22-ц-482/2012 Про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою - 21.02.2012 Прийняття

У вересні 2011 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та про встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що за час перебування в юридичному шлюбі сторони набули майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 і з врахуванням рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2009 року, які набули чинності, сторони мають право по 1/2 частині на спірний житловий будинк і господарські споруди; що в даний час сторони не можуть в добровільному порядку вирішити питання про порядок користування належним їм майном через небажання відповідачки встановлювати такий порядок, тому позивач звернувся з даним позовом до суду і просить ухвалити рішення, яким поділити в натурі спірний житловий будинок з господарськими спорудами, виходячи з рівності часток сторін та встановити порядок користування земельною ділянкою за висновком експерта; призначити і провести по справі судову будівельно-технічну експертизу, поставивши питання на її вирішення щодо можливих варіантів поділу житлового будинку з господарськими спорудами та встановлення порядку користування земельною ділянкою і визначення дійсної вартості спірного майна. Також просив суд стягнути з відповідачки в його користь понесені судові витрати по справі.

рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 30 грудня 2011 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою було залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення Прилуцького міськрайонного суду від 30.12.2011 року та про ухвалення нового рішення про задоволення його позову за будь-яким з варіантів за висновком експертизи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що він звернувся з позовом до відповідачки про поділ спільного часткового майна, проте суд, розглянувши спір, постановив рішення про відмову у задоволенні вимог про поділ спільного сумісного майна, хоча вимог щодо такого поділу позивач не заявляв; що всупереч правилам ст. 364 ЦК України і висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-250 від 25 березня 2011 року, проведеній по справі в установленому законом порядку, за яким запропоновано два варіанти поділу будинку з встановленням порядку користування земельною ділянкою і на другий варіант переобладнання та перепланування житлового будинку якого Прилуцький міськвиконком своїм рішенням № 675 від 28 грудня 2011 року видав дозвіл, місцевий суд помилково прийшов до висновку про неможливість розподілу житлового будинку в даний час через наявність самовільно збудованих об"єктів нерухомого майна на території садиби АДРЕСА_1, які, крім того, не були і не можуть бути предметом спору за даним позовом. На думку апелянта, суд безпідставно вважав, що зазначена в технічних документах різна загальна площа житлового будинку є підставою для відмови у задоволенні позову.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідачки просить суд апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 відхилити, залишивши рішення Прилуцького міськрайонного суду від 30 грудня 2011 року у даній справі без змін, вважаючи, що оскаржуване рішення місцевого суду є законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що сторони не надали суду дозволу виконкому на переобладнання будинку, оскільки погоджений останнім варіант поділу житлового будинку за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи, на думку суду, не може вважатися дозволом на переобладнання і перепланування за правилами ст. 152 ЖК України, оскільки відповідачка не погоджується проводити необхідні ремонтні та будівельні роботи по відокремленню належних сторонам частин будинку та облаштуванню у своїй частині будинку необхідних приміщень (кухні, санвузолу, житлової кімнати) з підключенням їх до мереж водопостачання, каналізації, опалення, газопостачання та електропостачання; що відповідачка є інвалідом третьої групи, не згодна отримати частину будинку без санвузла і не бажає входити у свою частину будинку через гараж. Свій висновок про відмову у задоволенні позову про поділ житлового будинку в натурі у відповідності до належних сторонам часток у праві власності, місцевий суд також мотивував ст.ст. 360, 379 382 ЦК України (435-15) . Тому, давши оцінку обставинам по справі, пославшись на ч.1 ст. 11 ЦПК України та врахувавши, що сторони не надали допустимий варіант поділу будинку, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки він дійшов до нього із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим та містити, зокрема, встановлені судом мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення та бере до уваги або відхиляє певні докази, надані позивачем чи відповідачем по справі з застосуванням, зазначених у рішенні нормативно-правових актів.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

З матеріалів справи видно, що позивач заявив вимоги про поділ в натурі житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, виходячи з того, що сторонам належить на праві спільної часткової власності на підставі правовстановлюючих документів по 1/2 ідеальній частині зазначеного будинку (а.с.3-5,14-17 зі зворотами).

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Зі змісту цієї норми матеріального права слідує, що її положення регулюють ті випадки, коли є можливим поділ спільного майна в натурі, однак вони не містять правил щодо практичного вирішення цього питання. Тому у разі вирішення спору в судовому порядку, суд керується правилами, сформульованими статтями 364- 366 ЦК України щодо принципів виділу частки у спільному майні в натурі.

