22-ц/490/2255/12

Головуючий у 1 й інстанції - Гібалюк Т.Я.

Категорія 29 Доповідач - Бараннік О.П.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Глущенко Н.Г., Городничої В.С.,

при секретарі - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, -

У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 11 липня 2011 року в 21 годину 40 хвилин, на мостовому переїзді через річку Дніпро в м. Дніпродзержинську, сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої автомобіль марки "Форд-Фіеста", держномер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4, скоїв зіткнення з належним позивачці автомобілем марки "Тойота-Королла", держномер НОМЕР_1, під керуванням її сина ОСОБА_5.

В результаті вказаного зіткнення автомобілю позивачки були спричинені технічні ушкодження, вартість ремонтно-відновлювальних робіт по яким складає 12 949 гривень 80 копійок, а з врахуванням вартості запчастин у розмірі 24 937 гривень 56 копійок та понесених витрат на складання акту дефекації пошкоджень транспортного засобу від 15.11.2011 року у розмірі 270 гривень і медобстеження сина позивачки на наявність алкоголю у розмірі 75 гривень, всього 38 232 гривні 36 копійок.

Винним в даній дорожньо-транспортній пригоді визнаний ОСОБА_4, який керував транспортним засобом відповідачки ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння та без прав і страховки. Але, позивачка також вважає, що винною в цьому, перш за все, є ОСОБА_2 - власниця транспортного засобу марки "Форд-Фіеста", держномер НОМЕР_2, яка достеменно знаючи, що її авто використовувати нікому не можна, у зв’язку з закінченням 11.11.2010 року дії тимчасового реєстраційного талону, дала згоду на його використання своєму синові ОСОБА_6, 13.05.1978 року, який в свою чергу, передав управління зазначеним автомобілем ОСОБА_4.

Таким чином, посилаючись на зазначені обставини позивачка просила стягнути з ОСОБА_2, з вини якої та на транспортному засобі якої була скоєна дорожньо-транспортна пригода, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38 157 гривень 36 гривень та моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, а з ОСОБА_4, який знаходячись в стані сп’яніння, після дорожньо-транспортної пригоди проявляв агресію до неї та висказував погрози фізичної розправи, нецензурно лаявся та ображав, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на три доби, просила стягнути на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень, а також понесені витрати на медобстеження щодо наявності алкоголю у її сина у розмірі 75 гривень.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволені повністю. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 38 157 гривень 36 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди –5 000 гривень, а також витрати по справі по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення –652 гривні 32 копійки. Цим же рішення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 10 000 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_3, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до неї, ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також понесених витрат по справі, відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду, в оскаржувані частині –залишенню без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив ботвини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом, постановив рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_3.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вона в момент дорожньо-транспортної пригоди своїм автомобілем не керувала, свій автомобіль ОСОБА_4 не передавала, та взагалі навіть не підозрювала, що ОСОБА_4 сяде за кермо її автомобілю, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. І та обставина, що в момент ДТП автомобілем відповідачки ОСОБА_2 керував ОСОБА_4, підтверджує лише факт безвідповідального та недбалого відношення ОСОБА_2 до своїх обов’язків, як власника джерела підвищеної небезпеки, в результаті чого стало можливим скоєння на її автомобілі дорожньо-транспортної пригоди невідомою для неї людиною, але відомою її сину ОСОБА_6, який в свою чергу одержав від своєї матері ОСОБА_2 згоду на керування її транспортним засобом без належних на те законних підстав і це добре усвідомлювала сама відповідачка.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідачки ОСОБА_2 щодо невизначеності суми матеріальної шкоди, оскільки розмір матеріальної шкоди встановлювався в сервісному центрі "Тойота", розташованому по Запорізькому шосе, 35 в м. Дніпропетровську, де зазначений транспортний засіб знаходиться на гарантійному обслуговуванні, та де після його огляду складався спеціалістами центру перелік пошкоджених вузлів та деталей автомобіля, а також ремонтно-відновлювальних робіт з зазначенням їх вартості.

Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права, які могли б тягнути за собою скасування рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 313 –315, 317, 319 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів –

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року в оскаржуваній частині, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.