2-1729/2011 Про стягнення боргу за придбаний автомобіль - 06.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ПрАТ «АІСЕ Україна» - Онищенка Олександра Анатолійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_7 про стягнення боргу,-

11 січня 2011 року ПрАТ «АІСЕ Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу, посилаючись, що 24 травня 2003 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_8 була укладена Угода № 63091 та підписані Додатки 1 та 2. Дана Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів Автоплан. У липні 2005 року ОСОБА_8 через дану систему отримав автомобіль ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску та 29 липня 2005 року його зареєстрував на своє імя. ОСОБА_8 зобовязався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних внесків, але 09 серпня 2005 року він помер.

07 листопада 2005 року позивачем відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України та п.189 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» на адресу Третьої Черкаської державної нотаріальної контори було направлено вимогу кредитора. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога кредитора була отримана нотаріальною конторою 12 листопада 2005 року, однак жодної відповіді позивач не отримав.

30 березня 2006 року позивач направив на адресу Третьої Черкаської державної нотаріальної контори заяву з проханням вжиття заходів щодо охорони спадкового майна ОСОБА_8, але відповіді позивач не отримав.

У травні 2010 року позивач повторно звернувся до Третьої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою з проханням повідомити інформацію щодо спадкоємців ОСОБА_8 Позивач від нотаріальної контори отримав повідомлення про те, що від доньки померлого ОСОБА_8 надійшла заява про прийняття спадщини, але свідоцтво про право на спадщину її не видавалось.

Так як відповідач ОСОБА_7, донька померлого ОСОБА_8, є його спадкоємцем, то позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 14180,81 грн. шляхом накладення стягнення на спадкове майно та стягнути судові витрати 261 грн. 81 коп.

В листопаді 2011 року позивач подав до суду уточнення до позовних вимог, зазначивши, що у позивача відсутні відомості про факт передачі спадкового майна спадкоємцю в натурі, тому він не може посилатись на п. 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК України, оскільки обрання такого способу захисту прав можливе лише за умови передачі спадкового майна спадкоємцю в натурі. Вважає, що обовязок відповідача задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості одержаного у спадок майна відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України. В спадкову масу майна входить і автомобіль ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску, який був 29 липня 2005 року зареєстрований на імя ОСОБА_8. Відповідно до довідки - рахунку № 216863 від 29.07.2005 року повна вартість автомобіля ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску становить 21 470 гривень 82 коп. Позивач вважає, що двотижневий термін експлуатації автомобіля з 29.07. 2005 року по 16.08. 2005 року не міг вплинути на істотне зменшення вартості автомобіля внаслідок його фізичного зносу. Розмір позовних вимог 14180, 81 коп. не виходить за межі розміру успадкованого автомобіля вартістю 21470 грн. 82 коп., тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу 14180 грн. 81 коп. та судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2011 року в задоволенні позову Приватному акціонерному товариству « АІСЕ України» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПрАТ «АІСЕ Україна» - Онищенко О.А. оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, направивши до суду апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при постановленні рішення судом було допущено неправильне застосування норм цивільного законодавства, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, яка зявилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення боргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не отримувала свідоцтва про право на спадщину за законом, тому вона не повинна відповідати по зобовязанням її померлого батька як спадкоємиця перед ПрАТ «АІСЕ Україна». Сторонами не надано суду відомостей про спадкове майно, його обєм та вартість, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 24 травня 2003 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_8 була укладена Угода № 63091 та підписані Додатки 1 та 2. Дана Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів Автоплан. У липні 2005 року ОСОБА_8 через дану систему отримав автомобіль ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску та 29 липня 2005 року його зареєстрував на своє імя та зобовязався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних внесків. 09 серпня 2005 року ОСОБА_8 помер.

07 листопада 2005 року позивачем, відповідно до ст. 1281 ЦК України та п.189 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» на адресу Третьої Черкаської державної нотаріальної контори було направлено вимогу кредитора. Дана вимога була отримана нотаріальної конторою, але відповіді позивач не отримав.

30 березня 2006 року позивачем направлено на адресу Третьої Черкаської державної нотаріальної контори заяву з проханням вжити заходи щодо охорони спадкового майна ОСОБА_8, але також відповіді не отримав.

У травні 2010 року позивач повторно звернувся до Третьої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою з проханням повідомити інформацію щодо спадкоємців ОСОБА_8

В повідомленні Третьої Черкаської державної нотаріальної контори йшлося, що заява про прийняття спадщини надійшла від доньки померлого, а саме відповідача по справі ОСОБА_7 Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Відповідно до Довідки-рахунку № 216863 від 29 липня 2005 року повна вартість автомобіля ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску становить 21470,82 грн.

Станом на листопад 2005 року ОСОБА_8 було сплачено 51,1736 % від ціни автомобіля та залишилось несплаченим 48,8264 % ціни автомобіля, що становить в грошовому вимірі 10483,43 грн. та заборгованість по сплаті адміністративних виплат за Угодою в сумі 3697,38 грн., а всього заборгованість складає 14180,81 грн.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленість між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Судом встановлено, що відповідачем крім подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, ніяких дій не проведено, свідоцтво про право на спадщину вона не отримувала.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачає обовязок доказування і подання доказів, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, кріс випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами не надано доказів щодо вартості автомобіля та не надано відомостей про обєм та вартість спадкового майна. Позивач посилається лише на довідку рахунок від 29 липня 2005 року про вартість автомобіля на момент його придбання, але звертається до суду з позовом в січня 2011 року і до винесення рішення судом в листопаді 2011 року ніяких даних про вартість автомобіля на час звернення до суду не надає. Клопотань до суду від сторін про сприяння в отриманні певних доказів, які сторони не можуть надати не надходило, тому суд вирішує спір на підставі наявних у справі доказів та у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки сам позивач погоджується, що задоволенню підлягають вимоги кредитора лише в межах вартості одержаного у спадщину майна.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять субєктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.