2-2814/11 Про визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною - 21.03.2012 Прийняття

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Максюти Ж.І.

суддів - Костюченко Н.Є., Осіяна О.М.,

при секретарі - Майна Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю,-

В липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та зняття її з реєстрації. В обґрунтування позову посилався на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4, на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.3.1.4 зазначеного договору ОСОБА_2 зобовязана була звільнити квартиру від наявних в ній речей та знятися реєстраційного обліку в строк до 02 липня 2009 року. Але у встановлений в договорі строк вона не виконала взяті на себе зобовязання, у звязку з чим ним 03 липня 2009 року на її адресу було направлено вимогу про виконання п.3.1.4 договору купівлі-продажу, яку за довіреністю отримала її донька ОСОБА_5, однак умови договору так і не були виконані. До теперішнього часу ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в належній йому квартирі, чим порушує його права як власника. Тому ОСОБА_3 вимушений був звернутися до суду з даним позовом, в якому просив усунути з боку відповідача перешкоди у користуванні ним своєю власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1. та зняти її з реєстрації, зобовязавши відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 з реєстрації за зазначеною адресою.

В липні 2009 року ОСОБА_2 також звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, КП «ДМБТІ», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 у своїй позовній заяві та її представник у судовому засіданні посилалися на те, що вона з 26 травня 1995 року с власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 де вона постійно мешкає. З 1990 року вона страждає на діабет, а з 2003 року на інсулінозалежний діабет, кардіосклероз атеросклеротичний. 19 грудня 2005 року вона перенесла інфаркт головного мозгу. Виписні епікризи із зазначених хвороб вказують на те, що у неї діагностується емоційна слабкість, асенізація, знижена пам'ять та затримка мови. Саме після інсульту вона втратила навички до писання, частково втратила навички до читання російської та повністю українською мовою. До того ж вона страждає на катаракту, тому не має змоги читати будь-який текст. Згідно висновку ЛТК від 05 лютого 2007 року за станом здоровя потребує постійного догляду, перебуває на обліку Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Жовтневого району. 10 червня 2009 року до неї звернулася її сусідка ОСОБА_6 з незнайомою їй жінкою з пропозицією надати в оренду кімнату у квартирі, також вона сказала, що ця жінка буде здійснювати за нею догляд. Ввечері того ж дня до неї прийшли дві жінки одна з яких представилася ОСОБА_7, знайомою її сусідки, а інша ОСОБА_8. ОСОБА_7 просила надати в оренду ОСОБА_8 кімнату в квартирі, тому як вони немісцеві та приїхали з Білорусії. ОСОБА_7, при цьому пояснила, що вона мешкає у готелі. ОСОБА_2 погодилася надати ОСОБА_8 кімнату на два тижні. ОСОБА_7 розповіла їй, що вона хоче відкрити в місті цех з пошиву одягу, але у звязку з відсутністю реєстрації не може відкрити валютний рахунок в банку та не може з Білорусії перевести грошові кошти, тому просила її відкрити валютний рахунок на своє імя. Для відкриття якого необхідно надати довідку з КП «ДМБТІ»про відсутність боргів за квартиру та про те, що вона не перебуває під заставою. З цією метою 11 червня 2009 року вона поїхала з ОСОБА_8 до КП «ДМБТІ», де по всіх кабінетах ходила ОСОБА_8, тому як ОСОБА_2 погано пересувається, а в кінці до неї підійшла працівник КП «ДМБТІ», яка сказала, що їй необхідно підписати документи, не поясняючи їх зміст, які вона підписала не читаючи та поїхала додому. Ввечері цього ж дня до її квартири прийшли працівники КП «ДМБТІ»- чоловік та жінка, щоб подивитися на її квартиру, які по закінченню огляду повідомили її про те, що документи можна буде забрати у третьому віконці бюро. За документами вона їздила разом із ОСОБА_8, потім заїхали до банку, де вона відкрила валютний рахунок. В подальшому ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_2 про те, що з Києва їде комісія, яка буде перевіряти документи з оформлення валютного рахунку, на яку вона має приїхати 18 червня 2009 року о 14-00 годині. Бажаючи допомогти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_2 погодилася та 18 червня 2009 року поїхала разом з ними до офісу на вул.Центральна у м. Дніпропетровську. Комісія, яка зкладалася з пятьох осіб, які взяли її документи: паспорт, ідентифікаційний номер, документи на квартиру та довідку КП «ДМБТІ»і видалилися до іншої кімнати для оформлення. Як виявилося серед них нотаріуса не було. Після того, як зазначені вище люди повернулися вони передали два екземпляри друкованого тексту з української мови, один екземпляр взяла ОСОБА_8, а інший ОСОБА_2, як стало відомо пізніше ОСОБА_3 Враховуючи, що ОСОБА_2 не розуміє друкованої української мови вона попросила зачитати текст документу. ОСОБА_3 почав читати текст документу, але потім перестав та сказав, що документи оформлені правильно та їх можна підписувати. Думаючи, що вона оформлює підтвердження правильності оформлення валютного рахунку та погодившись на вмовляння позивача, вона підписала обидва документи, які потім підписав і ОСОБА_3 Після чого він вручив ОСОБА_8 конверт з грошима у долорах, які ОСОБА_8 перерахувала та поклала до себе всумку. А ні змісту документу, а ні те, що за гроші були передані ОСОБА_8 їй не було відомо. Після цього її відвезли до дому, де ОСОБА_8 сповістила, що ОСОБА_7 захворіла, у звязку з чим, вона буде її доглядати та зїхала з квартири. Наступного дня позивачу зателефонував ОСОБА_3, який сповістив, що він є покупцем її квартири та спитав, коли вона випишеться з неї та зїде. На що ОСОБА_2 відповіла, що вона продавала єдине своє помешкання та виписуватися і зїжджати з квартири не буде. Цього ж дня до неї прийшли двоє чоловіків з комісії та представилися юристами. Вони сповістили їй, що 18 червня 2009 року нею був підписаний договір купівлі-продажу, за яким вона продала зазначену квартиру. ОСОБА_2 кинулася шукати документи на квартиру та виявила, що їх вкрали, як і ощадну книжку. Ці чоловіки надали їй копію договору купівлі-продажу від 18 червня 2009 року. Як зясувалося 18 червня 2009 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу її квартири, який був посвідчений нотаріусом ОСОБА_4 Також ці чоловіки сповістили, що будуть шукати ОСОБА_8, яка представилася її дочкою. Вона будь-яких довіреностей на імя ОСОБА_8 не надавала, нотаріус ОСОБА_4 не посвідчувався а ні в її особі, а ні в особі ОСОБА_3, змісту документу не пояснював, грошей вона не отримувала. Тому вважає, що відповідач за допомогою підставних осіб, скористувавшись її безпорадним станом через тяжку хворобу та незнання письмової української мови, змусив її підписати договір купівлі-продажу, не пояснивши його змісту. Тобто вона була введена ОСОБА_3 в оману, вважаючи, що підписує дозвіл на відкриття валютного рахунку. Також зазначила, що на відкритий на її імя валютний рахунок будь-яких коштів не поступало. Терміново про такі неправомірні дії щодо неї та її майна вона сповістила свою дочку, яка мешкає в Росії, яка негайно приїхала та вони разом подали відповідну заяву з проханням порушити кримінальну справу. Враховуючи, що відповідач оформив на себе її квартиру, ввівши її в оману, вона звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 18 червня 2009 року між нею та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №4065 недійсним, таким, що був вчинений під впливом обману. Визнати недійсною реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_3, зобовязати КП «ДМБТІ»зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на цю квартиру стягнувши з позивача судові витрати по справі, та правової допомоги в розмірі 500 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2009 року позовні заяви обєднанні в одне провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Усунили перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, з боку ОСОБА_2 шляхом зняття її з реєстрації місця мешкання та виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

