2-2363/11 Про стягнення боргу за договором позики - 22.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 08 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

В жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_6. Окрім спадкового майна, яке залишилось після його смерті, вона дізналась, що залишились кошти в сумі 8000 доларів США, які були позичені ОСОБА_6 ще за життя, відповідачці ОСОБА_5 Зазначений договір позики був укладений 11.12.2007 року, на період до 11.02.2008 року та був завірений приватним нотаріусом ОСОБА_7 На даний час відповідачка свої зобовязання щодо повернення коштів не виконала, у звязку з чим позивачка просить визнати дії ОСОБА_8 неправомірними та незаконними і стягнути на її користь суму боргу в розмірі 63 760,00 грн., індекс інфляції 26 480,30 грн. та три відсотки річних 7 480,80 грн., що всього становить 97 721,00 грн.

В ході розгляду справи було встановлено що вказаний договір позики був укладений на 18000 доларів США, у звязку з чим ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги, просила стягнути на її користь суму боргу в розмірі 143 460,00 грн., індекс інфляції, що становить 62 734,32 грн. та три відсотки річних 17 047,80 грн., а всього 223 242,12 грн.

рішенням Замостянського районного суду від 08.02.2012 року в задоволенні позову відмовлено у звязку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зазначила, що суд неповно встановив обставини по справі, оскільки відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила, а враховуючи що право на отримання коштів за договором позики у неї виникло після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, то і строк позовної давності слід відраховувати і від цієї дати. Крім того, суд не врахував, що в даному випадку мала місце надзвичайна подія, а саме викрадення договору позики та смерть позикодавця ОСОБА_6, що згідно ст. 263 ЦК України, є підставами для зупинення перебігу строку позовної давності.

Заперечуючи проти скарги ОСОБА_5, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції встановив невиконання ОСОБА_5 умов договору позики по поверненню коштів і як наслідок порушення прав ОСОБА_6, однак, відмовив в задоволенні позову його спадкоємиці через сплив строку позовної давності, про застосування якого просила представник відповідачки ОСОБА_3

Разом з тим,колегія суддів вважає,що суд першої інстанції в повному обсязі не дослідив обставини причин пропуску строку позовної давності та його перебіг.

Зі змісту ст.ст. 256, 257 ЦК України вбачається, що загальна позовна давність (тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п.3 вказаного договору позики, повернення коштів ОСОБА_5 повинно було відбутись 11.02.2008 року, проте, відповідачка коштів не повернула. Отже, право на звернення до суду виникло у ОСОБА_6 - 11.02.2008 року.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і на момент смерті він мав право на звернення до суду з позовом заьзахистом до 11.02.2011 року, тобто ще на протязі пяти місяців десять днів.

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_6 є його мати, позивачка по справі ОСОБА_4, яка спадщину прийняла (а.с.7,8).

Таким чином, мати прийняла спадщину, в склад якої входить і права по вказаному зобовязанню та зверненню до суду за їх захистом в тому обємі, який мав ОСОБА_6

Проте, вчасно реалізувати ці права вона не змогла, оскільки, як вбачається з пояснень її прдеставника, що не спростовується відповідними доказами, ОСОБА_4 дізналась про існування договору позики лише у вересні 2011 року, на поважність пропуску строку просив суд звернути увагу.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що причини пропуску строку на звернення до суду ОСОБА_4 є поважними, тому строк звернення до суду підлягає поновленню, а порушене право - захисту.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 11.12.2007 року між сином позивачки - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, що був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу ОСОБА_7

Відповідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно п.п.1, 2 вказаного договору позики, ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_5 безпроцентно 18000 доларів США, до 11.02.2008 року. Вказана сума грошей була отримана відповідачкою повністю під час оформлення вказаного договору (а.с.35).

Проте, ОСОБА_5 взяті на себе зобовязання не виконала та кошти у встановлений в договорі строк не повернула.

Згідно п.4 вказаного договору, у випадку коли позичальник ОСОБА_5 не поверне суму позики в строк, вона зобовязана сплатити суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України з нарахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розмір боргу за договором позики становить 18000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду 143780,00 грн. (18000 х 7,985), три відсотки річних від суми боргу складає 2150,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду 17167,75 грн. (2150 х 7,985).

Проте, вказані суми в еквівалентному співвідношенні перевищують розмір зазначених позивачкою в позові коштів, що підлягають до стягнення. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, в силу ч.1 ст. 303 ЦПК України, не може вийти за межі позовних вимог, тому колегія суддів вважає, що до стягнення підлягають 143460,00 грн. боргу за договором позики та три відсотки річних, що складає 17047,80 грн.

Разом з тим, вимоги позивачки про стягнення індексу інфляції є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаній сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, визначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, позика надавалась у доларах США, а не в національній валюті, і при перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну, судом був урахований офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення індексу інфляції задоволенню не підлягають.

Між тим, позивачка просила визнати дії ОСОБА_5 щодо невиконання умов договору позики неправомірними і незаконними, які також є безпідставними.

Відповідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що незаконними та неправомірними можуть бути визнанні лише дії органів влади, їхніх посадових та службових осіб, відповідачка ж є фізичною особою, яка не наділена владними повноваження, її дії щодо невиконання умов договору не є реалізацією наданих державою повноважень, тому такий обраний спосіб захисту прав не передбачено законодавством і у позові в цій частині слід відмовити.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду,як таке, що не відповідає вимогам закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь держави, оскільки позивачка є інвалідом 2 групи.

Керуючись ст.ст. 267, 1046, 1218 ЦК України, ст.ст. 88, 307, 309, 316 ЦПК України,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 08.02.2012 року скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 143 460,00 грн. боргу, три відсотки річних від суми боргу, що складає 17 047,80 грн., а всього 160 507,80 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1605,07 грн. в дохід держави.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів .