2390/499/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 28.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2012 року по справі за позовом ПАТ « КБ «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивував тим, що 18.12.2007 року було укладено кредитний договір №402п/14/2007-980 за яким банк надав відповідачу ОСОБА_6 кредит у сумі 25 000, 00 грн. на споживчі цілі, що підтверджується меморіальним ордером № 905 від 1812. 2007 року.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору, за користуванням кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 2, 5 % на місяць, які нараховуються банком за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів 17.12. 2010 року.

Відповідно до п. 3.2.3. кредитного договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій в тому випадку, якщо відповідач не вніс черговий платіж у термін визначений п. 3.3.3 кредитного договору.

18.12. 2007 року між ОСОБА_7 та ВАТ КБ « Надра» було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_7 поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. - 1.4 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором усім належним йому майном та грошовими коштами.

Позичальник ОСОБА_6 не належним чином виконувала взяте на себе грошове зобов'язання і станом на 19.08. 2011 року загальна сума заборгованості за кредитною угодою складає - 33601, 65 грн., яку і просив стягнути позивач солідарно з відповідачів.

рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2012 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_2, і. д. код НОМЕР_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Надра», к / р 37391800003002 в філії ПАТ КБ «Надра», Черкаське РУ, МФО 354916, ЄДРПОУ 26423703, заборгованість за кредитним договором в розмірі 16331,36 грн., а в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «КБ «Надра» подано апеляційну скаргу на дане рішення з проханням змінити рішення суду першої інстанції, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, так як вважає його ухваленим при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи.

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт посилається на той факт, що суду першої інстанції пред'являвся для огляду та оцінки оригінал конверту, адресованого відповідачам з вимогою про дострокове погашення заборгованості, з якої вбачається, що відповідачам двічі направлялося повідомлення про наявність рекомендованої кореспонденції, проте відповідачі не з'являлися для отримання.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, інші сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду в засідання не з'явились, не повідомивши про причини неявки, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої договірні зобов'язання по кредитному договору порушує, а тому підлягає стягненню із відповідачки ОСОБА_6, як позичальника, тільки прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 16331.36 грн., оскільки позивачем не було надано доказів про направлення вимог про існуючу заборгованість на адресу ОСОБА_6, чим позивач не дотримався вимог ч.2 ст. 619 ЦК України, і що унеможливлює стягнення штрафних санкцій.

Проте, з такими висновками суду погодитись у повному обсязі неможливо з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 18.12.2007 року було укладено кредитний договір №402п/14/2007-980 за яким банк надав відповідачу ОСОБА_6 кредит у сумі 25 000, 00 грн. на споживчі цілі, що підтверджується меморіальним ордером № 905 від 1812. 2007 року (а.с.7-10).

Відповідно до п.7.4 Договору кредиту, сторонами визначено, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань, а п.6.3 Договору сторони дійшли згоди про встановлення позовної давності до 10 років.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем надано розрахунок заборгованості по кредитній угоді (а.с.5-6), відповідно до якого відповідачка ОСОБА_6 виконувала свої зобов'язання в період з січня 2008 року по червень 2009 року, і залишок заборгованості по тілу кредиту становить 16331.36 грн., по відсотках - 11026.75 грн., по пені - 3595.69 грн., штраф за порушення вимог кредитного договору - 150.00 грн., інфляційні за період простроченої заборгованості - 2497.85 грн., а всього 33601.65 грн.

Проте, судом першої інстанції даний розрахунок заборгованості не було враховано у повному обсязі, і без будь-яких обґрунтувань стягнуто з відповідачки ОСОБА_6 тільки заборгованість по тілу кредиту в сумі 16331.36 грн.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зважаючи на зазначені положення законодавства та те, що сторони оговорили у кредитному договорі строк його виконання до повного виконання зобов'язань, строк і суму чергових мінімальних щомісячних платежів, а також у п.2.4 Договору погодили порядок зарахування платежів у разі їх прострочення, а зобов'язання відповідачем ОСОБА_6 належним чином і своєчасно не виконані відповідно до умов кредитного Договору, то доводи апеляційної скарги щодо зміни рішення в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення, а з відповідачки ОСОБА_6 підлягає стягненню заборгованість в сумі 33601.65 грн.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься заява позичальника про виконання зобов'язань по кредитному договору від 12 березня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_6 зобов'язалась перед позивачем сплатити заборгованість по кредитному договору та судові витрати (а.с.88).

У зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції про часткове стягнення боргу по кредитній угоді є не обґрунтованими, оскільки положення ч.3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Також, за матеріалами справи встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту був укладений договір поруки 18 грудня 2007 року з ОСОБА_7, за яким поручитель прийняла на себе відповідальність за виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту( а. с. 9 ).

Вимога від 25.10.2010 року по повернення заборгованості за кредитним договором була направлена поручителю ОСОБА_7, яка нею не була отримана, хоча порушення зобов'язань боржником відбулося раніше, а строк дії кредитного договору визначений кінцевою датою 17.12.2010 року.

Зважаючи на дані обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_7, оскільки він не відповідає вимогам закону (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Так, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Банком або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань (п.5.3) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.

У зв'язку з наведеним, у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_7 належить відмовити виходячи з того, що в договорі поруки не встановлено строку припинення поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи встановлені обставини, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення у справі за яким, позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» підлягають до часткового задоволення зі стягненням з ОСОБА_6 заборгованості по кредитній угоді у розмірі по тілу кредиту 16331.36 грн., по відсотках - 11026.75 грн., по пені - 3595.69 грн., штраф за порушення вимог кредитного договору - 150.00 грн., інфляційні за період простроченої заборгованості - 2497.85 грн., а всього 33601.65 грн. та судових витрат в розмірі 456.02 грн., а в решті позовних вимог належить відмовити з викладених вище підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, ст. 304, ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст 319 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів -

Апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» задовольнити частково.

рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2012 року по справі за позовом ПАТ « КБ «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - скасувати та ухвалити нове рішення, яким :

- позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задовольнити частково;

- стягнути з ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_2, і. д. код НОМЕР_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Надра», к / р 37391800003002 в філії ПАТ КБ «Надра», Черкаське РУ, МФО 354916, ЄДРПОУ 26423703, заборгованість за кредитним договором в розмірі 33601.65 грн. та судові витрати в сумі 456.02 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.