22ц-1590\966/2012 Про поділ спільного майна подружжя - 27.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Кредо агріколь банк» про поділ спільного майна подружжя, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Одеської міської ради про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2011 року,-

22.10.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що під час перебування у шлюбі подружжям було придбано рухоме та нерухоме майно, та у зв'язку з розірванням шлюбу й припиненням шлюбних стосунків позивач просив поділити спільне майно та після уточнення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 погашено кредит, автомобіль Nissan він отримав у власність та розпорядився ним.

Представник позивача просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину АДРЕСА_1 та на 1\2 частину АДРЕСА_2, що є спільним майном подружжя.

Крім того, ОСОБА_1 просив виділити відповідачу у власність набір меблів для дитячих кімнат: для дівочої вартістю 22 008 грн., для хлопчачої -15 960 грн., ванну «Раван» - 6 300 грн., меблі ванної кімнати - 880 грн., вбудовану шафу - 3 360 грн., кондиціонер ЛДЖИ - 4 620 грн., телевізор ЛсиДі «Шарп» - 3 696 грн., холодильник ЛДЖИ - 6 972 грн., бойлер «Електролюкс» 80л. - 1 680 грн., обігрівачі 2 од. - 1 860 грн., ноутбук «Тошиба» - 4 872 грн., меблі АДРЕСА_1, меблі кімнати (стінка) - 2 400 грн., диван і 2 крісла - 2 400 грн., меблі для коридору - 3 600 грн., диван - 3 000 грн., кухонні меблі (у тому числі стіл і 4 стільця) - 10 200 грн., електроплиту - 3 100 грн., витяжка - 1 000 грн., холодильник 2 500 грн., бойлер «Термекс» - 1 200 грн., ванну - 1 000 грн., пральну машину «Єлектролюкс» - 4 620 грн.

Головуючий в 1 інстанції - Пепеляшков О.С. Справа № 22ц-1590\966 /2012р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-46

До суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, об'єднаним в одне провадження, також звернулась ОСОБА_2, яка після останнього уточнення позовних вимог просила відступити від засади рівності часток подружжя, посилаючись на те, що розмір аліментів, визначеного судовим рішенням на користь відповідача, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування двох малолітніх дітей, оскільки донька тяжко хворіє, потребує особливого догляду та лікування, ОСОБА_2 здійснює виховання та догляд за дітьми, у зв'язку з чим несе великі матеріальні витрати на їх утримання.

Фактично відповідач з дітьми проживає та зареєстрована у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2, враховуючи інтереси дітей, а саме те, що вони є особами різної статі, дорослішають і у недалекому майбутньому їм будуть потрібні окремі кімнати для належного розвитку та проживання, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів, відповідач просила збільшити частку ОСОБА_2 у спільному майні подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Також визнати право власності на рухоме майно загальною вартістю 88 032 грн., яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2, а саме на кухонні меблі (вбудовані), вартістю 21 840 грн., електродуховку «Арістон» (вбудовану) - 5 460 грн., електроплиту «Кайзер» (вбудовану) - 300 грн., витяжку (вбудовану) - 2 100 грн., набір меблів для дівчини - 22 008 грн., набір меблів для хлопчика - 15 960 грн., шафу (вбудовану) - 3 360 грн., телевізор ЛДЖИ «Шарп» - 3 696 грн., бойлер «Боксі» 10л. (вбудований) - 1 008 грн., бойлер «Електролюкс» 80л. - 1 680 грн., пральну машину «Електролюкс» - 4 620 грн.

Також відповідач просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, і на рухоме майно загальною вартістю 87 884 грн., яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1: меблі кімнати (стінка) - 2 400 грн., диван і 2 крісла -2 400 грн., комод 1 600 грн., меблі для коридору - 3 360 грн., диван - 3 000 грн., кухонні меблі, у т.ч. стіл і 4 стільця -10 200 грн., електроплиту - 3 100 грн., витяжку - 1 000 грн., холодильник -2 500 грн., бойлер «Термекс» - 1 200 грн., ванну - 1 000 грн., пральну машину «Електролюкс» - 4 620 грн.;

на рухоме майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2: меблі великої кімнати - 21 000 грн., ванну «Равак» 6 300 грн., меблі ванної кімнати - 5 880 грн., кондиціонер ЛДЖИ - 4 620 грн., холодильник ЛДЖИ - 6 972 грн.; обігрівачі 2 шт.1 860 грн., ноутбук «Тошиба» - 4872 грн.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину АДРЕСА_1 й Ѕ частину кв. АДРЕСА_2 підтримали та просили задовольнити, посилаючись на те, що інші вимоги про визнання права на рухоме майно не підтримують, вважали вимоги ОСОБА_2 в частині відступу від рівності часток подружжя в майні необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, в іншій частині не заперечували проти задоволення позову відповідача.

