Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування заробітку, втраченого внаслідок злочину і каліцтва, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2012 року,-

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму відшкодування за втрату професійної працездатності за період, починаючи з 25 січня 2008 року по 15 березня 2011 року у розмірі 72679,74 грн., а з 16 березня 2011 року - проводити стягнення по 1929 грн. щомісячно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок ДТП, яке трапилося з вини відповідача, ним отримані тяжкі тілесні ушкодження. До отримання травми у ДТП він працював у Полтавському регіональному підрозділі ТзОВ фірма « ГАБЕН» на посаді менеджера, однак з даної роботи змушений був звільнитись, оскільки втратив працездатність та визнаний інвалідом 2-ої групи.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суму відшкодування за втрату професійної працездатності за період з 25 травня 2008 року по 15 березня 2011 року включно у розмірі 64963,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, починаючи з 16 березня 2011 року, відшкодування за втрату позивачем професійної працездатності в розмірі 1929 грн. щомісячно.

Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді оплати проведення судово - медичної експертизи у розмірі 1140 грн. та оплати послуг адвоката у розмірі 5000 грн., а всього 6140 грн.

Стягнуто з відповідача на користь держави 649,60 грн. судового збору.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено в частині задоволення позову про стягнення щомісячних коштів у зв'язку з втратою працездатності в розмірі 1929 грн. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення місцевого суду від 02 березня 2012 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП, яке трапилось з вини відповідача, позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим втратив працездатність на 75% та був визнаний інвалідом 2 групи, а тому має право на відшкодування втраченого заробітку з дати травмування по 15 березня 2011 року в розмірі 64963,17 грн. з послідуючим стягненням втраченого заробітку у сумі 1929 грн. щомісячно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення щомісячних коштів у зв'язку з втратою працездатності в розмірі 1929 грн., апеляційний суд вважав такі стягнення передчасними, оскільки право позивача на подальше отримання даного виду виплат щомісячними платежами припиняється 01 листопада 2011 року /строк закінчення встановленої інвалідності/ і в послідуючому може виникнути тільки у разі наступного встановлення йому інвалідності та ступеню втрати професійної працездатності відповідними органами медико-соціальної експертизи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, так як вони узгоджуються з матеріалами справи та встановленими обставинами.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи скарги про те, що стягнення суми відшкодування проведено судом лише по 15 березня 2011 року, а не до 31 жовтня 2011 року (на час встановлення групи інвалідності), оскільки суд розглянув справу в межах позовних вимог, виходячи із положень ст. 10 ЦПК України.

Так, з позовної заяви та уточнень до неї (а.с.2-3,122) вбачається, що ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 суму відшкодування за період з 25 січня 2008 року по 15 березня 2011 року включно.

Інші доводи скарги та матеріали витребуваної справи також не дають підстав вважати, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.