6-245/2011 Про повторне виселення в порядку виконання рішення міського суду за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - 04.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ПАТ «Державний ощадний банк України» про повторне виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в порядку виконання рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 7 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ВАТ «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_7 про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ВАТ «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки і договору поруки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 26 серпня 2011 року, -

ПАТ (попереднє найменування ВАТ) «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з заявою про повторне виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мотивуючи вимоги тим, що 14 жовтня 2010 року ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції у порядку виконання рішення Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року по справі №2-4707/2009 був складений акт про добровільне виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з домоволодіння за адресою, АДРЕСА_1. В ході перевірки предмета іпотеки в частині існування та стану будинку ПАТ «Державний ощадний банк України» було встановлено, що у вищевказаному домоволодінні зареєстровані та проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вказані обставини підтверджуються актом від 31 травня 2011 року. Відповідно до вимог статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» заявник просить суд прийняти рішення про повторне виселення осіб, які самостійно вселились у приміщення звідки були виселені.

Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 26 серпня 2011 року заява задоволена.

Здійснено повторне виселення без надання іншого житла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року у справі №2-4707/2009 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року №190, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ВАТ «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_7 про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ВАТ «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки і договору поруки недійсним.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити по справі нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви банка про повторнне виселення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що немає доказів того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно вселилися у спірний будинок, а також ухвалою суд фактично змінив рішення суду, оскільки виселив відповідачів без надання іншого жилого приміщення, чого не було зазначено в рішенні суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про повторне виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що заява обґрунтована та заснована на законі. Судом встановлено, що 14 жовтня 2010 року відділом державної виконавчої служби Євпаторійського МУЮ АР Крим складено акт про добровільне виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження 22 жовтня 2010 року. Разом з тим, відповідно до акту перевірки предмету іпотеки у частині його існування та технічного стану від 31 травня 2011 року, який був складений працівниками ПАТ «Державний ощадний банк України» було встановлено, що у вищевказаному домоволодінні фактично проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вказані обставини свідчать про те, що після фактичного виконання рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 7 грудня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самовільно вселились та проживають у домоволодінні за адресою, вулиця АДРЕСА_1 у зв'язку з чим підлягають повторному виселенню з підстав статті 78 Закону України «Про виконавче провадження».

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни ухвали суду.

Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги. Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини у справі і постановлено ухвалу, яка відповідає наданим сторонами доказам.

Посилання ОСОБА_6 на те, що суд ухвалою змінив рішення є необґрунтованим, оскільки за рішенням суду ОСОБА_6 були зобов'язані виселитися з домоволодіння і не було зазначено, що їм надається інше житло, тобто вони виселялися без надання іншого жилого приміщення. За ухвалою суду вони повторно виселені також без надання іншого жилого приміщення.

Довід про те, що за рішенням суду на ОСОБА_6 покладено обов'язок виселитися, а за ухвалою суду вони виселені, суд до уваги не бере, оскільки фактично це одне й теж і стосується звільнення будинку і земельної ділянки шляхом виселення. У добровільному порядку ОСОБА_6 виселилися з будинку, а потім знову в нього вселилися, у зв'язку з чим вони підлягають повторному примусовому виселенню.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми права, які регулюють ці правовідносини, зокрема стаття 78 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично вселилися у будинок після добровільного виселення і закриття виконавчого провадження, про що був складений відповідний акт, вони обґрунтовано повторно виселені з спірного будинку на вимогу банку.

Посилання апелянта на те, що він та ОСОБА_7 фактично проживають в новому будинку, а не в тому з якого виселені, суд до уваги не бере, оскільки за рішенням суду вони виселені з домоволодіння за певною адресою і зобов'язані звільнити земельну ділянку, але вони продовжують проживати за спірною адресою і займають спірну земельну ділянку.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки згідно з правилами статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено ухвалу по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до правил ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін.