2033/2-2672/11 Про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів - 28.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспернтиза»про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,-

У листопаді 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання недійсним договору № 004106 від 20.07.2011 року, укладений між ним та відповідачем ТОВ «Архбудекспертиза» внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики та таку що містить несправедливі умови, стягнути з відповідача 4187 грн. 49 коп. сплачених ним за договором, 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 20.07.2011 року між ним та відповідачем було укладено угоду з додатками ( додаток №1 анкетні дані учасника системи та перелік платежів з зазначенням їх розміру, які позивач повинен здійснити і додаток №2 умови програми «Б.А.Н.К. Платинум») і позивач вважає, що укладена угода суперечить вимогам ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», з боку відповідача ведеться нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, умови укладеної між сторонами угоди, по відношенню до позивача є несправедливими, і система, на якій діє відповідач утворена на пірамідальній схемі, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, отже повинна бути визнана судом недійсною та у звязку з визнанням угоди недійсною підлягають поверненню 4187 грн. 49 коп. сплачених позивачем на виконання договору.

Врахуючи те, що для придбання автомобіля йому не вистачало 25000 грн., відповідач зобовязався надати вказану суму на споживчі цілі із встановленням графіку сплати платежів. Строк надання позики - 30 місяців, вступний внесок 1350 грн., загальний щомісячний платіж 945 грн. 83 коп. Він сплатив вступний платіж в розмірі 1350 грн. та три загальних платежі на загальну суму 2837 грн. 49 коп.. Однак після сплати вказаних платежів відповідач позику у розмірі 25000 грн. йому не надав.

Окрім того позивач вважає, що через неправомірні дії відповідача йому була спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює у 1700 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими. При цьому посилався на те, що згідно до умов договору та додатків до нього позивач зобовязався одноразово сплатити вступний внесок та зобовязаний своєчасно не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає у себе чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає відповідачу суму у позику чи здійснює оплату вартості товару, та адміністративних витрат, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності Програми. Фактично сторони приступили до виконання умов договору позики здійснив оплату вступного платежу, а відповідач здійснив реєстрацію учасника у програмі «Б.А.Н.К. Платинум»і йому був присвоєний код у групі. Послідовність, строки і порядок виконання зобовязань сторони погодили підписуючи Додаток №2 до договору. Адміністратор (відповідач) організує Асигнаційний захід (захід по розподілу Фонду групи), коли фонд групи є достатнім. Захід проводиться не рідше одного разу на два місяці (п.4.1. Додатку №2 до договору). Позивач уважно прочитав та зрозумів умови договору по програмі «Б.А.Н.К. Платинум»та отримав всі конкретно викладені відповідні від уповноваженої Відповідачем особи, про що свідчить заява підписана позивачем 20.07.2011 року. Враховуючи те, що сплачені кожним Учасником чисті внески були надані у позику, використані для оплати товарів, що були передані Учасникам, які отримали Дозвіл, - саме по собі ствердження позивача, на яких ґрунтується його позов є безпідставним та не можуть братися до уваги.

Адміністратор здійснить повернення сплачених учасником чистих внесків протягом 30 банківських днів від дня закриття Групи до якої належав Учасник.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, - суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання недійсною, укладеною між сторонами угоди; не знайшло свого підтвердження, що відповідач включив до договору умови, які є несправедливими; що умовами договору та додатків до нього встановлено жорсткі обовязки споживача (позивача ), тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст. 215, 901, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) .

Як вбачається з матеріалів справи 20.07.2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено угоду з додатками ( додаток №1 анкетні дані учасника системи та перелік платежів з зазначенням їх розміру, які позивач повинен здійснити і додаток №2 умови програми «Б.А.Н.К. Платинум»).

Позивач вважає, що укладена угода суперечить вимогам ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», з боку відповідача ведеться нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, умови укладеної між сторонами угоди, по відношенню до позивача є несправедливими, і система, на якій діє відповідач утворена на пірамідальній схемі, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, отже повинна бути визнана судом недійсною.

Однак доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано.

Так, частиною 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, продавець ( виконавець, виробник ) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

За змістом положень статті 19 вказаного Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняється як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до п. 4.6 статті 4 укладеної між сторонами угоди від 20.07.2011 року, сторони дійшли згоди, що всі Додатки передбачені цим Договором, а також додаткові угоди, договори, зміни або доповнення, які не передбачені при підписанні даного Договору, але можуть виникнути у процесі виконання даного Договору, є невідємними складовими частинами даного Договору.

Із заяви підписаної ОСОБА_1 20.07.2011 року вбачається, що він уважно прочитав та зрозумів умови Договору по програмі «Б.А.Н.К. Платинум», та отримав всі конкретно викладені відповіді від уповноваженої відповідачем особи, продавця-консультанта (а.с.42).

При таких обставинах суд першої інстанції правильно вважав, що укладена між сторонами угода є видом цивільного договору, змістом договору є, власне ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати взяті на себе зобовязання і тягне за собою виконання зобовязань для кола осіб, що його підписали.

Згідно умов Договору відповідачем надається учаснику програми «Б.А.Н.К. Платинум» право на придбання автомобіля за рахунок накопичення коштів, сплачених учасником у групі. При цьому, групу учасників формує саме Товариство і воно ж гарантує надання права на придбання автомобіля всім учасникам групи без залучення інших осіб. Будь яких зобовязань щодо залучення інших осіб до групи чи залучення коштів цих осіб до програми угодою не передбачено, та відповідно, не передбачено і отримання учасником програми будь-якої компенсації за таке, отже відсутні підстави вважати, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що є порушенням положень ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 14 Додатку до Договору передбачено, що Адміністратор гарантує придбання (оплату) на користь Учасника Товар або надати відповідну суму у позику за умови виконання останнім всіх умов Договору та Додатків до нього.

Позивачем на виконання договору сплачено всього 4187 грн. 49 коп.

Приймаючи до уваги, що умови Договору та Додатків до нього ОСОБА_1. повністю не виконані, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що у даному випадку відсутні правові підстави для визнання Договору недійсним. В судовому засіданні не найшли свого підтвердження, що відповідач включив до оспорюваного позивачем Договору умови, які є несправедливими, що Договором та Додатками до нього встановлено жорсткі обовязки споживача (позивача), тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (відповідача). Не знайшло свого підтвердження і твердження позивача, що з боку відповідача мало місце нечесна підприємницька практика, а також не підтвердилося жодним доказом, що зі сторони відповідача мало місце утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальної схеми.

При таких обставинах судова колегія вважає, що підстав для визнання договору недійсним немає, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

У звязку з тим, що суд відмовив в задоволенні позову про визнання договору недійсним, то у суда були відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Крім того, згідно до Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) відшкодування моральної шкоди передбачено у випадку її заподіяння небезпечною для життя і здоровя людей продукцією.