1990/22-ц-480/12 Про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди - 05.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди,-

В травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ДП "Тернопільський облавтодор" про поновлення на роботі і виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що його, як інженера з охорони праці було звільнено неправомірно з посиланням на скорочення штатів, оскільки було порушено вимоги Закону "Про охорону праці" (2694-12) . Вказаний Закон передбачає, що служба охорони праці може бути ліквідована лише при ліквідації підприємства, а сумісництво виконання фукцій за посадами є можливим лише при певних умовах, які були відсутні у роботодавця на момент його звільнення.

В процесі розгляду справи позивач доповнив свій позов вимогами про компенсацію моральних страждань, які виразились у порушенні життєвих зв'язків, в розмірі 5 000 грн.

рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 грудня 2011 року в позові ОСОБА_2 до ДП "Тернопільський облавтодор" про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Додатковим рішенням суду від 07.03.2012 року позивачу відмовлено у стягненні моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду від 2 грудня 2011 року та ухвалити нове рішенням, яким поновити його на роботі, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції апелянт доводи скарги підтримав та пояснив, що проведене скорочення є незаконним, оскільки у вказаній філії на момент його звільнення працювало майже сто працівників, а сумісництво функцій служби охорони праці є можливим лише при певній мінімальній кількості працюючих і при цьому, що інший працівник має відповідну кваліфікацію, яка передбачена Класифікатором професій посад. Крім цього, в травні 2011 року у штат філії було знову введено окрему посаду інженера з охорони праці, яка існує до сих пір. Тому просить скасувати рішення та поновити його на посаді і стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечила та суду пояснила, що на підприємстві відбулось скорочення штату в результаті якого вирішено створити нову посаду інженера з охорони праці та безпеки руху і залишити на цій посаді молодого спеціаліста, який здобув другу вищу освіту за рахунок коштів підприємства і не підлягає звільненню як молодий спеціаліст. Також представник зазначила, що у зв'язку із об'єднанням влітку 2011 року кількох дільниць повторно була введена самостійна посада інженера з охорони праці, яка існує до сих пір.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

В силу ст.303 част.1 ЦПК -" Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та межах вимог, заявлених в суді першої інстанції."

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 13.01.2011 року в ДП "Тернопільському облавтодорі" було здійснено зміни в організації виробництва і праці, шляхом скорочення штату філії "Великоберезовицька ДЕД", і при звільненні ОСОБА_2 роботодавець дотримав вимоги трудового законодавста.

Проте з вказаним висновком суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно ст. 309 ЦПК- "Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню."

При вказаних обставинах, ухвалене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.40 КзпП -"Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: ...змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; "

Згідно пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року №9 (v0009700-92) з наступними змінами та доповненнями "Про практику розгляду судами трудових спорів"-"Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства..."

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.03.2010 року ОСОБА_2 працював на посаді інженера з охорони праці філії"Великоберезовицька ДЕД"ДП "Тернопільський облавтодор".

З пояснень сторін в суді апеляційної інстанції та письмових документів у справі (а.с.46) встановлено, що станом на лютий 2011 року у вказаній філії працювало понад 80 працівників.

В січні 2011 року керівництвом філії "Великоберезовицька ДЕД", з посиланням на вказівку ДП "Тернопільський облавтодор", було внесено зміни у штатний розпис (а.с. 56) і введено посаду інженера з охорони праці та безпеки руху 1 категорії. На вказану посаду 1 лютого 2011 року було переведено ОСОБА_4 з посиланням на те, що він є молодим спеціалістом (а.с.61).

4.04.2011 року (а.с. 60) ОСОБА_2 звільнено із займаної ним посади у зв'язку із скороченням штату.

В травні цього ж року у штаті філії"Великоберезовицька ДЕД" знову з'явилась самостійна посада інженера з охорони праці, на яку прийнято іншу особу.

Досліджуючи в сукупності пояснення сторін у справі, наявні письмові докази та встановлені обставини справи, суд першої інстації не дав належної оцінки доводам позивача стосовно функціонування служби з охорони праці, класифікаційних вимог до працівників, які займають посади у вказаній структурі.

Так, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про охорону праці" № 2694 від 14.10.1992 року -" На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою."

Вимоги вказаної статті продубльовані в Типовому положенні про службу охорони праці, яке затверджено наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 255 від 15.11.2004 року (z1526-04) .

Пунктом 1.5 даного Положення викладено вимоги до посади інженера з охорони праці, яким на момент звільнення ОСОБА_2 відповідав, але не відповідав ОСОБА_4

Аналізуючі вищенаведенені обставини між собою та в контексті вимог Закону "Про охорону праці" (2694-12) , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що роботодавець допустив порушення закону при звільненні ОСОБА_2 і права позивача підлягають поновленню шляхом його поновлення на роботі та виплаті втраченого заробітку.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З довідок відповідача (а.с. 22,155) вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням складала 174 грн. 30 коп (2265.84грн : 13 роб.дн).

Звільнення позивача з займаної посади проведено з 04.04.2011 року, а тому саме з цієї дати він перебуває у вимушеному прогулі, тривалістю 181 робочий день, за який з відповідача слід стягнути на його користь середній заробіток 31548,3 грн за вирахуванням вихідної допомоги, податку та обов'язкових платежів.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити.

рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове.

Поновити ОСОБА_2 на посаду інженера з охорони праці 2-ої категоріїї філії "Великоберезовицька ДЕД" ДП "Тернопільський облавтодор".

Стягнути з ДП "Тернопільський облавтодор" в користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу 31548,30 грн ( тридцять одну тисячу п'ятсот сорок вісім грн 30 коп) заробітньої плати за вирахуванням вихідної допомоги, податків, обовязкових платежів та судовий збір в розмірі 315,5 грн.