Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О., Сімоненко В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1989 року вона працювала провідником пасажирського вагону відокремленого підрозділу Пасажирського вагонного депо Чернівці.

16.10.2011 року при перевірці вагону №5 поїзда №44 сполученням «Івано-Франківськ-Київ», який обслуговувала провідник ОСОБА_1, працівниками Інспекції з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах (умовна назва ЦІК) Укрзалізниці було виявлено факт перевезення у купе провідника надлишкової ручної поклажі, а саме: двох сумок та однієї автомобільної запчастини вагою 50 кг.

ОСОБА_1 надала у письмовій формі пояснення начальнику пасажирського вагонного депо Чернівці Фрунзе В.К., в яких зазначила, що дві сумки з речами та продуктами є передачею для родички, а автомобільної запчастини вона не помітила та вважає, що вона залишилась в купе від попередньої зміни.

Наказом № 689/ОС вiд 31.10.2011 року її було звiльнено з посади

провiдника за п.8 ст. 36 КЗпП України на пiдставi пiдпункту «а» пункту 18 контракту №362 від 24.09.2002 року, у зв'язку із встановленням факту перевезення надлишкової ручної поклажі.

За таких обставин просила суд ухвалити рішення, яким поновити її на посадi провiдника та стягнути з вiдповiдача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рiшенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2012 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 була звільнена на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з порушенням підпункту «а» пункту 18 контракту, з дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.