22-ц/491/379/12 Про визнання частково недійсним іпотечного договору, розірвання іпотечного договору, зобов'язання зняти заборону відчуження приміщення, та за зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - 29.02.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року по цивільній справі № 2-52/2011 за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (третя особа — Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР") про визнання частково недійсним іпотечного договору, розірвання іпотечного договору, зобов'язання зняти заборону відчуження приміщення, та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_5 (третя особа — Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР") про звернення стягнення на предмет іпотеки,

У червні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі по тексту - Банк) про визнання третейської угоди недійсною. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 26 грудня 2007 року між нею та відповідачем укладено Іпотечний договір, пунктом 5.2. якого передбачено, що у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів спір розглядається третейськими суддями при Асоціації українських банків. Вважає даний пункт договору недійсним, тому що Іпотечний договір укладений на вкрай невигідних для неї умовах і при укладенні договору їй не було роз'яснено, що керівник Банку вирішує питання про затвердження складу третейського суду, а застереження про вирішення спору третейським судом позбавляє її можливості вирішити спір в судах загальної юрисдикції.

Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги, пред'явивши їх також до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, посилаючись на те, що вона надавала згоду бути поручителем третьої особи за кредитною угодою, укладеною на відомих їй умовах. В подальшому банк, без погодження з нею, уклав з третьою особою додаткову угоду, відповідно до якої були внесені зміни до кредитного договору, а саме було додано тариф за використаний ліміт кредитної лінії у розмірі 4%, який нараховується на залишок заборгованості та сплачується щомісячно. Вважає, що даною додатковою угодою збільшено обсяг її відповідальності. Тому, посилаючись на положення статті 652 ЦК України, просила розірвати укладений між нею та Банком договір іпотеки. Крім того, враховуючи, що у разі розірвання договору іпотеки нотаріус не в змозі самостійно зняти заборону відчуження предмету іпотеки, просила зобов'язати Приватного нотаріуса Криворізького міського округу ОСОБА_6 зняти заборону відчуження зазначеного в спірному іпотечному договорі приміщення.

Банк звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР" (далі по тексту – ТОВ "Глорія-КР", Приватного підприємства "Технолюкс" про звернення стягнення на предмет іпотеки, який під час розгляду неодноразово уточнював. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 26 грудня 2007 року між ним та ТОВ "Глорія-КР" укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 991/263/07, згідно умов якого ТОВ "Глорія-КР" отримав грошові кошти в сумі 3000000 грн. зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 грудня 2017 року. Внаслідок невиконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 3638492,81 грн. Оскільки кредитні зобов'язання забезпечені наданим в іпотеку ОСОБА_5 нерухомим майном, остаточно просив суд для задоволення його вимог у загальній сумі 3638492 грн. 81 коп. за договором відновлюваної кредитної лінії № 991/263/07 від 26 грудня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення вбудоване в підвал та перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5, шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, а також стягнути з ОСОБА_5 судові витрати (т. 1 а.с. 102 – 104).

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року обидва позови об'єднані в одне провадження (т. 1 а.с. 109).

Ухвалою від 17 червня 2010 року провадження у справі в частині вимог Банку до Приватного підприємства "Технолюкс" про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову (т. 1 а.с. 121).

рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково, розірвано іпотечний договір №991/240-1-991/263/07 від 26 грудня 2007 року, в задоволенні інших вимог ОСОБА_5, а також зустрічних позовних вимог Банку до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (т. 2 а.с. 20 – 22).

В апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_5 в задоволенні її позовних вимог і задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності узгодження і, в подальшому, повідомлення іпотекодавця про збільшення відповідальності за кредитним договором та залишив поза увагою, що сторони домовилися про можливість внесення змін до кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди, яка є його невід’ємною частиною. Також судом не звернуто увагу на те, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання, та не враховано, що предметом укладеного між сторонами договору є забезпечення повернення позики - грошової суми, а належним виконанням з боку позичальника та іпотекодавця є повернення грошових коштів (т. 2 а.с. 34 – 35).

У своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року між Банком та третьою особою-ТОВ "Глорія-КР" укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 991/263/07 (далі по тексту - Договір кредиту), відповідно до п. 1.1.1 якого Банк зобов'язався надати грошові кошти в сумі 3 000 000,00 (три мільйони) грн. зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 грудня 2017 року (т. 1 а.с. 43 – 46).

