2190/431/2012 Про стягнення заборгованості за кредитним договором, визнання недійсною окремої частини кредитного договору (за зустрічним позовом) - 03.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання недійсною окремої частини кредитного договору,

В травні 2010 року акціонерний комерційний інноваційний банк ОСОБА_3», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, зазначаючи, що 26 жовтня 2007 року між банком та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту №112414025000 строком до 26 жовтня 2018 року, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в сумі 96000 доларів США зі сплатою 13,9% річних та зобовязалася здійснювати платежі кожного місяця з 1 по 10 число згідно графіку.

Посилаючись на невиконання відповідачкою зобовязань по кредитному договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, позивач просив суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 913185,55 грн., з яких 681236,84 грн. сума заборгованості за простроченим кредитом; 206378,80 грн. сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом; 5090,47 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 20479,44 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним частини кредитного договору, зазначаючи, що 26 жовтня 2007 року між нею та банком був укладений договір про надання споживчого кредиту в сумі 96000 доларів США строком до 26 жовтня 2018 року. Підпунктами а) та б) п.5.2 даного договору та п.5.2 Додаткової угоди № 2 від 26 жовтня 2007 року визначені випадки встановлення банком подвійної відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Посилаючись на те, що зазначені умови договору суперечать вимогам ЦК України (435-15) та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року (z0541-07) , ОСОБА_2 просила суд визнати недійсною окрему частину договору, а саме: підпункти а) та б) пункту 5.2. кредитного договору № 112414025000 від 26.10.2007 року, а також п.5.2 додаткової угоди № 2 від 26.10.2007 року до кредитного договору.

рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк»задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 111359,81 доларів США, що еквівалентно 887615,64 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсною окремої частини кредитного договору задоволено.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та надання судом неправильної оцінки зібраним доказам по справі, просить рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2011 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк»про стягнення пені та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове, яким вимоги ПАТ «УкрСиббанк»про стягнення пені задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 її доводи не визнає, просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Правонаступником акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" з 18.12.2009 року стало публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", а з 08.12.2011 року - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11241405000, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 96000 доларів США зі сплатою 13,9% річних терміном до 26 жовтня 2018 року, а остання прийняла на себе зобовязання повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі в порядку та на мовах, встановлених цим Договором, згідно графіку погашення кредиту, погодженого сторонами/а.с.12-15/.

Відповідно до п. 4.1 укладеного кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань за цим договором банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Розділ 5 вказаного кредитного договору визначає порядок зміни проценти ставки.

Так згідно п.5.2.1 договору, сторони погодили відповідно до законодавства України, зокрема ст. 651 ЦК України, що банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі: а) порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього договору та /або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором; б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання позичальником кредитної дисципліни (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобовязань позичальника за цим договором).

При цьому банк повинен не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомити позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати встановлення, шляхом направлення позичальнику листа рекомендованою поштою.

Додатковою угодою № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11241405000, укладеною між сторонами 26 жовтня 2007 року, пункт 5.2 кредитного договору доповнено новим абзацом, згідно якого у випадках настання обставин, передбачених підпунктами «а», «б»пункту 5.2. договору процентна ставка за користування кредитним коштами встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1 договору /а.с.16/.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань сторони уклали іпотечний договір, предметом якого є належне ОСОБА_2 на праві приватної власності нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення № 1 магазину промислових товарів, розташованого по проспекту Леніна, 159 в м. Миколаєві /а.с.18-19/.

Згідно з наданим банком розрахунком, який ОСОБА_2 не оспорює, заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 29 серпня 2001 року становить 913185,55 грн., з яких 85467,63 дол. США, що еквівалентно 681236,84 грн. сума заборгованості за простроченим кредитом; 25892,18 дол. США, що еквівалентно 206378,80 грн. сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом; 5090,47 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 20479,44 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом /а.с.71-80/.

За умовами кредитного договору та відповідно до ч.2 ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_2 у строки встановлені договором не виконала зобовязання по поверненню чергової частини кредиту і допустила заборгованість по кредиту і процентам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог про дострокове стягнення заборгованості за кредитом та відсотками у розмірі визначеної банком, яка позичальником не оспорюється.

Відмовляючи в задоволенні заявлених банком вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд виходив з того, що вказані суми нараховані позикодавцем в доларах США, а не в гривні, в той час як нарахування пені в іноземній валюті чинним законодавством не передбачено.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Як вбачається із заяви ПАТ «УкрСиббанк»про збільшення розміру позовних вимог та із наданого банком розрахунку, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом нараховувалася позикодавцем у гривневому еквіваленті відповідно до положень п. 4.1 кредитного договору від 26 жовтня 2007 року і вказані суми позивач просив стягнути саме у гривні/а.с.62,80-84/.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог банку щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірах згідно наданого позивачем розрахунку.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, то вони колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що є юридично неспроможними та висновків суду не спростовують, з огляду на наступне.

Згідно п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ від Правління Національного банку України 10 травня 2007 року N 168 (z0541-07) , банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Відповідно до п. 3.5 вказаних Правил (z0541-07) банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Враховуючи, що положення підпунктів а) та б) пункту 5.2 договору про надання споживчого кредиту № 11241405000 від 26 жовтня 2007 року, а також п.5.2 (щодо підпунктів «а», «б»п.5.2. Договору) додаткової угоди № 2 від 26 жовтня 2007 року до вказаного кредитного договору суперечать акту цивільного законодавства, а саме Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредитний договір та додаткова угода до нього підлягають визнанню частково недійсними відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, на думку колегії суддів, при вирішенні даного спору по суті суд обґрунтовано застосував положення ст. 1050 ЦК України, як спеціальної норми, що визначає наслідки порушення договору позичальником, а не положення ст.ст. 611, 651 ЦК України, на які посилається апелянт і які є загальними нормами права, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_4 пропустила строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього частково недійсними без поважних причин колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою встановив, що про правові наслідки цих умов договору позивачці за зустрічним позовом стало відомо лише під час розгляду судом позову ПАТ «УкрСиббанк»про стягнення з неї кредитної заборгованості, а тому колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано поновив ОСОБА_2 вказаний процесуальний строк.

Законність та обґрунтованість рішення суду в іншій частині, відповідно до ст. 303 ЦПК України, апеляційним судом не перевірялося, як таке, що не оскаржувалося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», задовольнити частково.

рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», до ОСОБА_2 щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 5 090,47 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 20479,44 грн.

В решті рішення залишити без змін.

рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.