2/2314/310/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 11.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2012 року по справі за позовом КС «Добросвіт» до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до КС «Добросвіт», третя особа - ОСОБА_6, ТОВ «Макот», ПП «Валмак-2002» про визнання договору поруки припиненим, -

Звертаючись у листопаді 2010 року з вказаним позовом кредитна спілка «Добросвіт» посилалася на те, що 23 березня 2007 року між спілкою та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 00099, відповідно до якого ОСОБА_6 був наданий кредит в розмірі 190000 грн. під 34 % річних строком на 60 місяців на умовах щомісячного погашення сум кредиту та відсотків за користування ним згідно графіку.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором у той же день був укладений договір поруки між кредитною спілкою та ОСОБА_9 Учасником цього договору була також і ОСОБА_6, як боржник.

Оскільки ОСОБА_6 умови договору щодо повернення кредиту належно не виконує, на вимоги про повернення кредиту не реагує, КС «Добросвіт» просила стягнути з відповідачів солідарно суму боргу та нараховані проценти у розмірі 406882,24 грн., яка утворилася станом на 26.08.2011 року, а також 19000 грн. штрафу та судові витрати.

ОСОБА_9 звернувся до суду із зустрічним позовом. Вказував, що 23.03.2007 року між ним, ОСОБА_6 та КС «Добросвіт» було укладено договір поруки. Він взяв на себе зобовязання по забезпеченню кредитного договору № 00099 від 23 березня 2007 року укладеного ОСОБА_6 з кредитною спілкою «Добросвіт». 21 січня 2009 року кредитна спілка разом з позичальником змінили зобов'язання останньої перед спілкою шляхом підвищення відсоткової ставки по кредиту з 34 % до 39 % річних, а з 21.04.2009 року відсоткову ставку збільшено до 44 відсотків річних. Згоду на збільшення відсоткової ставки він, як поручитель, не надавав, а тому просив визнати договір поруки № 00099/3 від 23 березня 2007 року таким, що припинив дію з 21 січня 2009 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2012 року позовні вимоги КС «Добросвіт» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 солідарно 406882,24 грн. заборгованості за кредитним договором. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Добросвіт» 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_6 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2012 року як незаконне, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог КС «Добросвіт» до нього та задовольнити його зустрічний позов.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє апеляційні скарги з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи позов суд виходив із того, що ОСОБА_6 порушила умови кредитного договору щодо погашення боргу відповідно до узгодженого графіку. Станом на 21 жовтня 2010 року її заборгованість перед спілкою складала 285038,19 грн. з яких 132997,3 грн. заборгованість за кредитом та 152040,89 грн. нараховані та несплачені відсотки.

ОСОБА_9 не виконує взяті на себе договірні зобовязання поручителя за виконання ОСОБА_9 умов кредитного договору.

Оскільки боржник ОСОБА_6 і її поручитель ОСОБА_9 порушили взяті на себе договірні зобовязання, суд задовольнив вимоги КС «Добросвіт» про стягнення з них суми боргу у солідарному порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що судове рішення є законним і не підлягає зміні чи скасуванню. Суд всебічно перевірив обставини справи і вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та на підставі закону, що регулює їх. У судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 про те, що позикодавець мав право вимагати повернення несплаченого залишку кредиту лише після попереднього розірвання кредитного договору. Свої доводи аргументує посиланнями на положення розділу 2 договору який регламентує порядок дострокового погашення боргу. Проте апелянт залишає без уваги, що позивач заявляв вимоги з підстав порушення позичальником інших положень договору, зокрема умов передбачених п. 3.2.3 договору. Суд також при вирішенні справи посилався на порушення позичальником вимог вказаного пункту договору. Ним передбачено право, а не обовязок, позикодавця на дострокове розірвання договору у односторонньому порядку у разі порушення позичальником договірних стосунків. У даному випадку кредитна спілка питання про дострокове розірвання договору не ставила. Договором не обмежене право позикодавця вимагати від позичальника погашення боргу без розірвання договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про помилковість висновків суду щодо оцінки доказів про виконання спілкою обовязку письмово попередити боржника про необхідність сплати боргу. Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд виконав вказані вимоги закону. Він дослідив надані спілкою докази про направлення рекомендованим листом ОСОБА_6 та ОСОБА_9 22 жовтня 2010 року, та вручення їм 26 жовтня, вимоги-повідомлення про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплату відсотків ( а.с. 29). У поштових документах є підписи працівника який вручав відправлення адресатам. Вони завірені штампом поштового відділення. Доводи апелянта про недостовірність цих доказів голослівні, ніякими доказами не підтверджені.

Колегія суддів відхиляє інші доводи апеляційної скарги оскільки вони не спростовують законність рішення суду. Апелянт у скарзі здійснює довільний, однобічний аналіз положень кредитного договору. Проте аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про отримання ОСОБА_6 позики від кредитної спілки та ухилення від її погашення. Не заперечуючи цих обставин позичальник не наводить своїх розрахунків суми боргу. Вимоги апелянтки про повне звільнення її від сплати позики суперечать умовам договору сторін та положенням ст.ст. 526, 611 ЦК України, якими правильно користувався суд при вирішенні спору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 щодо відсутності підстав для стягнення з нього суми боргу солідарно з позичальником, оскільки він не знав про збільшення процентних ставок для боржника за невиконання умов кредитного договору. ОСОБА_9 та ОСОБА_6 є подружжям. Згідно договору поруки ОСОБА_9 взяв на себе відповідальність за виконання ОСОБА_9 обовязків позичальника на умовах кредитного договору. Укладеним ОСОБА_6 кредитним договором передбачене збільшення процентних ставок у разі порушення умов повернення боргу. Тому кредитна спілка не зобовязана була отримувати згоду поручителя на збільшення процентних ставок за кредитним договором після припинення погашення боргу ОСОБА_6

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про припинення договору поруки у звязку з одностороннім збільшенням кредитною спілкою процентної ставки за договором кредиту. Як вказано вище, кредитна спілка збільшувала процентну ставку відповідно до умов кредитного договору, а не в односторонньому порядку. Колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта, що з наведених у скарзі підстав, кредитний договір в частині збільшення процентної ставки є нікчемним. Згідно зі ст. 215 ЦК України (435-15) правочин вважається нікчемним якщо його недійсність встановлена законом. Апелянт не вказує яким законом встановлена недійсність оспорюваного кредитного договору. Позичальниця під час укладення кредитного договору діяла добровільно. Вона не ставила перед судом питання про визнання укладеного договору недійсним повністю чи у якійсь частині.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд не встановив з яких ресурсів, власного капіталу чи залучених внесків членів спілки, надавався кредит ОСОБА_6 Для правильного вирішення справи встановлення цих обставин не має правового значення. Є помилковими твердження апелянта, що кредитна спілка з 4 листопада 2007 року, після закінчення терміну дії ліцензії на залучення депозитних внесків, не мала права нараховувати відсотки за кредитним договором. ОСОБА_9 уклала кредитний договір з спілкою 23 березня 2007 року, тобто у період дії ліцензії. Умовами укладеного сторонами кредитного договору право позикодавця на нарахування відсотків за кредитом не ставиться у залежність від зміни обсягу прав спілки на залучення депозитних внесків її членів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2012 року по справі за позовом КС «Добросвіт» до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до КС «Добросвіт», третя особа - ОСОБА_6, ТОВ «Макот», ПП «Валмак-2002» про визнання договору поруки припиненим, - залишити без змін.