22ц/1590/4496/12 Про зобов'язання відновити пошкоджену частину водопровідної мережі та стягнення моральної шкоди - 13.04.2012 Прийняття

08.02.2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС», з позовом про зобов'язання відновити пошкоджену частину водопровідної мережі, стягнення моральної шкоди в сумі 1500 грн., мотивуючи це тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 у приватному будинку, в якому згідно договору купівлі-продажу частини будинку від 27.01.1970 року їй належить 3/20 частки. У зазначеному будинку крім неї проживають ОСОБА_2 і його дружина ОСОБА_4, з якими позивач має спільний двір. Водопостачання частини будинку позивача і частини будинку відповідача здійснюється з одного водопровідного вводу за місцем підключення до водопровідної мережі по вул. 16-та Лінія. На території спільного двору у цистерні йде розподіл водопровідного вводу на дві частини, за допомогою якого здійснюється водопостачання частини будинку позивачки і частини будинку, де мешкає відповідач зі своєю дружиною. У листопаді 2010 року ОСОБА_2 самочинно пошкодив частину водопровідної мережі, що знаходиться на території спільного двору, внаслідок чого водопостачання частини будинку позивача припинилося, що підтверджується актом № 476 від 23.11.2010 року, складеного за участю представника філії «ІнфоксВодоканал» TOB «ІНФОКС», інженера дільниці № 2 служби «Водозбут», в якому ОСОБА_2 попереджено про необхідність відновити пошкоджену частину водопровідної мережі таким чином, щоб було відновлено водопостачання частини будинку позивача. Однак ОСОБА_2 проігнорував вимоги інженера дільниці № 2 служби «Водозбут» філії «ІнфоксВодоканал» TOB «ІНФОКС» і не відновив пошкоджену ним частину водопровідної мережі, що забезпечувала водопостачання до частини будинку позивача, про що 30.11.2010 року було складено Акт № 0492, у якому також запропоновано вирішувати подальші спірні питання в судовому порядку. Позивач також зазначає, що вона є людиною похилого віку і внаслідок протиправних дій сусіда ОСОБА_2 залишилася тривалий час без водопостачання і вимушена тривалий час задовольняти свої потреби у водних гігієнічних процедурах, приготуванні їжі носінням відерцями води у свою частину будинку від інших сусідів, що значно ускладнює її життя та погано відображається на настрої та здоров'ї, що спричиняє їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 1500 грн.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити і додатково пояснила, що проживає у будинку з 1970 року, при цьому і вона і ОСОБА_2 придбали будинок практично разом у січні 1970 року у колишнього власника будинку - ОСОБА_5, яка до продажу будинку володіла ним одноособово. Більше 40 років вона прожила по сусідству з відповідачем і завжди у них був один водопровідний ввід і ніяких проблем не було. Однак у листопаді 2010 року ОСОБА_2, з яким останні роки у позивачки напружені стосунки раптово відрізав її від водопроводу і залишив без води без будь-яких підстав, що порушує її права, бо вона є окремим абонентом Водоканалу і вчасно оплачує послуги.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити і пояснив, що він купив частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 у січні 1970 року у ОСОБА_5 практично в один час з ОСОБА_3 Всі роки вони проживали з ОСОБА_3 по сусідству. Однак, останнім часом до ОСОБА_3 став навідуватися її племінник ОСОБА_6, який і є справжнім ініціатором конфлікту, оскільки не бажає нічого робити по господарству. Водопровід потребував негайного ремонту, оскільки труба не витримувала воду, яка заповняла цистерну, де йшла розводка і він тричі самотужки відкачував воду, а ОСОБА_6 зробив вигляд, що ОСОБА_3 і його це не стосується. Він тричі попереджав про необхідність замінити трубу, по якій йде вода до ОСОБА_3, однак ніякої реакції не було, тоді він вимушений був відрізати трубу в цистерні від водопостачання, інакше довелося би четвертий раз відкачувати воду. Він не робив заявки до Водоканалу, бо не знав що представник цієї організації повинен був установити факт протікання водопроводу в частині мережі, що забезпечує водопостачання до ОСОБА_3 Він бачив, що представник Водоканалу приходив після того, як він відрізав трубу ОСОБА_3 від водопостачання і намагався вручити йому якийсь акт, однак він не бачив, щоб працівник Водоканалу залазив у цистерну і тому складення акту без детального вивчення проблеми викликає сумнів в об'єктивності висновків по акту. Ніхто не прийняв до уваги, що він дану цистерну зварив за власний кошт, а до цього резервуар знаходився на території, що примикає до частини будинку, де проживає ОСОБА_3 і вони давно вирішили перенести резервуар в інше місце, однак переносити не стали і він зварив нову цистерну, яка знаходиться на його території.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити і пояснив, що водопровідну мережу фактично побудував відповідач і він її утримував, тому його дії були правомірні.

Представник третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в судовому засіданні позов ОСОБА_3 в частині зобов'язання ОСОБА_2 відновити пошкоджену частину водопровідної мережі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для відновлення водопостачання до частини будинку позивачки підтримав, в решті позову постановлена рішення поклав на розсуд суду.

Рішенням суду позов був задоволений частково. Було зобов'язано ОСОБА_2 відновити пошкоджену частину водопровідної мережі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для відновлення водопостачання до частини будинку ОСОБА_3, та стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення прав споживача питної води в сумі 200 грн. В задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно послався на діюче законодавство.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Відповідно договору купівлі-продажу від 27.01.1970 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купила 3/20 частини житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори 27.01.1970 року і зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 24.03.1970 року (а. с. 7-8).

Із довідки комітету самоорганізації населення «Тульський» вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, (а. с. 6).

Згідно технічного паспорту домоволодіння, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» 23.12.2010 року ОСОБА_3 (колишня Шевченко) має 3/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 10-13).

