Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Головуючого: Макарчука М.А.,

Суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В., з участю прокурора: Солодкої Л.М.

представника третьої особи: Водолазкіна В.А.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_5, третя особа: Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Александрія» про визнання недійсним державного акту та витребування з незаконного володіння земельної ділянки,

за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Севастополя на заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 грудня 2011 року,

Прокурор Нахімовського району м. Севастополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради з позовом до відповідача ОСОБА_5, третя особа: обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Александрія» та просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1 серії ЯИ № 07 64 94, виданий Головним Управлінням Держкомзему в м. Севастополі 17.05.2010 року та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 011088600748 та витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536900000:03:011:0077.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами діючого земельного законодавства, у порушення інтересів держави отримано у власність земельну ділянку рекреаційного призначення на території міста відпочинку населення - парку Учкуєвка, площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом серії ЯИ № 076494, зареєстрованим за № 011088600748 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі. Підставою видачі державного акту вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 980-р від 02.02.2010 року. Як було з'ясовано при проведенні прокурорської перевірки, 02.04.2010 року за № 980-р Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження «Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки із встановлення меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови у районі СТ «Учкуєвка» обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Александрія», яке не вирішувало питання щодо надання відповідачеві земельної ділянки у власність. Крім того, вказане розпорядження видане Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, так як відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України) від 25.10.2001 року, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження із розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські Ради. Тобто спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави у особі уповноваженого на те органу - Севастопольської міської Ради, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння.

Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 22 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора м. Севастополя просить заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 грудня 2011 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд вважав, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що державний акт на право приватної власності на землю не можна визнавати у судовому порядку недійсним, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав Цивільним кодексом України (435-15) не передбачений.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 (va007700-04) , із змінами і доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2 (v0002700-10) , судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Із змісту заявлених у місцевому суді вимог вбачається, що прокурор в межах наданих йому повноважень звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1 серії ЯИ № 07 64 94, договір оренди землі за № 011088600748 та витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536900000:03:011:0077 посилаючись на те, що вказана земельна ділянка не передавалась у власність відповідачу.

Розглядаючи справу місцевий суд не врахував вимоги ст. 152 ЗК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо способів захисту прав на земельні ділянки і прийшов до неправильного висновку про те що заявлений у позові спосіб захисту порушеного права суперечить закону.

Крім того, при розгляді справи місцевий суд взагалі не перевіряв обставини, що відповідно до ст. 179 ЦПК України становлять предмет доказування, а саме обставини та факти про передачу спірної земельної ділянки належним органом місцевого самоврядування саме відповідачу, і не зазначив про це у своєму рішенні.

Апеляційний суд в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не звернув належної уваги на доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування всіх обставин у справі та на незастосування норм матеріального права для вирішення спору і сам не усунув неповноту з'ясування обставин справи та не перевірив відповідність висновку місцевого суду вимогам ст. 152 ЗК України.

З огляду на ці обставини судові рішення підлягають скасуванню з підстав, встановлених ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий судовий розгляд до місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Севастополя задовольнити частково.

Заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 грудня 2011 рокускасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.