ОСОБА_3 у задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, КП «ДМБТІ», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

На вказане рішення ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга про його скасування та про ухвалення нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, заявлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №4065, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів від 18 червня 2009 року, зареєстрований КП «ДМБТІ»в реєстрі права власності на нерухоме майно від 24 червня 2009 року (т.1, а.с.59-61).

Згідно з розписки від 18 червня 2009 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 385000,00 гривень, що є еквівалентом 50000,00 доларів США за продаж вищезазначеної квартири. Крім того в даній розписці зазначено, що гроші перераховані та перевірені, претензій ОСОБА_2 не має та мати не буде, за особистим підписом ОСОБА_2, який остання і її представники визнали таким, що виконаний саме ОСОБА_2, що підтверджується копією розписки від 18 червня 2009 року, наявною в матеріалах справи, а також поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.(т.1,а.с.91, 111-114).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 25/04-02 від 07 травня 2010 року підписи, розташовані у графі «Підпис»заяви від 11.06.2009 року; в нижньому куті заяви від 10.06.2009 року; в графі «Підпис замовника або довіреної особи»замовлення зобовязання від 10.06.2009 року; в графі «Підпис замовника»у відтиску штампу на ескізі від 11.06.2009 року, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи виконано однією особою ОСОБА_2; рукописні записи у відтиску штампу на ескізі від 11.06.2011 року виконано ОСОБА_2, (т.1, а.с.202-211).

Згідно висновку судової психіатричної експертизи акт № 34 від 28 березня 2011 року -ОСОБА_2 хронічним стійким психічним розладом в період, який відноситься до підписання договору купівлі-продажу і станом на 28 березня 2011 року не страждала. В період 18.06.2009 року та на час проведення експертизи ОСОБА_2 могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Вказані обставини підтвердив у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_13, з пояснень якого вбачається, що судово-експертна комісія, головою якої він був, 28 березня 2011 року провела судово-психіатричний огляд ОСОБА_2 на підставі поданих документів та огляду самої іспитуємої особи (т.2, а.с.14-17,38).

Відповідно до ст. 319, 391 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до 657 ЦК України (435-15) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 ЦК України - є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку проте, що позов позивачки ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, викладені нею обставини справи не підтверджені суду належними та допустимими доказами, у розуміння ст. 56- 58 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень ОСОБА_2 про те, що нотаріусом не було роз'яснено їй, що укладається саме договір купівлі-продажу її квартири, що вона була введена в оману саме ОСОБА_3, оскільки він запевнив її, що вона підписує підтвердження правильності оформлення валютного рахунку на її ім'я.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечувалось представниками позивачки у судовому засіданні 18 червня 2009 року ОСОБА_2 підписано не тільки договір купівлі-продажу спірної квартири, а й проставлено підписи в журналах про вчинення нотаріальних дій, щодо оформлення даного договору купівлі-продажу, що зберігаються у приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4, які були дослідженні в ході судового розгляду справи,

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказі та незгоди з висновками суду по їх оцінці, вони не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.