У забезпечення виконання обов'язків по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій за даним договором ОСОБА_5 надала в іпотеку нежитлове приміщення загальною площею 214,7кв.м., вбудоване в підвал та перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, будинок №20, приміщення №68, яке належить ОСОБА_5, уклавши з Банком іпотечний договір № 991/240-1-991/263/07 (далі по тексту - Іпотечний договір) від 26 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 8316 (т. 1 а.с. 47 – 48).

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за Договором кредиту Приватне підприємство "Технолюкс" також уклало з Банком іпотечний договір №991/241-І-991/263/07 від 26 грудня 2007 року, за яким передало в іпотеку належне йому нежитлове приміщення загальною площею 282,8кв.м., вбудоване в цокольний поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, будинок №13, приміщення №4-а (т. 1 а.с. 51 – 52).

20 червня 2008 року між Банком та ТОВ "Глорія-КР" укладено Додаткову угоду №1 до Договору кредиту, відповідно до якої внесені зміни до Договору кредиту, а саме в Додаток № 1: доданий тариф за використаний ліміт кредитної лінії у розмірі 4%, який нараховується на залишок заборгованості та сплачується щомісячно (т. 2 а.с. 15).

Відповідно до п.п. 1.1.1 Договору кредиту Позичальник зобов'язувався погашати кредит щомісячно рівними частинами з графіком зниження максимального ліміту заборгованості.

Згідно з п. 2.4 Договору кредиту Позичальник також зобов'язувався погашати проценти щомісячно включно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти.

Однак взяті на себе третьою особою ТОВ "Глорія-КР" зобов'язання за кредитним договором не виконуються, у зв'язку з чим станом на 09 листопада 2009 року Банком нарахована заборгованість в розмірі 3638492,81 грн. (а.с. 83).

В порядку досудового врегулювання спорів Банком на адресу ОСОБА_5 та ТОВ "Глорія-КР" було направлено: лист-вимогу за вихідним № 37-05/1984 від 18.08.2008р.; лист-претензію за вихідним № 37-02/2282 від 30.09.2008р. про стягнення заборгованості та можливого звернення стягнення на майно, передане в заставу (т. 1 а.с. 58, 59).

Проте заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором вказаними особами не вжито.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5, розірвавши Іпотечний договір, та відмовив у задоволенні решти вимог ОСОБА_5, а також у задоволенні зустрічного позу Банку.

Колегія суддів не може погодитись із таким рішенням суду в частині задоволення позову ОСОБА_5 та відмови в задоволенні зустрічного позову Банку з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.

Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_5 просила, зокрема, визнати недійсним Іпотечний договір, посилаючись на те, що Банк без погодження з нею уклав з третьою особою – ТОВ "Глорія КР" додаткову угоду від 20 червня 2008 року, якою внесено зміни до Договору кредиту, а саме: в Додаток №1 доданий тариф за використаний ліміт кредитної лінії у розмірі 4%, який нараховується на залишок заборгованості та сплачується щомісячно, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності.

Вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції погодився із доводами позивачки та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5, розірвавши Іпотечний договір №991/240-1-991/263/07 від 26 грудня 2007 року, укладений між нею і Банком.

Проте колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду через їх невідповідність обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно ст. 553 ЦК України порука - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Статтею 598 ЦК України визначено підстави припинення зобов’язання - зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 599 ЦК України порука може бути припинена у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Посилаючись на зміну зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, як на підставу свого позову, ОСОБА_5 фактично поставила питання про припинення іпотечного договору.

Проте такі вимоги позивача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд дійшов висновку, що внесення змін до Договору кредиту в частині встановлення додаткового тарифу за використаний ліміт кредитної лінії підпадає під умови, визначені ч. 2 ст. 652 ЦК України, зокрема, що така зміна викликала істотну зміну обставин для Іпотечного договору, а це є підставою для його розірвання.

При цьому суд залишив поза увагою, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого іпотекою, він лише зобов'язується перед кредиторами відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого ним в іпотеку майна.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, іпотека є різновидом застави і окремим засобом забезпечення зобов'язання, а тому будь-яка зміна основного зобов’язання не потребує згоди майнового поручителя - іпотекодавця.