ОСОБА_2 та її представник проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували та просили задовольнити позов відповідача з відступом від принципу рівності часток подружжя, посилаючись на те, що спільні діти подружжя проживають з матір'ю, яка їх доглядає, донька є хворою та її утримання й лікування потребує великих додаткових витрат, розмір аліментів, які стягуються з позивача за рішенням суду, є недостатніми, а тому справедливим буде поділ майна, визначений в останній редакції позовних вимог ОСОБА_2

Представники третіх осіб - органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, служби у справах дітей Одеської міської ради, Публічного акціонерного товариства "Кредо агріколь банк" до суду не з'явились, треті особи повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ПАТ "Індустріально-експортний банк" надали лист з проханням розглядати справу у відсутність її представника (т.1 а.с. 53,200).

рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Залишено за ОСОБА_1 право особистої власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2.

Залишено за ОСОБА_2 право особистої власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Виділено у власність ОСОБА_2:

кухонні меблі (вбудовані) вартістю 21 840 грн.;

електродуховку «Арістон» (вбудовану) вартістю 5 460 грн.;

електроплиту «Кайзер» (вбудовану) вартістю 6 300 грн.;

витяжку (вбудовану) вартістю 2 100 грн.;

набір меблів для дівчини вартістю 22 008 грн.;

набір меблів для хлопчика вартістю 15 960 грн.;

шафу (вбудовану) вартістю 3 360 грн.;

телевізор ЛДЖИ «Шарп» вартістю 3 696 грн.;

бойлер «Боксі» 10л. (вбудований) - 1 008 грн.;

бойлер «Електролюкс» 80л. вартістю 1 680 грн.;

пральну машину «Електролюкс» вартістю 4620 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що суд не врахував, що розміру аліментів, визначеного судовим рішенням на користь відповідача, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування двох малолітніх дітей, оскільки донька тяжко хворіє, потребує особливого догляду та лікування, та що ОСОБА_2 здійснює виховання та догляд за дітьми, у зв'язку з чим несе великі матеріальні витрати на їх утримання, а тому, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів, вона просила збільшити частку ОСОБА_2 у спільному майні подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Установивши, що спірне вищевказане нерухоме майно та рухоме майно було набуто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час шлюбу і що ОСОБА_2 не надано доказів наявності обставин, за яких суд може відступити від засад рівності часток подружжя, суд на підставі ст.ст. 60, 63, 70 СК України, ст.ст. 358, ч.3 ст. 368 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про визнання за кожним з подружжя права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, та розподілив рухоме майно, яке знаходиться у вищевказаних квартирах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка та вказаним вище нормам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 04.12.1993р. і 05.10.2009р. за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, шлюб розірвали(а.с.141,144,153 т.1).

Від шлюбу мають двох дітей: сина - ОСОБА_7 -05.01.2001р.н., доньку - ОСОБА_8, 04.03.2003р.н. (а.с. 108,109 т.1).

рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 16.11.2009р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено, на користь ОСОБА_2 стягнуто кошти на утримання їх неповнолітніх дітей, щомісячне по 1/3 частки від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину (т.2 а.с. 12-13).

Згідно рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2011р., з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам на утримання двох малолітніх дітей в сумі 114 128,79 грн., а також неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 76 466,29 грн., а всього - 190 595,08 грн. (т. І а.с. 131-132).

07.05.2007р. на ім'я ОСОБА_1 виконкомом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на трикімнатну АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 11, 118).

рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 26.04.2010р. визнано дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений на Одеській товарній біржі 23.12.1998р., за ОСОБА_2 визнано право власності на вказану однокімнатну квартиру (т.1 а.с. 92-93, 118, 208).

Вартість АДРЕСА_2, згідно висновку експертиз, складає 470 000 грн., а вартість кв. АДРЕСА_1 складає 299 000 грн. (т.2 а.с. 57-61).

