2-1057/2011 Про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним - 04.04.2012 Прийняття

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерзіньш В.С. СуддівБолотова Є.В. Шестакової Н.В. При секретаріТаранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_7, визнання покупцем ОСОБА_6, визнання права власності, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року,

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року вищезазначений позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідчений 01.12.2005р. приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_10, удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_7 з моменту його укладення. Визнано покупцем за зазначеним договором купівлі-продажу ОСОБА_6 та визнано квартиру АДРЕСА_1 приватною власністю ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати із закриттям провадження по справі, посилаючись на його необ'єктивність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 10, 40ч.2, 58, 60 ЦПК України, ст.ст. 11ч.5, 655, 664 ЦК України. Зазначає, що він не був присутнім при розгляді справи у зв'язку з відсутністю інформації про судовий розгляд, оскільки судові виклики направлялись за адресою знаходження спірної квартири, а не за місцем його проживання; суд дав неналежну оцінку доказів по справі, наданих позивачкою, та не взяв до уваги, що гроші за квартиру були передані в присутності нотаріуса, який засвідчив договір купівлі-продажу та суд не допитав нотаріуса; суд не взяв до уваги, що покупцем за договором є відповідач, а не позивачка та порядок прийняття товару у даному випадку не передбачає обов'язкового надання розписки чи будь-яких обов'язкових умов для передачі квартири та у даному випадку достатньо і договору купівлі-продажу; відповідач уклав договір іпотеки з Приватбанком, предметом якого значиться спірна квартира і саме ці кошти були витрачені на її придбання; в рішенні не зазначено про дослідження іпотечного договору і договору купівлі-продажу квартири, що свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; рішенням суду порушено право власності відповідача та створено умови, що призвели до погіршення його майнового і фінансового стану.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 та її представник вважають доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просять рішення суду залишити без змін.

В засіданні апеляційного представник ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги; ОСОБА_6 та її представник, ОСОБА_8, ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на їх необгрунтованність та законність рішення суду першої інстанції.

Обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із обгрунтованності позовних вимог. Такі висновки суду узгоджуються з встановленими обставинами справи та не суперечать положенням законодавства.

Та із матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом та просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 удаваним правочином у частині покупця, визнати її покупцем квартири, визнати за нею право власності на квартиру. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 01.12.2005р. приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу було посвідчено договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, в якому покупцем вказано ОСОБА_7 Проте зазначену квартиру придбала вона за власні кошти та, на заперечуючи проти проживання в ній сім'ї своєї доньки ОСОБА_9, не мала мети передавати її у власність зятя ОСОБА_7, якого зазначено в договорі покупцем за пропозицією нотаріуса. Просила задовольнити позов на підставі ст. 235 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) Верховний Суд України роз'яснив, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Судом встановлено, що 01.12.2005р. приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчено договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 за яким ОСОБА_8 продала а ОСОБА_7 купив зазначену квартиру за 48 100грн.(а.с.6). Проте квартиру фактично придбано позивачем ОСОБА_6 і за належні їй кошти, нею виконано обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 01.12.2005р. і вона ж скористалася правами покупця, відповідач ОСОБА_7 формально був вписаний у договір в якості покупця. Прибутки позивача та наявність в неї коштів для придбання квартири стверджуються актами надання послуг приватним підприємцем ОСОБА_6(а.с.14-66).

Зазначені висновки суду підтверджені розпискою продавця ОСОБА_8 від 23.11.2005р., із якої слідує, що всю суму коштів за кв.АДРЕСА_1 їй сплачено покупцем ОСОБА_6(а.с.7) та ця розписка підписана також ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які працювали в агентстві нерухомості «Центральне», в яке зверталась ОСОБА_6 і яке займалось підбором квартири для неї; поясненнями ОСОБА_8 в засіданні суду першої інстанції та в засіданні апеляційного суду, із яких також слідує, що домовленість щодо купівлі-продажу спірної квартири мала місце між нею та ОСОБА_6, ОСОБА_7 з питань купівлі-продажу квартири до неї не звертався і гроші їй не передавав; поясненнями ОСОБА_11 і ОСОБА_12, ОСОБА_13, допитаних в якості свідків в суді першої інстанції.

При наведених обставинах суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що судом не було з'ясовано обставин передачі грошей за квартиру, придбану за оспорюваним договором купівлі-продажу, та посилання на передання грошей в присутності нотаріуса, який засвідчив договір купівлі-продажу і на те, що свідками по справі були випадкові особи, свідчення яких сумнівні, неспроможні та спростовуються вищезазначеними доказами та поясненнями осіб, які брали участь у справі, і свідків; змістом п.2

договору купівлі -продажу квартири(а.с.6), в якому зазначено, що гроші сплачено до підписання цього договору і на час його підписання сторони не мають жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Представник апелянта в засіданні апеляційного суду не заперечував факту передання ОСОБА_6 грошей за квартиру продавцю 23.11.2005р., а його доводи про надання цих грошей для передання продавцю ОСОБА_7 не підтверджені будь-якими доказами та спростовуються змістом апеляційної скарги, в якій ОСОБА_7 зазначає, що він уклав договір іпотеки з Приватбанком, предметом якого значиться спірна квартира АДРЕСА_1, і саме ці кошти були витрачені на придбання спірної квартири(а.с.165 зв.).

Наряду з цим, із наданого апелянтом договору іпотеки від 01.12.2005р. слідує, що цей договір укладено вже після укладення спірного договору купівлі-продажу (а.с.170, пункт 1.2 договору іпотеки) та сам договір іпотеки по своїй суті не передбачає передачу за ним грошей іпотекодавцю. Кредитний договір від 01.12.2005р. ОСОБА_7 з Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 28687 доларів 50центів, в забезпечення якого укладено договір іпотеки, також укладено після передачі 23.11.2005р. грошей продавцю та після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири (п.1.1 договору іпотеки); апелянтом не надано зазначений кредитний договір апеляційному суду та не доведена мета взяття цього кредиту.

Доводи апелянта щодо направлення судових викликів за адресою знаходження спірної квартири, а не за місцем його проживання, і посилання апелянта на порушення положень ч.2ст. 40 ЦПК України спростовуються матеріалами справи, із яких слідує, що повістки про виклик до суду ОСОБА_7 направлялись судом за адресою, зазначеною ним в апеляційній скарзі - АДРЕСА_4, та поштові відправлення повернені поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання (а.с.93,96,97,112), а в подальшому відповідача повідомлено через оголошення в газеті (а.с.124); ОСОБА_14 не приймала участі у справі при розгляді позову ОСОБА_6 ні як представник ОСОБА_6 чи третьої особи ОСОБА_9, ні як представник ОСОБА_7 і журнали судових засідань та рішення суду не містять таких зазначень. Неотримання ним судових повісток також не є підставою для скасування рішення суду відповідно до положень ч.3ст. 309 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду. Оспорюючи висновки суду, апелянт не надав належних і допустимих доказів в підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ст. 303ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.