22-ц/1690/711/2012 Про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та стягнення заборгованості за комунальні послуги - 25.04.2012 Прийняття

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та стягнення заборгованості за комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину нікчемним та скасування державної реєстрації права власності на квартиру,-

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та стягнення заборгованості за комунальні послуги - задоволено частково.

Усунуто перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати: державне мито в сумі 8,50 грн, за сплату на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн., за надання юридичної допомоги - 200 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину нікчемним та скасування державної реєстрації права власності на квартиру - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

Покласти на КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» обов'язок здійснити реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

23.08.2011 року, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем було подано доповнення до позовної заяви про усунення перешкод в користуванні та розпорядженням квартирою шляхом виселення із спірної квартири не тільки ОСОБА_2, а також її дочки - ОСОБА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.12.2011 року усунуто перешкоди в користуванні та розпорядженням квартирою шляхом виселення ОСОБА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження із квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задволенні позову про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні квартирою шляхом виселення ОСОБА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, із квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що згідно договору купівлі - продажу від 20.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, що зареєстрований у встановленому законом порядку в Кременчуцькому МБТІ Полтавської обласної ради, ОСОБА_4 являється власником квартири АДРЕСА_1. Відповідно до п. 9 даного договору сторонами було передбачено, що квартира після відчуження буде повністю звільнена продавцем.

В порушення даних вимог договору, в спірній квартирі проживають відповідачі ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 та її малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та не бажають звільняти квартиру.

Згідно до ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а саме власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_7 в спірній квартирі порушує право ОСОБА_4 на розпорядження власністю.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_7, проживаючи безпідставно в чужій квартирі чинять перешкоди в користуванні власністю.

У відповідності до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

Згідно ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_5, які він давав в суді першої інстанції, що також підтверджується матеріалами справи, в тому числі витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, відповідно до якого дата реєстрації - 21.08.2010 року, датою укладання договору купівлі - продажу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 Полтавської області ОСОБА_4 є 21 серпня 2010 року. Посилання ОСОБА_2 на те, що договір купівлі-продажу укладався 20 серпня 2010 року не знайшло свого підтвердження при розгляді даної справи. Розбіжності в зазначенні дати вказаного договору купівлі-продажу є результатом технічної помилки при друкуванні документа, що не є підставою для визнання правочину нікчемним.

Факт отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_4 за продаж спірної квартири підтверджується відповідною розпискою від 21.08.2010 року, що не спростовано належними доказами.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог про визнання правочину нікчемним, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2012 року та додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.