1319/2-1471/11 Про зобов'язання знести самочинно збудоване майно - 26.04.2012 Прийняття

У вересні 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вступили в справу в якості третіх осіб,які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору,пред»явивши позов до ОСОБА_6,Львівської міської ради,Сихівської районної адміністрації, третьої особи ОСОБА_8 про знесення за рахунок ОСОБА_6 самочинно збудованого гаража під літерою «Д»загальною площею 19,27 кв.м по АДРЕСА_1

Треті особи,які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору-Вікс ОСОБА_9 та ОСОБА_5 обгрунтовували свої позовні вимоги тим,що батьками ОСОБА_6на земельній ділянці,що перебуває у комунальній власності і не була відведена для цієї мети,була зведена неповноцінна конструкція для тимчасового зберігання автомобілів(в технічному паспорті на будинок позначена літерою»Д»-гараж).Конструкція тримається на опорах,які не належать позивачу-дві бокові стіни конструкції є стінами сусідніх споруд,одна з яких належить ОСОБА_8.(розділяючи несуча стіна гаража ОСОБА_8.),інша належить їм(ОСОБА_5)-стіна огорожі належної їм частини будинку,яка за їхніми твердженнями безпідставно використовується в якості стіни»гаража»позивачем ОСОБА_6.Гараж побудований без належного дозволу,без затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм і правил.Просили постановити рішення про знесення за рахунок ОСОБА_6 самочинно збудовагеного гаражу.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 18 січня 2012 року позов ОСОБА_6 до Львівської міської ради,Сихівської районної адміністрації про визнання права на самочинно збудоване майно,пред»явлений у даній справі,залишено без розгляду з підстав ст. 207 ч.1 п.5 ЦПК України (1618-15) .

рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 18 січня 2012 року позов ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задоволено.Зобов»язано ОСОБА_6 знести самочинно збудований гараж,під літ.»Д»,загальною площею 19,27 кв.м., по АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18 січня 2012 року,посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи,які мають суттєве значення для правильного вирішення справи,невідповідність висновків суду обставинам справи,неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права,а саме:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 стверджує,що судом не було з»ясовано,якими документами підтверджується право власності третьої соби ОСОБА_8 на гараж,стіна якого є опорою для перекриття спірного гаражу,а також судом не було з»ясовано,якими документами підтверджується право власності позивачів ОСОБА_7 чи ОСОБА_5 на огорожу,яка за їх словами є опорою перекриття спірного гаражу. Нез»ясованість вищенаведених обставин,на думку відповідача, спричинила неправильні висновки з приводу того,що спірним будівництвом порушено право власності інших осіб.

Висновки суду про те,що судом встановлено, наявність конструкції (гаражу»Д») на земельній ділянці будинковолодіння,що перебуває в комунальній власності і не була відведена для цієї мети,суперечить матеріалам справи,а саме рішенню Сихівського районного суду м.Львова від 30 грудня 2009 року,яке набрало законної сили і,згідно з яким ОСОБА_6 було виділено у користування земельну ділянку під вже збудованим гаражем,площею 24,78 м.кв та під верандою(тамбуром) площею 6,33 м.кв.Суперечить матеріалам справи і висновок суду про те,що гараж тримається на опорах,які відповідачу не належать та є фактично стінами споруд,одна з яких належить ОСОБА_8.(розділяюча несуча стіна гаражу),а інша ОСОБА_7,ОСОБА_5.(стіна огорожі),оскільки згідно технічного паспорту БТІ від 17.03.2010 року чітко вбачається,що самовільними конструкціями є його (ОСОБА_6) гараж та гараж ОСОБА_8Спростовним є висновок суду про належність стіни

( другої опори гаражу)позивачам ОСОБА_5,оскільки дана конструкція є окремо стоячою,а не-стіною споруди ОСОБА_5 та фактично розділяє будинковолодіння на дві частини.Крім того позивачами не надано суду жодних доказів приналежності саме їм вказаної конструкції. Висновки суду про побудову гаражу без належного дозволу,належного затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм і правил спростовуються експертним висновком Сихівського районного відділу м.Львова ГУ МНС України у Львівській області від 27.05.2010 р., висновком департаменту містобудування архітектури Львівської міської ради від 28.05.2010 року,висновком ДЗ Сихівської районної санітарно-епідеміологічної станції м.Львова з питань впорядкування самочинного будівництва від 28.05.2010 р.

