0907/2-3515/2011 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 27.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП ФакторингУкраїна», третьої особи - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу- ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ТОВ «ОТП ФакторингУкраїна» на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2011 року, за участю представника апелянта -ОСОБА_3 представника відповідача -Медицького І.Б.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «ОТП ФакторингУкраїна», третьої особи на боці відповідача - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотарівльного округу - ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позов мотивував тим, що 22.07.2010 року цей приватний нотаріус. вчинив виконавчий напис під №1899 про звернення стягнення на рухоме майно -легковий автомобіль TOYOTA Rav р.н.НОМЕР_1,рік випуску 2007, який належить на праві власності його дружині -ОСОБА_6.

Зазначений автомобіль є заставним майном, згідно договору застави автотранспортного засобу №РCL-0АК/195/2007 від 10.12.2007 року, укладеного між заставодавцем - ОСОБА_6 та заставодержателем - ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є відповідач.

Справа№2/0907/3515/2011 Головуючий у 1інстанції Ковалюк І.І.

Провадження №22ц/0990/597/2012 Суддя-доповідач ШалаутаГ.І.

Категорія 57

Автомобіль придбано у кредит згідно кредитного договору №CL-0АК/195/2007 10.12.2007 року, укладеного між ним та ЗАТ «ОТП Банк». Згідно виконавчого напису запропоновано звернути стягнення на вказаний автомобіль та в такий спосіб задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до нього, як боржника, по несплаті основного боргу за кредитним договором в сумі 35382.81дол.США,779.53дол.США, відсотків за користування кредитом та 9905грн.39грн.(1% пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, а всього на суму 36162.34дол.США, що в гривнях відповідає сумі 286384.04грн. Позивач просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Він вважає, що виконавчий напис вчинено на суму, яка не є безспірною, вчинено його нотаріусом поза межами нотаріального округу, в якому працює нотаріус, вчинено на рухоме майно, стягнення на яке проводиться лише за рішенням суду згідно ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено, з підстав, зазначених в позовній заяві.

На зазначене рішення ТОВ «ОТП Факторинг Україна», подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що суд допустив порушення норм матеріального права, дав неправильну оцінку дослідженим доказам, зокрема - письмовому попередженню, направленому 13.05.2010 року стягувачу - ОСОБА_1 та заставодавцю - ОСОБА_6(а.с.44,45) яке підтверджує, що сума заборгованості по кредиту, по відсотках та пені, зазначена у виконавчому написі, ними не оспорювалася, а тому вважається безспірною. Також апелянт вважає, що висновки суду про вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_5 виконавчого напису поза межами нотаріального округу, в якому він здійснює нотаріальну діяльність є незаконною дією, суперечать вимогам ч.5 п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка дає право нотаріусу вчинити зазначену нотаріальну дію. Апелянт зазначив, що оспорюваний виконавчий напис, відповідає вимогам ст.87 Закону України «Про нотаріат»,ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу" та відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабміну від 29.06.1999року №1172 (1172-99-п) .

Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, пояснив, що ОСОБА_1, будучи головою Долинської РДА, взяв 10.12.2007 року кредит 40035дол.США на придбання автомобіля TOYOTA Rav р.н.НОМЕР_1, рік випуску 2007, який оформив на свою дружину ОСОБА_6, не виконує кредитних зобов'язань. Він зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 по кредиту на 13.05.2010 року складає 35 382.81дол.США, заборгованість по відсотках складає 779.53дол.США, пеня за прострочку виконання кредитних зобов'язань за період з 13.01.2009 року по 9.06.2010 року складає 9905.39грн. Банк направив боржнику та заставодавцю письмове повідомлення від 13.05.2010 року, яке ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали особисто 14.05.2010 року, однак не відреагували на нього. Ніхто з них, на протязі місяця, з часу отримання попередження, не подав банку будь-яких заперечень, чим підтвердили безспірність суми. Така байдужість боржника спричинила до подачі нотаріусу заяви про вчинення виконавчого напису. Такий виконавчий напис було вчинено 22.07.2010 року нотаріусом на підставі підпункту «в» п.6.4.ст.6 Договору застави автотранспортного засобу №РCL-0АК/195/2007 від 10.12.2007року, яким сторони, що підписали договір, передбачили, що заставодержатель вправі використовувати для звернення стягнення на предмет застави будь-який інший порядок і будь-які інші права і процедури, дозволені чинним законодавством, але не передбачені в цьому договорі.

Просив апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

Представник позивача апеляційної скарги не визнав,пояснив,що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є законним, просив залишити його без змін.

Заслухавши представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції зіслався на ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якою не передбачено звернення стягнення на рухоме майно на підставі виконавчого напису нотаріуса. Між тим, такий висновок суперечить домовленості між заставодавцем та заставодержателем, яка закріплена в підпункті «в» застереження до п.6.4.ст.6 Договору застави автотранспортного засобу №РCL-0АК/195/2007 від 10.12.2007року (а.с.20), якою передбачено право заставодержателя використовувати для звернення стягнення на предмет застави будь-який інший порядок і будь-які інші права і процедури, дозволені чинним законодавством, але не передбачені в цьому договорі.

Стаття 575 ЦК України визначає, що предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем, і на яке може бути звернене стягнення.

Оспорюваний виконавчий напис вчинено, відповідно до вимог ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу» та відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабміну від 29.06.1999року №1172 (1172-99-п) , відповідно до умов, перебачених у вищезазначеному договорі застави.

Відповідно до ч.1та ч.2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.589 ЦК передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави.

Ч.2 цієї статті визначено, що заставодержатель за рахунок предмету застави має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, та витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Колегією суддів з'ясовано, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про те, що виконавчий напис слід вважати незаконним, оскільки його вчинено нотаріусом поза межами нотаріального округу Такий висновок спростовується ч.5 п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої в Мінюсті України за №283/8882 від 3.03.2004 року (z0283-04) , згідно якого нотаріус вчиняє виконавчий напис незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.

Також є необґрунтованим в рішенні суду висновок про те, що сума, на яку вчинено виконавчий напис нотаріусом від 22.07.2010 року суттєво відрізняється від тієї, яка зазначена у письмовій вимозі боржнику та заставодателю від 13.05.2010 року, та що вона не є безспірною. Колегією суддів встановлено, що у письмовій вимозі (а.с.44,45) та у виконавчому написі (а.с.6) ідентичними є суми :заборгованості по кредиту-35382.81дол.США та сума відсотків за користування кредитом-779.53дол.США, частково відрізняється сума пені за прострочення виконання зобов'язання (1%від простроченої суми) у виконавчому написі, тому, що виконавчий напис вчинявся через два місяці 9 днів -22.07.2010 року після направлення письмової вимоги боржнику про дострокове виконання кредитних зобов'язань. Оскільки позивач, як боржник та ОСОБА_6, як заставодавець, отримавши письмову вимогу банку про дострокове погашення заборгованості по кредиту, відсотках, та пені у зазначених банком розмірах, не подали протягом місяця будь-яких своїх заперечень банкові чи своїх розрахунків проти розрахунку, проведеного банком, згідно графіку погашення кредиту та відсотків, який є у обох сторін, також не надали будь-яких доказів непогоджень з таким розрахунком апеляційному суду, то суму, визначену у виконавчому написі нотаріусом, на задоволення вимог кредиторів, слід вважати безспірною.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, також дано неправильну оцінку дослідженим доказам, таке рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.