22-ц/1690/1545/2012 Про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 10.04.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», публічного акціонерного товариства страхової компанії «Каштан», третя особа: ОСОБА_5, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

У квітні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовною заявою, в якій зазначали, що 16 вересня 2008 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем ГАЗ-66, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Зіньківській філії ПАТ «Полтаваобленерго», допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, у результаті чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Просили стягнути з відповідачів спричинену їм від втрати близької людини матеріальну та моральну шкоду, а саме: стягнути з ПАТ СК «Каштан»на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 17 034,44 грн. та моральну шкоду у сумі 2 550,00 грн., на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі по 2 550 грн. на кожного, стягнути з ПАТ «Полтаваобленерго»на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі по 539 466,00 грн. на кожного.

У ході судового розгляду позивачі відмовились від вимог до ПАТ СК «Каштан».

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2012 року позов частково задоволено, стягнуто з ПАТ «Полтаваобленерго»на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 510,00 грн., моральної шкоду у сумі 159 570,00 грн., витрати на проведення судово-психологічної експертизи у сумі 2 812,80 грн. та витрати на право допомогу у сумі 2 000,00 грн., на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 159 570,00 грн., витрати на проведення судово-психологічної експертизи у сумі 2 812,80 грн. та витрати на право допомогу у сумі 2 000,00 грн., на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 155 520,00 грн., витрати на проведення судово-психологічної експертизи у сумі 2 812,80 грн. та витрати на право допомогу у сумі 2 000,00 грн., стягнуто з ПАТ «Полтаваобленерго»на користь держави судовий збір у сумі 3 219,00 грн.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «Полтаваобленерго».

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов у повному обсязі.

ПАТ «Полтаваобленерго»просить скасувати рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 16 вересня 2008 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем ГАЗ-66, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вулиці Радянській в напрямку вулиці Леніна в місті Зінькові, де на перехресті з вулицею Котовського, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6

Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер.

Дані обставини знайшли своє підтвердження у вироку Зіньківського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року, яким ОСОБА_5 засуджено до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі статті 75 КК України звільнено від реального відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки (а.с. 15-16).

Судово-автотехнічною експертизою, проведеною в ході розслідування кримінальної справи, установлено причинний зв'язок з виникненням цього ДТП, як у діях ОСОБА_5, який мав технічну можливість уникнути наїзду, так і в діях ОСОБА_6, який мав можливість попередити такий наїзд.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що ОСОБА_5, у момент, коли трапилось ДТП за участю ОСОБА_6, керував автомобілем ГАЗ-66, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Зіньківській філії ВАТ «Полтаваобленерго» (правонаступник -ПАТ «Полтаваобленерно»).

У матеріалах справи містяться висновки судово-психологічної експертизи, проведених Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, відповідно до яких ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода у сумі 319 140 грн., ОСОБА_3 -319 140 грн., ОСОБА_4 -311 040 грн. (а.с. 86-94, 101-109, 115-123).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталась з обопільної вини водія вантажного автомобіля та велосипедиста, який отримав смертельну травму, при цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодування, місцевим судом брались до уваги висновки судово-психологічних експертиз, оцінювалась глибина душевних страждань, які заподіяні позивачам та ураховувалось, що вироком суду встановлена вина водія вантажного автомобіля у формі необережності та груба необережність велосипедиста, яка сприяла скоєнню ДТП.

Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.

З огляду на ч. 2 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, якщо шкода завдана, зокрема смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки, при цьому така шкода відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відшкодування матеріальної шкоди здійснюється у порядку, встановленому ст. 1166 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, установлено, що ОСОБА_6 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з ПАТ «Полтаваобленерго».

У зв'язку з цим, висновок місцевого суду щодо стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди є вірним.

Зважаючи на сутність моральної шкоди та відсутність точних критеріїв майнового виразу душевного болю при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодування, відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , суд визначає її розмір в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі, урахував, що злочин вчинено з необережною формою вини за грубої необережності потерпілого та дійшов правильних висновків, з якими погоджується колегія суддів, щодо розміру матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

При визначенні розміру шкоди суд не обмежений висновками судово-психологічних експертиз, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням нарівні з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

З цих підстав доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що місцевий суд дав неналежну оцінку висновкам експерта, яким установлювався значно більший розмір відшкодування моральної шкоди не заслуговує на увагу.

Твердження апелянта ПАТ «Полтаваобленерго», що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені засади рівності та справедливості, не досліджено всіх обставин справи, з підстав чого рішення місцевого суду слід скасувати, є безпідставними, оскільки при вирішенні такого питання як відшкодування моральної шкоди, яка не має матеріального виразу, місцевим судом всебічно та об'єктивно досліджені наявні у справі докази та ухвалено законне і справедливе рішення.

Доводи апеляційних скарг не містять у собі фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.