№ провадження 22-ц/1190/1060/12 

Головуючий у суді І-ї інстанції Ясінський Л.Ю.

Спори, що виникають із договорів позики, к

редиту, банківського вкладу Доповідач Кіселик С. А.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С.А.

суддів : Авраменко Т.М., Суржика М.М.,

при секретарі Липі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2011 року,

В січні 2011 року Кредитна спілка «Центр Кредит» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу по договору кредиту.

Свої вимоги позивач мотивує тим,, що 10 червня 2010 року між відповідачем ОСОБА_4 та спілкою було укладено договір про надання кредиту № 215. За даним договором відповідачу передано в кредит на 12 місяців 42 000 грн. з помісячною сплатою 60 % річних .

В забезпечення позову 10 червня 2010 року з поручителем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, у відповідності до якого остання взяла на себе зобовязання нести солідарну відповідальність по поверненню позики та відсотків по кредиту разом з боржником ОСОБА_2

Внаслідок невиконання умов договору станом на 26.01.2011 року у відповідача виникла заборгованість по кредиту на суму 52 155 грн.21 коп. з них сума основного боргу складає 39 717 грн. та заборгованість по відсотках за користування кредитом 12 438 грн.

Відповідач та поручитель добровільно сплатити суму боргу по кредиту відмовляються. Тому виходячи з наведеного вище, позивач був вимушений звернутись в суд з позовом про стягнення суми боргу по договору кредиту.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні надала заяву про збільшення позовних вимог та просила суд стягнути з відповідачів на користь кредитної спілки "Центр-Кредит",солідарно, суму боргу по кредитному договору №215 від 10.06.2010 року та договору поруки Б\Н від 10.06.2010 року: основної суми 39 717 (тридцять девять тис. сімсот сімнадцять грн.)., відсотки за користування кредитом 49 358 грн.72 коп. (сорок девять тис. триста пятдесят вісім грн. сімдесят дві коп.), державне мито 890 (вісімсот девяносто) грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення 120 (сто двадцять грн.).,а всього 90085 грн.72 коп.(девяносто тис. вісімдесят пять грн. сімдесят дві коп.).

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачі просять його скасувати та постановити нове рішення яким в позові відмовити.

В скарзі апелянти зазначили, що рішення суду є незаконним і таким, що протирічить вимогам чинного законодавства, порушує право власності.

Зокрема, зазначили, що даний позов не міг бути предметом розгляду суду оскільки відповідно до висновку почеркознавчої експертизи підпис на договорі № 215 від 10.06.2010 року не належить ОСОБА_2.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ч.1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, із наступних підстав.

Вирішуючи спір суд першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановив, що відповідачі не довели ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень, а саме, що ОСОБА_2 кредитний договір не підписував, а ОСОБА_3 підписала договір поруки під тиском зі сторони позивача.

Із висновку № 1750/02 судово почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 72 353 складеного 06.06.2011 року, на який посилається апелянт як на довід неправильності рішення суду, вбачається, що вирішити питання про те, чи виконані досліджувані підписи в видатковому касовому ордері від 10.06.10 року по кредитному договору № 215 напроти підпису одержувача; в кредитному договорі № 215 від 10.06.2010 року, заключним між кредитною спілкою «Центр Кредит» в особі голови правління ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_2 напроти позичальника; в графіку розрахунків до договору напроти позичальника ОСОБА_2; в договорі про заставу майна ( з залишком майна у заставодавця) від 10.06.10 року укладеному між кредитною спілкою «Центр Кредит» в особі голови правління ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_2 напроти ОСОБА_2; в заяві ОСОБА_2 до кредитного комітету КС «Центр Кредит» від 10.06.10 року, самим ОСОБА_2, або іншою особою не представляється можливим, з причин вказаних в дослідницькій частині, а саме: встановлені збіжні та розбіжні ознаки є недостатніми для надання позитивної чи негативного висновку.

Таким чином зазначені у апеляційній скарзі доводи із посиланням на висновок експерта, що буцім то експертизою встановлено, що підпис на договорі № 215 від 10.06.2010 року не належить ОСОБА_2 не відповідає дійсності.

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Дані про те, що договір укладений між банком та ОСОБА_2, в установленому порядку визнаний недійсним, відсутні.

Позов про визнання його недійсним у процесі розгляду даної справи не заявлявся і предметом розгляду не був.

Таким чином суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.