На підставі ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року (а.с.86) в даній справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу, про що в її матеріалах міститься висновок № С-250 від 25 березня 2011 року (а.с.93-112), згідно з яким експертом запропоновано два варіанти розподілу належного сторонам спірного майна, за виключенням самовільно збудованих споруд: прибудови "а-1", гаража "З-1" та літнього душу "В-1" і за другим варіантом якої Прилуцьким міськвиконкомом згідно з рішенням № 675 від 28 грудня 2011 року було надано дозвіл на проведення переобладнання і перепланування житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.187).

Тобто з урахуванням меж заявленого позову та наведеного вище, за висновком експертизи у даній справі поділ будинку є можливим за другим варіантом і кожній із сторін, з урахуванням технічних характеристик будинку, може бути виділено відокремлену його частину із самостійним виходом, що в подальшому дає можливість сторонам переобладнати виділені приміщення в ізольовані квартири. Відсутні також перешкоди згідно з чинним законодавством для встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою між сторонами по справі.

Суд враховує, що позивач у апеляційній скарзі просить розподілити житловий будинок за другим варіантом висновку експертизи і він згоден отримати у власність будь-яку його частину за цим варіантом розподілу, чого він не заперечував і в засіданні апеляційного суду; що відповідачка, заперечуючи щодо розподілу спірного майна взагалі, зазначала, що вона є інвалідом третьої групи, бажає отримати у власність частину будинку з туалетом і ванною кімнатою та має у власності автомобіль.

Тому, апеляційний суд, виходячи з наведеного та того, що, як позивач, так і відповідачка, мають право на 1\2 частину житлового будинку і їх права є рівними, вважає за необхідне провести його розподіл за другим варіантом висновку експертизи, з зобов"язанням сторін виконати необхідні роботи по відокремленню частин будинку та виділити за другим варіантом висновку експертизи № С-250:

позивачу ОСОБА_5, як першому співвласнику, у житловому будинку "А-1" кухню 1-4 площею 13,40 кв.м, вартістю 12930,00 грн.; котельню 1-5*, площею 6,50 кв.м, вартістю 6272,00 грн.; коридор 1-11*, площею 5,60 кв.м, вартістю 5403,00 грн.; кімнату 1-10, площею 28,40 кв.м, вартістю 27404,00 грн.; погріб "Пг-1", площею 21,80 кв.м, вартістю 16184,00 грн.; ворота з хвірткою №1 вартістю 1968,00 грн.; огорожу №3 (1\2 частину) вартістю 2541,50 грн.; ганок "Кр", площею 8,90 кв.м, вартістю 2509,00 грн.; вбиральню "У-1" площею 1,30 кв.м, вартістю 4371,00 грн., на загальну суму 79582,50 грн., визнавши за ним право власності на зазначені приміщення, що складає в цілому 47/100 від всього будинку;

відповідачці ОСОБА_7, як другому співвласнику, у житловому будинку "А-1" з мансардою "М-1" кімнату 1-13, площею 10,70 кв.м, вартістю 10325,00 грн.; кімнату 1-14, площею 17,30 кв.м, вартістю 16693,00 грн.; кімнату 1-15, площею 17,60 кв.м, вартістю 16983,00 грн.; туалет 1-8, площею 1,30 кв.м, вартістю 1254,00 грн.; гараж 1-9, площею 20,30 кв.м, вартістю 17681,00 грн.; коридор 1-11**, площею 4,00 кв.м, вартістю 3860,00 грн.; коридор 1-12, площею 7,50 кв.м, вартістю 7237,00 грн.; ванну кімнату 1-6, площею 3,60 кв.м, вартістю 3474,00 грн.; кладову 1-7, площею 2,50 кв.м, вартістю 2412,00 грн.; котельню 1-5**, площею 4,50 кв.м, вартістю 4342,00 грн.; ворота №2 вартістю 2675,00 грн.; огорожу №3 (1\2 частину) вартістю 2541,50 грн., на загальну суму 89477,50 грн., визнавши за нею право власності на зазначені приміщення, що складає в цілому 53/100 від всього будинку.

Оскільки відповідачці виділяється частина будинку, яка за варіантом розподілу має відхилення від ідеальної частки в сторону збільшення, тому з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 4947,50 грн. в якості грошової компенсації за переотриману частку, як зазначено у висновку експертизи № С-250.

Відповідно до цього варіанту розподілу майна, підлягає виділенню у користування сторонам по 286,00 кв.м присадибної земельної ділянки і залишенню у спільному користуванні 123,00 кв.м. цієї земельної ділянки, як зазначено у додатку №2.2 до висновку № С-250.