Порушення норм матеріального права відповідач вбачає в тому,що у відповідності до п.7 ст. 376 ЦК України -з позовом про здійснення перебудови чи знесення самочинного будівництва може звертатись орган державної влади або орган місцевого самврядування,а тому вважає,що Вкси є неналежними позивачами.Зважаючи на те,що він (відповідач) користується майном,під яке йому виділено земельну ділянку та відсутність в матеріалах справи доказів належності суміжних споруд позивачам чи третій особі-ОСОБА_8., у суду не було достатніх підстав вважати,що ним(відповідачем) будь-яким чином було порушено права інших співвласників будинковолодіння.За відсутності в матеріалах справи доказів того,які саме права порушено та в чому полягало порушення прав позивачів,суд,у відповідності до ст..3 ЦПК України (1618-15) мав би відмовити в позові.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивачів,представників позивачів,представника відповідача,третьої особи,перевіривши матеріали справи,межі та доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає до задоволення,а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п.1,3,.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення з наступних міркувань:

Задовольняючи позов,суд першої інстанції мотивував свій висновок тим,що на земельній ділянці по вул.Запорізька,11 в м.Львові зведена конструкція,право власності на яку просив визнати ОСОБА_6,для тимчасового зберігання автомобіля(в технічному паспорті на будинок позначена літерою-«Д»-гараж).Конструкція зведена на земельній ділянці,що перебуває у комунальній власності і не була відведена для цієї мети.Конструкція тримається на опорах,які не належать відповідачу-дві бокові стіни конструкції є стінами сусідніх споруд,одна з яких належить ОСОБА_8 (розділяюча несуча стіна гаража ОСОБА_8.), інша належить позивачам-стіна огорожі належної їм частини будинку,яка використовується в якості стіни гаража ОСОБА_6Простір між двома вказаним стінами перекритий дахом,та будівля має тільки дві стіни:задню та стіну на якій тримаються гаражні ворота.Вказана будівля побудована без належного дозволу,без належно затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм і правил та в експлуатацію не введена..Наявність самочинно збудованої,без дотримання будівельних та інших норм споруди,позначеної на плані під літерою»Д»по АДРЕСА_1,порушує право власності позивачів,оскільки в якості вказаної споруди використовується стіна належної позивачам огорожі.Згідно з висновком суду,збудована самочинно з істотним порушенням будівельних норм і правил конструкція,яка порушує права інших співвласників має бути знесена відповідно до вимог ч.4 ст. 376 ЦПК України.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступних міркувань:

Частиною 4 ст. 376 ЦК України передбачено,що якщо власник(користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою,яка здійснила(здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці,або якщо це порушує права інших осіб,майно підлягає знесенню особою,яка здійснила(здійснює) самочинне будівництво,або за її рахунок.

Виходячи з змісту ст. 376 ЦК України,позов про знесення самочинного будівництва може бути пред»явлений будь-якою особою,яка вважає,що самочинне будівництво порушує його права.Право на пред»явлення такого позову,безумовно,має особа,якій право володіння і користування земельною ділянкою,на якій зведена споруда,належить на законній підставі.Це випливає зі змісту ст. 391 ЦК України,де закріплено правило,згідно якого власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.Такою особою може бути не тільки власник,але і особа,яка має інше речове право на земельну ділянку.

Перевіряючи наявність у позивача права на пред»явлення вимоги про знесення самочинного будівництва,суду доцільно було запропонувати пропонувати особі,що звертається до суду з такими вимогами,надати документи,що свідчать про наявність у позивача відповідних прав на земельну ділянку.Таких документів позивачами суду не було надано.

Як правило,вимоги про знесення самочинного будівництва пред»являє власник земельної ділянки,на якій зведена споруда,або особа,яка має інше речове право на земельну ділянку.Проте вимагати знесення самочинного будівництва можуть також відповідні органи державної влади або органи місцевого самоврядування.В зв'язку з цим, суду слід враховувати,що вимоги органу державної влади або органу місцевого самоврядування можуть бути мотивовані тільки публічним інтересом:порушенням містобудівних і інших норм,загрозою життю і здоров»ю громадян,спотворенням архітектурного ансамблю тощо.

У випадках порушення прав інших осіб прав на звернення до суду належить і таким особам за умови,що вони доведуть наявність порушеного права(стаття 391 ЦК),а також власнику(користувачу) земельної ділянки,якщо він заперечує проти визнання за особою,яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці,права власності на самочинно збудоване нерухоме майно(частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).(постанова Пленуму ВСС від 30.03.2012 № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)".

Окрім питання про належного позивача,суду при встановленні факту самочинного будівництва необхідно було визначити,хто в даному випадку повинен відповідати перед позивачем як відповідач,оскільки саме на відповідача судом покладається обов»язок по знесенню самочинного будівництва.Згідно тверджень позивачів спірний гараж було побудовано не відповідачем,а було побудовано батьками відповідача.

