Справа № 22ц-0590/2064/12 

Головуючий у 1 інстанції Корчиста О.І.

Категорія 32 Доповідач Санікова О.С.

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Санікової О.С..

суддів: Дундар І.О., Барсукової О.І.

при секретарі: Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2011 року,-

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 15 липня 2009 року о 7.00 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21070, рухаючись з боку вул. Пухова в напрямку пр. Ленінського по вул. Одеській в Ленінському районі м. Донецька і проїжджаючи ділянку дороги біля будинку №251, здійснив на нього наїзд, коли він перетинав проїжджу частину вулиці Одеської. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження.

Постановою слідчого від 3 серпня 2009 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно відповідача за ст. 286 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

В результаті ДТП його (позивача) здоров'ю була нанесена значна матеріальна та моральна шкода. Загальна сума матеріальної шкоди складає 12239 грн.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які він відчув у зв'язку з пошкодженням здоров'я, в тому числі фізичному болю; на сьогоднішній день він не може самостійно передвигатися. Незадовільний стан здоров'я він вимушений терпіти кожен день, що викликає у нього сильний стрес і головні болі. Із-за втрати здоров'я він не може закінчити ремонт у будинку, що також викликає у нього сильні переживання. У зв'язку з пошкодженням здоров'я порушився його життєвий уклад і зараз він вимушений докладати додаткові фізичні і матеріальні зусилля для облаштування і нормалізації свого життя; з цього приводу він перестав спати ночами і почав переживати за подальший стан свого здоров'я, судьбу своєї сім'ї і будинку; у нього є мати пенсіонерка і сирість, яка виникла у будинку, негативно впливає на її здоров'я. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 500000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 14 січня 2010 року до участі у справі була залучена в якості співвідповідача міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька.

18 січня 2010 року ОСОБА_1 були доповнені позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_2 В них він просив додатково стягнути з відповідача 4114 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та додаткові судові витрати.

рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задоволені частково: стягнуто з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька» на користь ОСОБА_1 8159.59 грн. в рахунок матеріальної шкоди та судові витрати у сумі 121.58 грн., а всього у сумі 8279.17 грн.; в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 12239 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права; апелянт вважає, що при наданні усіх доказів по справі, суд ухвалив рішення, безпідставно спираючись на надуманий повід про відсутність провини ОСОБА_2; апелянт вважає, що належним доказом по справі є висновок судової автотехнічної експертизи, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи, але суд безпідставно його не дослідив і копію не долучив до матеріалів даної цивільної справи; суд безпідставно посилається на постанову про припинення кримінальної справи на підставі ч.2 п. 6 КПК України (1001-05) , оскільки вона неодноразово вже скасовувалась прокуратурою Донецької області та Ворошиловським районним судом м. Донецька; посилаючись на ст. 1166 ЦК України суд не врахував, що висновком автотехнічної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 проявив злочинну недбалість; суд безпідставно не застосував ст. 1187 ЦК України, яка є спеціальною нормою деліктної відповідальності і яка не містить ознак провини особи, оскільки заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною дією та виникає незалежно від вини заподіювача шкоди, тобто і за випадково заподіяну шкоду; судом не наведено підстав, з яких йому відмовлено чи задоволено його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_3 у черговий раз не з'явились. Від ОСОБА_3 вдруге надійшла заява про відкладення розгляду справи. Таким чином, позивачу і його представнику про час і місце розгляду справи відомо.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_2, його представника, а також представника комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, спричинена позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, повинна бути стягнута з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька», притягнутої до участі у справі в якості співвідповідача.

Проте повністю погодитись з таким висновком неможливо.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України звернутися до суду за захистом може та особа, чиї права, свободи або інтереси порушені, невизнані чи оспорюються. При цьому відповідно до зазначеної норми особа може звернутись до суду в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) .

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. При цьому відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява подається у письмовій формі і повинна відповідати конкретним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи у жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

В процесі розгляду справи було встановлено, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з комунальною лікувально-профілактичною установою «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька», у зв'язку з чим ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 14 січня 2010 року ця установа була залучена до участі у справі в якості співвідповідача.

Проте позовні вимоги до комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька» позивачем ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 15, 119 ЦПК України, заявлені не були.

В матеріалах справи міститься тільки клопотання ОСОБА_1 про залучення КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька» (а.с. 59), яке не може вважатися позовною заявою, оскільки не відповідає цивільно-процесуальному законодавству.

Тому у суду першої інстанції не було законних підстав стягувати шкоду, заподіяну позивачу у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька».

Разом з тим суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, з ОСОБА_2, оскільки відповідно до ст. 1172 ЦК України шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує юридична або фізична особа.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 307 ч.1, 309 ч.1, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2011 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.