Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: суддів - Рожина Ю.М., Боймиструка С.В., Василевича В.С., секретаря судового засідання Шарапи О.В., за участю позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, -

Рішенням Костопільського районного суду від 18 січня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 8000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. Вирішено питання про стягнення з відповідачів в дохід держави судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, вважаючи, що воно є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням ст. 213 ЦПК України, за відсутності доказів на обґрунтування позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовують тим, що моральна шкода позивачу сплачена під час розгляду кримінальної справи добровільно. Відповідно до ч.5 ст. 23 ЦК України моральна шкода є компенсацією за витрати немайнового характеру, яка відшкодовується одноразово. Відсутні докази щодо надання правової допомоги позивачу, а тому їх стягнення є необґрунтованим. За таких обставин просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу у межах викладених вимог.

Позивач ОСОБА_5 у судовому засіданні вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає рішення суду першої інстанції законним та справедливим, воно не підлягає зміні, апеляційну скарну належить відхилити.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з’явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, виходячи із загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, рівності їх прав у поданні доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, дотримання принципу диспозитивності, на підставі доказів, наданих кожною стороною та іншими особи, які беруть участь у справі, прийшла до наступного висновку.

Підставами для скасування рішення суду першої та прийняття нового рішення апеляційним судом, відповідно до ст.ст. 307, 311 ЦПК України, є неповне з’ясування судом обставин, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Справа № 22-417 Головуючий суддя І інстанції Грипіч Л.А.

Суддя –доповідач у апеляційному суді Рожин Ю.М

Судом першої інстанції встановлено, що за вироком Костопільського районного суду від 27 вересня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення злочину відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців із застосуванням іспитового строку терміном на 2 роки, за тих обставин, що застосовуючи фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_1 намагались заволодіти грошовими коштами та мобільним телефоном.

За судово-медичним висновком №31 від 26.01.2011 року внаслідок вчинення насильницьких дій відповідачів у позивача виявлені садна чола, тильної лівої кістки, синці повік правого ока, лівого ліктя, підвивих 5 верхнього лівого зуба, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, перелом 8 лівого ребра, яки належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Крім того, у позивача виявлені наявність на слизових оболонках очей крапковий крововилив, яки опосередковано вказує на те, що незадовго до обстеження спостерігались прояви асфіксії, що зазвичай є проявом "удушення".

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в зв’язку із неправомірними діями відповідачів та отриманими тілесними ушкодженнями були порушені права позивача, що призвели до його страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя, що охоплюється визначенням моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано послався на ч.3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Відповідачі не оспорюючи розмір стягнутої моральної шкоди у сумі 8000 гривень, вважають, що за рішенням суду відбулося подвійне стягнення моральної шкоди, що суперечить з вимогами ч.5 ст. 23 ЦК України, за тих обставин, що вони в добровільному порядку, під час розгляду кримінальної справи, відшкодували потерпілому 2000 грн. моральної шкоди.

З такими доводами апеляційної скарги погодитися не можна.

За вироком Костопільського районного суду від 27 вересня 2011 року, за яким відповідачі засуджені, не вирішувалось питання про стягнення моральної шкоди. Суд в мотивувальній частині вказав, що обвинуваченими в добровільному порядку відшкодовано потерпілому 2000 грн., при відсутності цивільного позову, що можете свідчити лише про характеризуючи риси винних осіб.

Посилання відповідачів на те, що у судовому рішенні необгрунтовано вирішено питання про відшкодування на користь позивача витрат про надання правової допомоги не заслуговують на увагу, за тим, що не ґрунтуються на вимогах закону.

У відповідності до ч.2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правовому допомогу встановлюються законом. Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат.

Суд першої інстанції, з дотримання вимог ч.3 ст. 79 ЦПК України, визначив розмір витрат у наданні правової допомоги у розмірі 500 грн., що відповідає обставинам справи, витрат понесених позивачем та нормам законодавства, що регулює дане питання.

За матеріалами справи, правова допомога надавалась позивачу при підготовці позову до суду, участю представника у судових засіданнях та виступу у дебатах, що підтверджено договором про надання правової допомоги (а.с.23), квитанцією про оплату згідно угоди (а.с.8).

Сума стягнута за надання правової допомоги не суперечить вимогам ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", за якою розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік"від 22.12.2011 р. N 4282-VI (4282-17) та складає на січень 2012 року у розмірі 1073 гривні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідачів не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Костопільського районного суду від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.