Справа №: 22-ц/0190/2002/2012

Головуючий суду першої інстанції:Кайро І.А. 

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСокола В.С. Суддів Куриленка О.С., Онищенко Т.С., При секретаріУрденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі-Банк) до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 23 березня 2010 року,

22 липня 2009 року Банк на підставі ст.ст. 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», статті 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, статтю 109 ЖК України, статтю 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № SIYOG10001507 від 24 квітня 2007 року (надано кредит в сумі 29 500 доларів США для придбання житла по програмі «Житло в кредит», а також 5 321, 60 доларів США на оплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених умовами договору зі сплатою 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0.2 % від суми виданого кредиту щомісячно в період уплати процентів за дострокове погашення кредиту відповідно до умов договору строком до 23 ківтня 2027 року), наявність договору іпотеки № 1018 від 24 квітня 2007 року, яким забезпечено виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.2-3, 66-69). Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SIYOG100001507 від 24 квітня 2007 року в розмірі 24 019, 01 долар США (еквівалентно 184 946, 36 грн.) звернути стягнення на квартиру загальною площею 24,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 літер Б, кв. 4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити відповідача, який проживає за вказаною адресою із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в місті Ялта.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 23 березня 2010 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SIYOG100001507 від 24 квітня 2007 року в сумі 184 946, 36 грн. - звернуто стягнення на квартиру загальною площею 24, 4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2 та зобов'язано сектор громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб зняти ОСОБА_7 з реєстрації по зазначеній адресі. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн. з кожного.

Ухвалою Ялтинського міського суду АРК від 17 серпня 2010 року роз'яснено вище зазначене рішення суду вказівкою адреси спірної квартири, як квартира АДРЕСА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення змінити та вказати початкову ціну реалізації - 149 707 грн. Вказує, що судом не було враховано норм статті 39 Закону України «Про іпотеку», не вказано в резолютивній частині рішення начальної ціни предмету іпотеки, внаслідок чого спірну квартиру було продано Банком за ціною значно меншою, ніж ринкова вартість.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_1. підтримали апеляційну скаргу за викладеними у ній доводами, представник Банку Старух Н.Б. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала за її необґрунтованістю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Встановлено, що 24 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № SIYOG10001507, відповідно до умов якого останній було надано кредит в сумі 29 500 доларів США на наступні цілі: придбання житла по програмі «Житло в кредит», а також 5 321, 60 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених умовами договору зі сплатою 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0.2 від суми виданого кредиту щомісячно в період уплати, процентів за дострокове погашення кредиту відповідно до умов договору строком до 23 квітня 2027 року (а.с.70-75).

У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 24 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки № 1018 (а.с.8-11), відповідно до якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 24,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 літер Б, кв. 4. Відповідно до пункту 33.4 іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 149 707 грн.

Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 16 березня 2009 року заборгованість ОСОБА_6 по кредитному договору № SIYOG100001507 від 24 квітня 2007 року становила 24 019, 01 доларів США, що еквівалентно 184 946, 36 грн., з яких 178 098, 92 грн. (23 129, 73 долари США) заборгованість за кредитом, 5 700, 07 грн. (740, 27 долари США) заборгованість по процентам за користування кредитом, 908, 60 грн. (118 доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом, 238, 77 (31, 01 долар США) пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а.с.82-86).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання.

Сторонам сума заборгованості та задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки оскаржено не було.

Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається також спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Змістом вказаної статті не передбачено зазначення початкової ціни продажу предмету іпотеки.

Також колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що апелянт не згоден із самою процедурою продажу спірного майна, що також підтверджується поданням ОСОБА_6 позовної заяви про розірвання договору-купівлі продажу АДРЕСА_2 з посиланням на недотримання норм статті 38 Закону України «Про іпотеку», а не зі стягненням суми заборгованості та зверненням стягнення на предмет іпотеки, що є предметом розгляду по даній справі.

З огляду на зазначене, колегією суддів Апеляційного суду АРК встановлено, що при розгляді справи вимоги матеріального та процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення у порядку статті 309 ЦПК України немає.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін по суті, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АРК від 23 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.