Вищевказані вимоги закону та заперечення відповідача проти позову судом першої інстанції не були враховані.

Зокрема,зважаючи на те,що позивачами не було надано суду і судом першої інстанції не було витребувано від позивачів документів,які б підтверджували,що позивачі мають право власності,право користування(оренди) чи інше речове майно на земельну ділянку на якій зведена спірна конструкція (гараж під літ.»Д»),тобто документів що свідчили б про наявність у позивачів відповідних прав на земельну ділянку,які б. давали б їм у відповідності до вимог ч.4 ст. 376 ЦПК України право вимагати знесення самочинно збудованої споруди,як власникам чи користувачам земельної ділянки,то у суду не було підстав для висновку,що позивачам надано право вимагати знесення самочинно збудованої будівлі з підстав зведення її на земельній ділянці,яка відноситься до земель комунальної власності і отже,не було достатніх підстав вважати позивачів належними позивачами для заявлення позову з вищезазначеної підстави..

Відсутні в матеріалах справи і докази,які б свідчили про те,що дійсно одна з бокових стін спірного гаражу є стіною огорожі належної позивачам. частини будинку чи стіною огорожі,яка б належала позивачам.

Навпаки,наявними у справі доказами,а саме:рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 30 грудня 2009 року(ас 19-21) підтверджується,що ОСОБА_5 виділено у користування земельну ділянку межа якої проходить по стіні гаражу та підтверджується правомірність користування позивачем земельною ділянкою під гаражем площею 24,78 кв.м.З плану-експлікації земельної ділянки садибного(індивідуального)житлового будинку по АДРЕСА_1 (ас 33) не вбачається,що одна із бокових стін спірного гаража є стіною огорожі належної позивачам частини будинку,оскільки так звана «огорожа»розділяє не приміщення гаражу під літ.»Д»та належну позивачам частину будинку,як це помилково зазначено у рішенні суду,а є межовим знаком,який згідно з рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 30 грудня 2009 року розділяє земельну ділянку,яка виділена в користування ОСОБА_6.(земельна ділянка під гаражем площею 24,78 кв.м.) та земельну ділянку яка виділена в користування ОСОБА_5(по стіні гаражу).Необхідно зазначити,що в технічному паспорті(характеристиці будинку,поміжних будівель і споруд таїх оцінці)) на АДРЕСА_1(ас 38) не зазначено наявності цегляної огорожі,а зазначено наявність лише двох металевих огорож під № 2 і під № 3,а також зазначено що стіна гаражу під літ.»Д» споруджена з цегли. Отже, твердження позивачів про те,що одна із стін спірного гаражу є належною їм огорожею чи стіною належного їм гаража під літ.»Б» документально не підтверджено.

Висновок суду першої інстанції про те,що спірна споруда зведена без дотримання будівельних та інших норм зроблено без посилань на докази,якими б це підтверджувалося, спростовується: висновком департаменту містобудування архітектури Львівської міської ради від 28.05.2010 року(ас 26),експертним висновком Сихівського районного відділу м.Львова ГУ МНС України у Львівській області від 27.05.2010 р.(ас 27), висновком ДЗ Сихівської районної санітарно-епідеміологічної станції м.Львова з питань впорядкування самочинного будівництва від 28.05.2010 р(ас 28).

Зважаючи на те,що матеріалами справи не було доведено існування у складі АДРЕСА_1 цегляної огорожі,отже,як наслідок не доведено,що одна з бокових стін спірного гаражу є стіною огорожі,яка б належала позивачам на праві власності,то висновок суду про те,що наявністю спірної споруди під літ.»Д»по АДРЕСА_1 порушено право власності позивачів -не відповідає обставинам справи.Не зазначено в рішенні суду і,яким чином спірний гараж перешкоджав позивачам у здійсненні ними правомочностей власника по користуванню і розпорядженню їхнім майном.

З врахуванням тієї обставини,що у відповідності до вимог ч.4 ст.376 ЦПК самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою,яка здійснила(здійснює) самочинне будівництво,а з матеріалів справи не випливало,що самочинне будівництво було здійснено відповідачем,то у суду не було також підстав для покладення обов»язку знесення спірного гаражу на відповідача.

Оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права,неповноту з»ясування обставин,що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи,рішення суду слід скасувати і ухвалити нове,яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307,п.п.1,3,4 ч.1 ст.309,ст. 313,ч.2 ст. 314, ст. 316,ст.ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

рішення Сихівського районного суду Львівської області від 18 січня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7,ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зобов»язання знести самочинно збудоване майно- відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.