Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі - Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на рішення Фрунзенського районного суду м Харкова від 21 листопада 2011 року

по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

17 липня 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк»(далі по тексту Банк) звернувся до суду із позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, належну відповідачам на праві спільної сумісної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, для задоволення з вартості предмету іпотеки вимог банку в особі її Харківської обласної філії на загальну суму 475504,91 грн. шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, в порядку ст. 41 закону України «Про іпотеку». На обґрунтування позову вказав на те, що відповідачі за укладеним між сторонами договору іпотеки № 834/18-27/35/7-210 від 30 листопада 2007 року є майновими поручителями виконання ОСОБА_3 договору кредиту, за яким остання з 13.07.2009 року припинила виконувати свої обовязки за договором кредиту в частині сплати відсотків і станом на 16.06.2010 року заборгувала Банку 475504,91 грн. Посилаючись, що за умовами п.п. 4.1, 4.51, 4.6.2 договору іпотеки та згідно до ст.ст. 33, 41 закону України «Про іпотеку» позивач набув право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за договором кредиту, банк просив задовольнити його вимоги. Під час розгляду справи Банк з огляду на триваюче невиконання основним боржником за договором кредиту своїх обовязків 09 червня 2011 року уточнив підстави та заявлені вимоги і остаточно просив звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки для задоволення вимог Банку на загальну суму 546883,70 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м Харкова від 21 листопада 2011 року було відмовлено у задоволенні позову, за недоведеністю підстав, передбачених ст.ст. 35, 39, 41 закону України «Про іпотеку».

Не погоджуючись з таким рішенням районного суду Банк в апеляційній скарзі поставив питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення заявленого позову, посилаючись на: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права. При цьому вказав, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що Банк не вимагав від основного боржника погашення заборгованості, а також щодо наявності порушень при збільшенні процентної ставки за договором кредиту, а висновки суду про відсутність підстав для покладення на майнових поручителів відповідальності у збільшеному розмірі з 26 червня 2009 року свідчать про можливість часткового задоволення позову.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 41 закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, його реалізацією за рішенням суду прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. При цьому за правилами ст.. 35 вказаного Закону України іпотекодержатель зобовязанийнадіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі необхідно зазначати стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до наведених норм цього Закону.

Судом встановлено, що 30.11.2077 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 834/18-27/357-210, за яким та отримала у кредит 55152,28 доларів США під 13,5 відсотків річних, з кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 10.11.2019 року. У забезпечення виконання договору кредиту в той же день між Банком та відповідачами був укладений договір іпотеки № 834/19-27/35/7-299. Предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 64,1 кв.м., що належить відповідачам на праві спільної сумісної власності. За умовами вказаного договору іпотеки Банк має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником за основним зобовязанням за договором кредиту, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надіслання Банком на адресу основного боржника за договором кредиту та іпотекодавцю відповідачці ОСОБА_2 передбаченої ст.. 35 Закону України письмової вимоги про усунення порушення на суму заявленого позову, які виходячи з положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України зобовязаний надати позивач і у нього в цьому не було перепон обєктивного характеру, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у Банка не виникло права розпочати стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, що не перешкоджає його зверненню з відповідним позовом до основного боржника за договором кредиту. За правилами ст.. 131 ЦПК України (1618-15) сторони зобов'язані подавати свої докази до суду першої інстанції, тому за відсутності поважних причин їх несвоєчасного подання в апеляційного суду відсутні передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 303 ЦПК України підстави для дослідження нових доказів з цього приводу.

Суд першої інстанції в контексті положень ст. ч. 1 ст. 559 ЦК України про припинення поруки у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, правильно встановив, що Банк не повідомив майнових поручителів про збільшення обсягу їх відповідальності внаслідок збільшення процентної ставки для основного боржника за договором кредиту до 15 %, своєї згоди на таке підвищення вони не надавали.

При цьому судова колегія також зважує на те, що порушення основним боржником свого зобовязання за договором кредиту на день звернення до суду з позовом по цій справі складало 7154,16 доларів США, а на день заявлення остаточного позову - 18453,85 доларів США (а.с. 20, 86), що в розумінні ст. 39 Закону України «Про іпотеку» не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав отримати першочергове задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, який сторони за договором іпотеки оцінили в суму, еквівалентну 69000 доларам США. При таких обставинах, виходячи з загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті З ЦК), судова колегія розцінює заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, як передчасну і таку, що свідчить про зловживання своїм правом, що відповідно до ст. 13 ЦК України не надає суду підстав для його захисту.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, то апеляційний суд з підстав, передбачених ст.. 308 ЦПК України (1618-15) відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 316, 317, 319, 323- 325 ЦПК України, судова колегія,

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м Харкова від 21 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак на протязі 20 днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.