Суд не може взяти до уваги заперечення відповідачки про неможливість розподілу житлового будинку через наявність самовільно збудованих будівель: прибудови "а-1", гаража "З-1" та літнього душу "В-1", оскільки такі не грунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про судові витрати згідно з правилами ст. 88 ЦПК України про те, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, бере до уваги те, що позивач ОСОБА_5 по даній справі поніс такі судові витрати: за подання даного позову згідно з квитанціями № 362/434 і № 360/432 від 03.09.2011 року сплатив відповідно: 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1,2), за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 05 травня 2011 року 37 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи згідно з квитанцією № 83/105 від 05.08.2011 року (а.с.131), за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 30.12.2011 року 107 грн.30 коп. судового збору згідно з квитанцією №89864 від 10.01.2012 року (а.с.205) та доплатив за її подачу 315 грн. 35 коп. судового збору згідно з квитанцією № 100217 від 02.02.2012 року (а.с.213), також за проведення судової будівельно-технічної експертизи по даній справі позивач сплатив 3 тис. 828 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1070 від 29.11.2010 року (а.с.232). Отже, в користь позивача з відповідачки належить стягнути 4 тис. 458 грн. 65 коп. судових витрат по справі.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого суду не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги підлягають врахуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324 ЦПК України, ст.ст. 367, 364- 366 ЦК України апеляційний суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Позов ОСОБА_5 про поділ майна та про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою - задовольнити.

Виділити ОСОБА_5 в садибі АДРЕСА_1: у житловому будинку "А-1" кухню 1-4, площею 13,40 кв.м, вартістю 12930, 00 грн.; котельню 1-5*, площею 6,50 кв.м, вартістю 6272,00 грн.; коридор 1-11*, площею 5,60 кв.м, вартістю 5403,00 грн.; кімнату 1-10, площею 28,40 кв.м, вартістю 27404,00 грн.; погріб "Пг-1", площею 21,80 кв.м, вартістю 16184,00 грн.; ворота з хвірткою №1 вартістю 1968,00 грн.; огорожу №3 (1/2 частину) вартістю 2541,50 грн.; ганок "Кр", площею 8,90 кв.м, вартістю 2509,00 грн.; вбиральню "У-1" площею 1,30 кв.м, вартістю 4371,00 грн., що складає в цілому 79582,50 грн. за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-250 від 25 березня 2011 року, визнавши за ним право власності на зазначені приміщення, що складає 47/100 від всього будинку.

Виділити ОСОБА_7 в садибі АДРЕСА_1: у житловому будинку "А-1" з мансардою "М-1" кімнату 1-13, площею 10,70 кв.м, вартістю 10325,00 грн.; кімнату 1-14, площею 17,30 кв.м, вартістю 16693,00 грн.; кімнату 1-15, площею 17,60 кв.м, вартістю 16983,00 грн.; туалет 1-8, площею 1,30 кв.м, вартістю 1254,00 грн.; гараж 1-9, площею 20,30 кв.м, вартістю 17681,00 грн.; коридор 1-11**, площею 4,00 кв.м, вартістю 3860,00 грн.; коридор 1-12, площею 7,50 кв.м, вартістю 7237,00 грн.; ванну кімнату 1-6, площею 3,60 кв.м, вартістю 3474 грн.; кладову 1-7, площею 2,50 кв.м, вартістю 2412,00 грн.; котельну 1-5**, площею 4,50 кв.м, вартістю 4342,00 грн.; ворота №2 вартістю 2675,00 грн.; огорожу № 3 (1/2 частину) вартістю 2541,50 грн., що складає в цілому 89477,50 грн. за другим варіантом висновку судової будівельно - технічної експертизи № С-250 від 25 березня 2011 року, визнавши за нею право власності на зазначені приміщення, що складає 53/100 від всього будинку.

Зобов"язати ОСОБА_5 влаштувати дверний отвір та встановити дверний блок в перегородці між кухнею 1-4 та котельнею 1-5*; виконати перекриття над підвалом з облаштуванням люка, встановити люк та приставну драбину для лаза в підвал, як зазначено в висновку експертизи від 25.03.2011 року (а.с.100-101).

Зобов"язати ОСОБА_7 влаштувати дверний отвір в перегородці між кладовою 1-7 та котельною 1-5**; закрити дверний отвір між ванною 1-6 та приміщенням котельні 1-5*; влаштувати перегородку в коридорі 1-11 на відстані 3,92 м від приміщення 1-8; влаштувати перегородку в котельні 1-5 згідно з додатком № 2; розібрати сходову клітину та влаштувати внутрішньоквартирні сходи, як зазначено в висновку експертизи від 25.03.2011 року (а.с.101).