З акту № 476 від 23.11.2010 року, складеного представником філії «Інфоксводоканал» ОСОБА_7вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці знаходиться домоволодіння, яке використовується під житло двома власниками ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - у визначених частках. Водопостачання обох ділянок здійснюється від одного спільного водопровідного вводу з точкою підключення до водопровідної мережі по вул. 16-та Лінія. Розводка здійснюється в цистерні на території загального двора. На час обстеження, водопостачання на ділянці ОСОБА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_2) відсутнє. Власник ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1) відрізав водопровідний ввід, що йде до ділянки ОСОБА_3 в цистерні на території загального двора. Власнику ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1) необхідно терміново відновити водопровідний ввід, що забезпечує водопостачання до частини будинку ОСОБА_3 до 26.11.2010 року. При невиконанні даного акту-припису власник ОСОБА_2 буде відключений від системи водопостачання без попереднього повідомлення (а. с. 15).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він працює інженером дільниці № 2 служби «Водозбут» філії «ІнфоксВодоканал» TOB «ШФОКС». Він дійсно складав акт про пошкодження ОСОБА_2 частини водопровідної мережі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого було припинено водопостачання частини будинку, де мешкає ОСОБА_3 Він особисто оглядав пошкодження і лазив у цистерну, в якій здійснюється розводка водопостачання до частин будинків абонентів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Після складення відповідного акту, він намагався вручити його ОСОБА_2, однак той відмовився його брати і заявив, що він нічого не буде відновлювати, бо водопровідна мережа вся його повністю. Наданий в судовому засіданні робочий проект на встановлення водомірного вузлу в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 не є підставою для припинення водопостачання споживача ОСОБА_3 а є підставою для встановлення водомірного вузла для обліку води за водоміром та й те, після виходу на місце комісії «Інфоксводоканал» і позитивного висновку комісії, а в даному випадку, коли один абонент відрізав іншого від водопостачання і захопив частину спільного водопроводу це навряд чи можливо, що з'ясується по виходу комісії на місце.

Згідно акту № 0492 від 30.11.2010 року, складеного представником філії «Інфоксводоканал» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 на час обстеження водопостачання на ділянці ОСОБА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_2) відсутнє. Власник ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1) не виконав акт-припис № 476 від 23.11.2010 року на відновлення водопостачання на ділянці. Всі подальші питання про водопостачання необхідно вирішувати в судовому порядку (а. с. 14).

Суд першої інстанції також правильно встановив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, яке до купівлі ними визначених часток у 1970 році належало єдиному власнику, вони є самостійними і незалежними один від одного споживачами питної води і абонентами Інфоксводоканалу з окремими особовими рахунками. Водопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, співвласниками якого є ОСОБА_3 і ОСОБА_2, здійснюється від одного спільного водопровідного вводу з точкою підключення до водопровідної мережі по вул. 16-та Лінія і розводка здійснюється в цистерні на території загального двора. ОСОБА_2 відрізав водопровідний ввід, що йде до ділянки ОСОБА_3 в цистерні на території загального двора і йому приписано терміново відновити водопровідний ввід, що забезпечує водопостачання до частини будинку ОСОБА_3 до 26.11.2010 року. ОСОБА_2 не виконав акт-припис № 476 від 23.11.2010 року на відновлення водопостачання на ділянці ОСОБА_3, яка залишається досі без води.

Згідно ст. 44 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані, зокрема, не допускати забруднення, засмічення та виснаження джерел питного водопостачання і пошкодження об'єктів питного водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 15.2. Правил користування системами центрального комунального, водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (z0936-08) виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати воду від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2 і його представника, що вся водопровідна мережа за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, мало місце затікання водопровідної труби, по якій проходить водозабезпечення частини будинку ОСОБА_3 цистерна, де проходить розводка водопровідних труб для подачі води ОСОБА_3 і ОСОБА_2 належить особисто ОСОБА_2, оскільки суду не надано жодного правовстановлюючого документу на належність водопровідної мережі і цистерни ОСОБА_2, а сам факт затікання водопровідної труби, по якій проходить водозабезпечення частини будинку ОСОБА_3, не встановлений представником Водокананалу і не оформлений належними актами.

Крім того, первісне погодження ОСОБА_2 встановлення водоміру на водопровідному вводі з точкою підключення до водопровідної мережі по вул. 16-та Лінія згідно наданого ним в судовому засіданні робочого проекту від 22.03.2011 року на встановлення водомірного вузлу в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 не є підставою для припинення водопостачання споживача ОСОБА_3 у листопаді 2010 року і не є гарантією позитивного висновку комісії «Інфоксводоканал» без обслідування по виходу на місце.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_2 відновити пошкоджену частину водопровідної мережі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для відновлення водопостачання до частини будинку ОСОБА_3 підлягають задоволенню, як такі, що знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, суд також дійшов до правильного висновку, що дійсно протиправними діями ОСОБА_2 порушено права споживача питної води ОСОБА_3, припиненням водопостачання до її житла, що не могло не спричинити і спричинило їй моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях і стражданнях, внаслідок порушення звичного укладу і ритму життя позивача, тривалого строку порушення прав та виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, приймаючи до уваги похилий вік відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонера, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_3, до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 200 грн. та відмовити в решті позовних вимог щодо розміру моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги. Її позиція, викладена в апеляційній скарзі, повністю суперечить позиції самого відповідача, яку він був зайняв при розгляді справи судом першої інстанції, вказана позиція не підтверджена жодним належним та допустимим доказом, надана копія постанови районного суду про закриття кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 порушеної за ст. 382 ч.1 КК України (умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили) на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011р.» свідчить про те, що він визнав себе винним у скоєнні вказаного злочину та попросив застосувати до нього амністію.