Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Лесько А.О., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чигиринської районної ради Черкаської області, голови Чигиринської районної ради Черкаської області ОСОБА_4, Чигиринської центральної районної лікарні Черкаської області про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування рішення та розпорядження про звільнення, поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до рішення президії Чигиринської районної ради від 15 вересня 2009 року №60-2/V «Про призначення на посаду» наказом Чигиринської центральної лікарні № 68 кл його призначено на посаду головного лікаря цієї лікарні. 31 грудня 2009 року між ним та відповідачем Чигиринською міською радою укладено контракт терміном дії з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року.

Рішенням Чигиринської районної ради від 28 вересня 2011 року № 10-1/V «Про приведення у відповідність до норм чинного законодавства нормативно-правових актів районної ради» вирішено розірвати вказаний контракт, укладений на підставі рішення районної ради № 12-16/V від 25 липня 2007 року «Про доручення президії районної ради» та згідно п. 7.4 вказаного контракту з 01 жовтня 2011 року. На підставі п. 2 вказаного рішення районної ради від 28 вересня 2011 року голова Чигиринської районної ради ОСОБА_4, перевищуючи свої повноваження незаконно видала розпорядження № 16 «Про ОСОБА_1.», яким звільнила його з посади головного лікаря Чигиринської центральної районної лікарні з 01 жовтня 2011 року відповідно до п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Дане рішення та розпорядження позивач вважає незаконними та такими, що порушують його права та законні інтереси, адже рішення № 12-16/V від 25 липня 2007 року «Про доручення президії районної ради» та рішення президії Чигиринської районної ради від 15 вересня 2009 року № 60-2/V «Про призначення на посаду» на момент призначення позивача головним лікарем і пізніше ніким не оскаржені та не скасовані.

Позивач також зазначає, що зі свого боку не допустив жодних порушень трудового законодавства та Контракту, а тому і на сьогоднішній день йому не зрозуміло підстави звільнення. Ні в рішенні Чигиринської районної ради від 28 вересня 2011 року № 10-1/V «Про приведення у відповідність до норм чинного законодавства нормативно-правових актів районної ради», ні в розпорядженні № 16 голови ОСОБА_4 не вказано причину звільнення з посади. Тому просив визнати незаконним його звільнення, визнати незаконним п. 2 вказаного рішення Чигиринської районної ради від 28 вересня 2011 року № 10-1/V «Про приведення у відповідність до норм чинного законодавства нормативно-правових актів районної ради» та розпорядження голови від 28 вересня 2011 року № 16, а також поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 жовтня 2011 року по дату поновлення.

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.