 на першому поверсі нежитлове приміщення №100, яке складається з поз. поз. 3-14,18, IV-1, УП-1 загальною площею 110.10 кв.м.

В той же день між ОСОБА_3 та ПАТ «ПриватБанком» був укладений договір поруки від 01.08.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_3 поручився за позичальника ОСОБА_2 перед банком, та у разі невиконання позичальником зобов'язань, виступив як солідарний боржник (п.4 договору поруки).

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань по погашенню кредиту 12 грудня 2005 р. банком була пред'явлена на ім'я ОСОБА_3 вимога про погашення боргу за черговим платежем та повідомлення про дострокове стягнення залишку за кредитом.

На погашення кредиту ОСОБА_2 ОСОБА_3 були направлені кошти банку в сумі 40 923.59 доларів США, що в гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ (793,57 грн. за 100 доларів США), станом на 17.11.2010р. (дату складання позовної заяви) складає 324 933.30 грн.

Ці обставини відповідачем ОСОБА_2 не спростовуються.

Таким чином, найпізнішим моментом, коли відповідачу стало відомо про виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором можна вважати 2009 рік, під час розгляду справи у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська (с. Максименко О.І.).

Починаючи з початку 2006 року і на час розгляду цієї справи в суді, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, проте приміщенням, на покупку якого був отриманий кредит, використовує на власний розсуд, проти чого не заперечувала.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 дійсно порушувала умови кредитного договору щодо своєчасного погашення отриманого кредиту, в зв'язку з чим у неї утворилася фінансова заборгованість перед банком, яку повністю погасив ОСОБА_3 шляхом внесення на розрахунковий рахунок банку коштів на загальну суму 40 923,59 доларів США з цільовим призначенням погашення кредиту за договором поруки від 01.08.2005 року. Після одержання зазначеної суми банк припинив дію договору, про що повідомив ОСОБА_2 письмово.

Будь яких порушень чинного законодавства з боку ОСОБА_3 та ПАТ «ПриватБанк» при виконанні умов кредитного договору та договору поруки судом не встановлено.

Відповідно кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, при порушенні позичальником кожного із зобов'язань, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 дані договори, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні (або сумі у валюті кредиту, еквівалентної 1 грн. за курсом НБУ на день сплати) за кожний день прострочки; при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 2,27% на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Оскільки позивачем виконані зобов'язання як поручителя за кредитним договором замість відповідача є доведеним, а тому суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.