Крім того, укладаючи Додаткову угоду №1 до Договору кредиту, зокрема встановлюючи тариф за використаний ліміт кредитної лінії у розмірі 4%, який нараховується на залишок заборгованості, сторони скасували інші види тарифів на послуги по наданню кредитів, а обсяг та вартість основних зобов’язань не змінилася, внаслідок чого, на думку колегії суддів, обсяг відповідальності майнового поручителя не змінився.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 та розірвав договір іпотеки №991/240-1-991/263/07 від 26 грудня 2007 року, у зв’язку з чим рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, на думку колегії суддів, є також неправильним.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд виходив із того, що Банк не має права звертати стягнення на будь-які засоби забезпечення виконання зобов’язань за Договором кредиту в строки, визначені підпунктом 3.2.6 вказаного договору, при цьому послався на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2001 року по справі №19/5005/6079/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2001 року (т. 1 а.с. 191 – 193, 194 - 195).

Між тим, суд не звернув уваги на те, що зазначеними судовими рішеннями підпункт 3.2.6 Договору кредиту, укладеного між Банком та ТОВ "Глорія-КР", визнано недійсним частково – в частині права Банку звертати стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3 цього договору (у тому числі і відповідно Іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_5 і Банком) у разі неповернення позичальником кредиту у строки, зазначені у п.п. 1.1.1, 3.3.6.1 та 3.3.15 цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) у строки, передбачені у п.п. 2.4, 2.5, 2.6 цього договору.

Як убачається із мотивувальної частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2001 року, судом визнано недійсність не самого права звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань, а строків неповернення позичальником кредиту, передбачених умовами договору, при порушенні яких настають умови, за яких можливе звернення стягнення (т. 1 а.с. 194 – 195).

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як убачається із матеріалів справи, в порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору третя особа - ТОВ "Глорія-КР" зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 09 листопада 2009 року виникла заборгованість розмірі

3 638 492грн.81коп., у тому числі:

поточна заборгованість за кредитом – 2 694 444грн.42коп.;

поточна заборгованість за процентами – 13 750грн.00коп.;

прострочена заборгованість за кредитом – 305 555грн.58коп.;

прострочена заборгованість за процентами – 417 000грн.00коп.;

поточна заборгованість по комісії – 3 666грн.67коп.;

прострочена заборгованість по комісії – 112 099грн.98коп.;

пеня по прострочену кредиту та процентам – 91 976грн.16коп.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосування процедури продажу, встановленого частиною 1 статті 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Враховуючи невиконання боржником – ТОВ "Глорія КР" умов кредитного договору, наявність заборгованості, яка виникла внаслідок цього, вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, належний іпотекодавцю ОСОБА_5, є законними.

Вартість предмету іпотеки зазначена в Іпотечному договорі і складає 1 991 518грн.00коп (т. 1 а.с. 47), тому саме цю ціну слід визначити в рішенні як початкову ціну продажу предмету іпотеки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови Банку в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог та звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення, вбудоване в підвал та перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5, шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну реалізації предмету іпотеки в сумі 1 991 518грн.00коп.

Документально підтверджені судові витрати Банку підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_5 на підставі ст. 88 ЦПК України (1618-15) , у зв’язку з чим з останньої на користь Банку необхідно стягнути: судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень за розгляд справи в суді першої інстанції, а також судовий збір в сумі 1458 (одна тисяча чотириста п’ятсот вісім) гривень 55 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Вимоги апеляційної скарги стосовно стягнення сплачених Банком судових витрат з ТОВ "Глорія-КР" задоволенню не підлягають, оскільки ТОВ "Глорія-КР" у даній справі не є стороною у справі, а є лише третьою особою.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання частково недійсним іпотечного договору, зобов’язання зняти заборону відчуження приміщення рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про розірвання іпотечного договору №991/240-1-991/263/07 від 26 грудня 2007 року та відмови в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про розірвання іпотечного договору відмовити.

Зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

Для задоволення вимог по погашенню заборгованості за Договором відновлюваної кредитної лінії №991/263/07 від 26 грудня 2007 року в загальній сумі 3 638 492 грн.81коп. (три мільйони шістсот тридцять вісім тисяч чотириста дев’яносто дві гривні вісімдесят одна копійка)звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення, вбудоване в підвал та перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5, шляхом проведення публічних торгів, встановивши початкову ціну реалізації в сумі 1 991 518(один мільйон дев’ятсот дев’яносто одна тисяча п’ятсот вісімнадцять) гривень 00коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судові витрати: судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень за розгляд справи в суді першої інстанції, а також судовий збір в сумі 1458 (одна тисяча чотириста п’ятсот вісім) гривень 55 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.