Розглядаючи спір і оцінюючи вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1\2 частину АДРЕСА_1 і на 1\2 частину кв. АДРЕСА_2, та відповідача - про визнання за нею права власності на кв. АДРЕСА_2 та відступу від рівності часток між сторонами на підставі того, що розміру аліментів, визначеного судовим рішенням на користь відповідача, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування двох малолітніх дітей, оскільки донька тяжко хворіє, потребує особливого догляду та лікування, суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що спірні вищевказані квартири є спільною сумісною власністю сторін і ОСОБА_2 не доведено наявність обставин, що мають істотне значення для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Такий висновок суду є правильним, враховуючи наступне.

Відповідно до правил ст. ст. 60, 63 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вони також мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Тієї обставини, що спірні квартири є об'єктом спільної сумісної власності, сторони не оспорювали.

Законодавець ч.ч.2, 3 ст. 70 Сімейного кодексу України надає суду право при вирішенні спору про поділ майна відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Стаття 60 ЦК України покладає виключно на сторони обов'язок з доведення тих обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

ОСОБА_2, обґрунтовуючи поданий позов, посилалась на те, що розміру аліментів, визначеного судовим рішенням на користь відповідача, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування двох малолітніх дітей, оскільки донька тяжко хворіє, потребує особливого догляду та лікування. ОСОБА_2 здійснює виховання та догляд за дітьми, у зв'язку з чим несе великі матеріальні витрати на їх утримання. Фактично ОСОБА_2 з дітьми проживає та зареєстрована у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, а тому враховуючи інтереси дітей, а саме те, що вони є особами різної статі, дорослішають і у недалекому майбутньому їм будуть потрібні окремі кімнати для належного розвитку та проживання, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів, відповідач просила збільшити частку ОСОБА_2 у спільному майні подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Верховний Суд України у п.30 постанови Пленуму № 11 від 21.12.07 року (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що суд лише в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Твердження про ненадання ОСОБА_1 коштів на утримання дітей спростоване матеріалами справи, з яких вбачається, що останній за рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 16.11.2009р. сплачує аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття та за рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2011р., з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам на утримання двох малолітніх дітей в сумі 190 595,08 грн.

Позивачка ОСОБА_2 не надала суду доказів, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Доказів того, що розмір допомоги, яку надає ОСОБА_1 недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, суду не надано. Дані про те, що ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про участь батька у додаткових витратах на дітей, у матеріалах справи відсутні.

За таких підстав для збільшення частки майна дружини, ОСОБА_2, у порядку, визначеному ч.3 ст.70 СК, немає.

Обидві квартири є неподільним майном, доказів протилежно суду не надано.

При вирішенні питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосовуються положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки належні сторонам квартири є нерівноцінними, вартість квартири кв. АДРЕСА_2, згідно висновку експертиз, складає 470 000 грн., а вартість кв. АДРЕСА_1 - 299 000 грн., тобто вартість кв. АДРЕСА_2 на 171 000 грн. є більшою, ніж вартість квартири АДРЕСА_1, провести поділ майна без виплати компенсації неможливо. Однак жодна із сторін не висловила суду згоду на отримання грошової компенсації, тому проведення реального поділу є неможливим.

Доводи апелянта про те, що суд не виділив ОСОБА_1 рухоме майно, яке він просив виділити суд, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки рішення суду в цій частині вимог ОСОБА_1 не оскаржує. Крім того в суді першої інстанції представники позивача посилались на те, що інші вимоги про визнання права на рухоме майно вони не підтримують.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому мають бути відхилені.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду в цій частині вимог необхідно залишити без змін.

Однак, при вирішенні спору, суд першої інстанції не вирішив питання відносно стягнення судових витрат в розмірі 4024 грн.80 коп., які понесла ОСОБА_2 за проведення судової будівельної - технічної експертизи, а тому колегія суддів вважає, що ці витрати сторони повинні понести в рівних частках, в зв'язку з чим з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2013грн. (а.с.56, 238 т.2), а судове рішення в цій частині змінити.

Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2011 року змінити в частині відмови щодо стягнення судових витрат за проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи в сумі 2013(дві тисячі тринадцять) грн.

В іншій частині рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2011 року залишити без змін.

рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.