22-ц/490/2597/12

Головуючий у 1 й інстанції - Приходченко О.С.

Категорія 55 Доповідач - Болтунова Л.М.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Міхеєвої В.Ю.

при секретарі - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах""та Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"про стягнення страхового відшкодування,-

У червні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просила стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"на її користь доплату до сплаченого останнім на користь вигодонабувача, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", страхового відшкодування в розмірі 23557,85 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 січня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", укладено кредитний договір № DNU0АЕ00000979, відповідно до умов якого банк надав позивачці кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 15000 доларів США для купівлі автомобіля, строком до 17 січня 2012 року (а.с. 7-8).

За кредитні кошти позивачем придбано автомобіль БМВ 523, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

На виконання вимог п. 2.2.7 кредитного договору, 17 січня 2010 року між позивачем та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"укладено договір страхування наземного транспорту № DNU0AE-100В00I (а.с. 10-12).

19 січня 2010 року о 10 год. 15 хв. по вул. Набережна Заводська у м. Дніпропетровську в районі електроопори № 260 А за участю застрахованого транспортного засобу відбулась дорожньо-транспортна пригода.

20 січня 2010 року позивачка повідомила страхову компанію про настання страхового випадку та подала відповідну заяву для здійснення відповідачем 1 страхової виплати.

З метою встановлення розміру завданої шкоди та подальшого визначення розміру страхової виплати ТОВ "Оперейтор"було складено звіт № 001-155 про проведення оцінки вартості шкоди, спричиненої володільцю автомобіля (а.с.19-26).

На підставі страхових актів ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах""на користь вигодонабувача за договором страхування, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виплачено страхове відшкодування на загальну суму 31 156,84 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст. 985 ЦК України та п. 15.19 договору страхування, правильно зазначивши, що виключним правом на отримання страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № DNU0AE-100B00I наділено лише вигодонабувача, а саме ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Банком не надавалась письмова згода на виплату страхового відшкодування на користь позивачки, що могло б дозволити їй ставити питання про доплату страхового відшкодування на свою користь.

Також відповідно до п.3 договору страхування вигодонабувачем є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а тому саме банк має право заявляти вимоги стосовно доплати страхового відшкодування.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та до незгоди з їх оцінкою судом. Проте, за вимогами ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а тому переоцінка доказів на вимогу сторони не допускається.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2—відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року —залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.