Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого: Литвинюк І. М.

суддів: Марчука В.Т., Міцнея В.Ф.

секретаря: Градового В.Б.

за участю: представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідачки -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права на Ѕ частину майна, усунення перешкод у його користуванні та вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє за угодою та в інтересах ОСОБА_4, на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року, -

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права на 1/2 частину майна, усунення перешкод у його користуванні та вселення.

В позові посилався на те, що він з відповідачкою перебував у шлюбі з 9 лютого 1997 року. Шлюб було розірвано 27 квітня 2009 року.

За час шлюбу ними було побудовано житловий будинок у АДРЕСА_1 що є спільною сумісною власністю подружжя.

рішенням Горбівської сільської ради від 08 жовтня 2007 року йому - ОСОБА_3 та дружині - ОСОБА_4 безоплатно передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а також для ведення особистого селянського господарства.

Проте після розірвання шлюбу 22 червня 2010 року ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно отримала свідоцтво про право власності на будинок на своє ім'я, яке 23 червня 2010 року зареєструвала у Герцаївській філії ЧКОБТІ.

Вважає, що зареєструвавши будинок після розірвання шлюбу лише на своє ім'я, відповідачка порушила його право на спірне майно.

Після отримання свідоцтва про право власності на житловий будинок відповідачка вважає себе його одноосібним власником, не впускає його до будинку, забрала всі комплекти ключів від вхідних дверей.

Тому він змушений був звернутися до суду з позовом про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинок, визнання права на 1/2 частину майна, усунення перешкод у його користуванні та вселення.

рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано житловий будинок № 11 з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Визнано частково недійсним, а саме в частині 1/2, свідоцтво про право власності на житловий будинок № 11 з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 яке видано ОСОБА_4 Горбівською сільською радою Герцаївського району 22 червня 2010 року згідно рішення № 54 від 17 червня 2010 року, яке зареєстроване Герцаївською філією ЧКБТІ 23 червня 2010 року, записане в реєстрову книгу № 18 на сторінці 79, номер запису 1356 .

Змінено правовий статус житлового будинку з спільної сумісної власності на спільну часткову власність.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 238 126 грн..

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити фізичними діями перешкод у користуванні ОСОБА_3 житловим будинком № 11 по АДРЕСА_1 та передати ключі від вхідних дверей даного будинку.

Вселено ОСОБА_3 у житловий будинок № 11 по АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року представник апелянта ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити в заявленому позові.

Представник апелянта вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що суперечить як нормам матеріального права, так і дійсним обставинам даної цивільної справи і взаємовідносинам сторін у справі, як колишнього подружжя.

В апеляції вказує на те, що під час розгляду справи встановлено, що грошових коштів на забудову житлового будинку позивачем не надавалося, відповідачкою особисто і на її власні кошти в 2007-2010 р.р. було збудовано спірний житловий будинок після фактичного припинення шлюбу з ОСОБА_3 в 2002 році, а тому цей будинок не може рахуватися спільно нажитим майном колишнього подружжя, а є особистим приватним майном ОСОБА_4.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок був побудований сторонами у 2007-2008 р.р., а тому є їх спільною сумісною власністю, а тому визнав за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 09 лютого 1997 року. рішенням Герцаївського районного суду від 27 квітня 2009 року шлюб між сторонами розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за № 25 від 07 травня 2009 року.

У 2002 році відповідачка виїхала на заробітки в Італію, звідки передавала чоловікові гроші на придбання будівельних матеріалів та будівництво житлового будинку. Під час перебування відповідачки в Україні, вони з позивачем проживали однією сім»єю. Самочинне будівництво здійснювалося на земельній ділянці площею 0,2305 га, яка була з»єднана внаслідок поєднання двох земельних ділянок -0,1436 га, набутою ОСОБА_4 внаслідок договору дарування, та 0,0869 га, яка була виділена ОСОБА_3. На підставі рішення від 09 жовтня 2009 року 25 сесії 5 скликання Горбівської сільської ради відповідачці ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,2305 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що на будинок АДРЕСА_1 згідно рішення виконкому Горбівської сільської ради № 54 від 17 червня 2010 року Горбівською сільською радою було видано свідоцтво про право власності на ОСОБА_4. Свідоцтво зареєстроване Герцаївською філією ЧКОБТІ на праві приватної власності 23 червня 2010 року та записане в реєстрову книгу № 28 на сторінці 79 номер запису 1356.

Відповідно до положень ст. ст. 60 -62, 68 -70 СК України та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання; спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям під час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, та незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

З довідки Герцаївської філії ЧКОБТІ від 30 жовтня 2009 року № 139 видно, що готовність незавершеного будівництва житлового будинку літ. «А», що знаходиться в АДРЕСА_1, складає 69% і його вартість з урахуванням діючої індексації становить 408 770 грн.. Загальна вартість домоволодіння складає 495 496 грн..

Дані обставини також були підтверджені представником Герцаївської філії ЧКОБТІ під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що будівництво спірного житлового будинку проводилось відповідачкою ОСОБА_4 за власні кошти і є виключно особистою приватною власністю відповідачки, є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку.

Однак враховуючи, що станом на час припинення шлюбних відносин між сторонами готовність незавершеного будівництва складала 69%, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визнано за позивачем право власності на Ѕ частину житлового будинку.

Зважаючи на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 зданий в експлуатацію та зареєстрований в органах БТІ як нерухомість, при цьому також враховуючи відсоток готовності житлового будинку на час розірвання шлюбу між сторонами, колегія суддів приходить до висновку про можливість вирішення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на певну його частину, а саме, на 1/3 частину нерухомого майна.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, у зв»язку з неповним з»ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє за угодою та в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на Ѕ житлового будинку змінити.

Визнати частково недійсним, а саме в частині 1/3, свідоцтво про право власності на житловий будинок № 11 з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 яке видано ОСОБА_4 Горбівською сільською радою Герцаївського району 22 червня 2010 року, яке зареєстроване Герцаївською філією ЧК БТІ 23 червня 2010 року, записане в реєстрову книгу № 18 на сторінці 79, номер запису 1356.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку № 11 по АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.