Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Борисюка Р.М.

суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.

з участю секретаря

судового засідання Григорович А.М.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Добробут» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Добробут» про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Добробут» на рішення Коростишіського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2011 року,-

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 61770 грн. 53 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №298 від 28.09.2007 року, за умовами якого поручителем був ОСОБА_3, а також договір застави нерухомого майна №298 від 28.09.2007 року. Кредитною спілкою «Добробут» відповідачу ОСОБА_2 був наданий кредит в сумі 24250 грн. Однак, відповідачі не виконали зобовязання за кредитним договором, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

За зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 просила визнати недійсним зазначені вище кредитний договір та договір застави, стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 1700 грн., відмовити у задоволенні первісного позову та стягнути судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Вказувала, що кредитний договір вона не підписувала, представник кредитної спілки ОСОБА_4 в момент підписання спірного договору перебував у відпустці, зазначений договір в порушення вимог чинного законодавства України не був посвідчений нотаріально. Моральна шкода заподіяна протиправністю дій відповідача, які полягали у підробці фінансових документів.

рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2011 року в задоволенні первісного позову Кредитної спілки «Добробут» відмовлено за безпідставністю. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд визнав недійсними кредитний договір №298 та договір застави №298 від 28.09.2007 року, стягнув з Кредитної спілки «Добробут» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Кредитна спілка «Добробут» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу повернути до Коростишівського районного суду на повторний розгляд в іншому складі суду. Апелянт посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, при його ухваленні не дотримані норми матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення про визнання недійсними спірних угод, суд не зазначив в ньому з яких він підстав виходив. Суд не обґрунтував підставу та розмір стягнутої на користь ОСОБА_2 моральної шкоди. В ходів розгляду справи безпідставно було відхилене клопотання про доручення до матеріалів справи доказів, які підтверджують позовні вимоги кредитної спілки та факт часткового погашення кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як видно із матеріалів справи 28 вересня 2007 року між кредитною спілкою «Добробут» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала 24250 грн.

Вказані обставини підтверджуються копією цього договору, копією заяви на кредит(клопотання члена щодо кредиту) від 28.09.2007 року та поданою до неї копією паспортних даних позичальника, копією протоколу №176 засідання Кредитного комітету Кредитної спілки «Добробут» від 28.09.2007 року, копією видаткового касового ордеру №1874 від 28.09.2007 року (а.с. 4-5,7,11-12,16,17).

Факт укладення вказаного договору та отримання на його підставі коштів також підтверджується тим, що в листопаді 2007 року, протягом січня-лютого 2008 року ОСОБА_2 сплачувала кошти на виконання умов договору позивачу (а.с. 111-114).

Відповідно до умов кредитного договору поручителем для забезпечення виконання зобовязань за цим договором вказаний відповідач ОСОБА_3 Крім того, з останнім був укладений договір поруки від 28 вересня 2007 року (а.с. 13).

Також, 28 вересня 2007 року у забезпечення своїх зобов'язань ОСОБА_2 з Кредитною спілкою «Добробут» уклала договір застави, предметом якого був житловий будинок, який належить на праві власності позичальнику, розташований в с. Вільнянка Коростишівського району Житомирської області, вартістю 50000 грн. (а.с. 8-10). В порушення вимог ст. 577 ЦК України спірний договір застави нотаріально не був посвідчений.

Як вбачається із змісту позовних вимог первісного позивача та копії графіку розрахунків по кредитному договору (а.с.20), позичальником ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 526, 530, 1054 ЦК України та п. 2.2 Кредитного договору, не проводилося своєчасне повернення кредиту та не сплачувалися проценти за використання кредитних коштів і заборгованість по кредиту станом на 17 червня 2011 року становила 24119 грн. 31 коп., відсотки за користування кредитом 37651 грн. 22 коп., а всього 61770 грн. 53 коп.

На підставі договору №1/07-Д, укладеного між Кредитною спілкою «Добробут» та юридичною компанією «Юріс-Консалт», останньою, 28.07.2009 року позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 були направлені вимоги щодо сплати боргу за кредитним договором від 28.09.2007 року, які були проігноровані (а.с. 18-19).

Вимогами ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приймаючи до уваги, що в договорі поруки від 28.09.2007 року будь-яких застережень не передбачено, наявні підстави для задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Добробут» і стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і понесених позивачем судових витрат у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України в дольовому порядку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову Кредитної спілки «Добробут» до відповідачів та задоволення зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного кредитного договору були порушені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, внаслідок чого ОСОБА_2 були спричинені моральні страждання.

Зокрема, суд посилається на те, що у цьому Договорі зазначені сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Останній в день підписання Договору перебував у відпустці. У той же час, суд не звернув увагу на ті обставини, що виконання обовязків кредитного інспектора ОСОБА_4. було покладено на юрисконсульта Кредитної спілки «Добробут» ОСОБА_5, який згідно доручення був наділений повноваженнями підпису цього правочину, що не заперечується сторонами.

В обґрунтування свого рішення суд також посилається на пояснення ОСОБА_2 відносно того, що кредитний договір та договір застави вона не підписувала. У той же час, судово-експертне дослідження документів не проводилося, будь-які інші докази, які підтверджують доводи ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Підставою визнання недійсності спірного кредитного договору, суд зазначає також те, що вказаний правочин містить умову про заставу нерухомого майна, тому він підлягав нотаріальному посвідченню відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України.

Однак, твердження суду є помилковим, оскільки в положеннях вказаної статті зазначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як видно, обовязку його нотаріального посвідчення ця норма Закону не містить.

Суд першої інстанції правильно встановив, що сторонами не був нотаріально посвідчений договір застави нерухомого майна, як це передбачено вимогами ч.1 ст. 577 ЦК України.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання угод недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_2 про визнання недійсним договору застави від 28.09.2007 року, суд на це уваги не звернув, а вона вимоги про визнання цього правочину нікчемним не заявляла.

У відшкодування моральної шкоди, суд стягнув на користь ОСОБА_2 із Кредитної спілки «Добробут» 500 грн., мотивуючи своє рішення тим, що шкода заподіяна протиправністю дій відповідача за зустрічним позовом, які полягали у підробці фінансових документів, вимагання від ОСОБА_2 сплати неіснуючого боргу.

У той же час, суд не зазначив доказів, якими підтверджується протиправність дій Кредитної спілки «Добробут» та факт підробки фінансових документів.

В апеляційній скарзі Кредитна спілка «Добробут» просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу повернути до Коростишівського районного суду на повторний розгляд в іншому складі суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення; постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, судом першої інстанції при ухваленні рішення, в порушення вимог ст. 215 ЦПК України, не були належним чином зясовані обставини справи, суд не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, внаслідок чого прийняте рішення не відповідає обставинам справи, що мають значення для справи, суд порушив також норми матеріального та процесуального права, тому постановлене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Добробут» задовольнити частково.

рішення Коростишіського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2011 року скасувати і ухвалити нове.

Позовну заяву Кредитної спілки «Добробут» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути на користь Кредитної спілки «Добробут» в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 24119 грн. 31 коп. боргу по кредиту, 37651 грн. 22 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а всього 61770 грн. 53 коп. та в дольовому порядку з кожного відповідача по 308 грн. 85 коп. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Добробут» про визнання недійсними кредитного договору №298, договору застави №298 від 28 вересня 2007 року та стягнення моральної шкоди.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.