Справа № 22-1784/2012 

Головуючий у 1-й інстанції - Бортницька В.В.

Доповідач - Вербова І.М.

Апеляційний суд м. Києва

в складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Панченка М.М.

Кирилюк Г.М.

при секретарі Ушаковій Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 26 вересня 2011 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про визнання права власності на предмет іпотеки,

Апеляційний суд, -

Заочним рішенням Печерського районного суду м.Києва від 26 вересня 2011 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про визнання права власності на предмет іпотеки задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на 1/2 частину нежилих приміщень (в літ.А) загальною площею 356,0 квадратних метрів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частину нежилих приміщень (в. літ. А) загальною площею 2 022,7 квадратних мертів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення частини боргу ОСОБА_2 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-80/П від 07.02.2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1820 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Діхтяренко О.М. проти апеляційної скарги заперечував, просив суд заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 26 вересня 2011 року залишити без змін..

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що 07.02.2008 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ «Укрсоцбанк» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти - окремими траншами в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 15 907 500 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 річних на строк до 06 лютого 2018 року.

Також, 07.02.2008 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ «Укрсоцбанк» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 3 150 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних на строк до 06 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між Позивачем та Відповідачем укладено Іпотечний договір №44.02-13/101/П, згідно якого Відповідачем було передано в іпотеку 1/2 частину нежилих приміщень ( в літ. А) загальною площею 356 квадратних метрів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частину нежилих приміщень ( в. літ. А) загальною площею 2 022,7 квадратних метрів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Встановлено, що свої зобов'язання Позивач виконав повністю, однак в порушення умов кредитних договорів ОСОБА_2 не виконуються взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, в результаті чого виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 585 ЦК України, одним із видів застави є іпотека - застава нерухомого майна.

Статтею 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки ОСОБА_2 порушив умови договорів щодо повернення кредитних коштів у встановлені строки, позивач отримав право на звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно, що передано в іпотеку.

Ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.3 ст.37 ЗУ «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

У відповідності до поданого позивачем висновку про вартість майна №10-7-11-09 від 26.07.11 року, наданого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська оціночна компанія» (сертифікат №11493/11 від 17.03.2011 року) в рамках Звіту про оцінку вартості майна, вартість нежилих приміщень, загальною площею 356 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 складає 2 546 000 грн. без ПДВ або 3 055 200 грн. з ПДВ.

Згідно висновку про вартість майна №10-7-11-10 від 26.07.11 року, наданого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська оціночна компанія» (сертифікат №11493/11 від 17.03.2011 року) в рамках Звіту про оцінку вартості майна, вартість нежилих приміщень, загальною площею 2019,10 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 складає 17 405 000 грн. без ПДВ або 20 886 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Судом встановлено, що на виконання положення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо необхідності надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення, позивачем 23.06.2011 року надіслана письмова вимога ОСОБА_2, в якій запропоновано погасити заборгованість за Кредитними договорами, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги у тридцятиденний строк з моменту її отримання, Позивачем будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, протягом встановленого тридцятиденного строку вимога позивача залишилася без задоволення, що у відповідності до ч.1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» надає право позивачу розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, у тому числі і права власності на майно.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконані.

Разом з тим, резолютивна частина рішення суду не зовсім відповідає вимогам ст.39 ЗУ «Про іпотеку» та ч.4 ст. 215 ЦПК України.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у резолютивній частині рішення суду в обов'язковому порядку має зазначатись, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи викладене, абзац другий резолютивної частини рішення необхідно викласти в новій редакції.

Оскільки предметом спору у даній справі є визнання права власності на предмет іпотеки, а не стягнення заборгованості за кредитними договорами, колегія суддів визначає суму заборгованості за основними зобов'язаннями, без врахування пені та штрафних санкцій.

Так, за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П сума заборгованості за кредитом становить 14 714 433 грн., сума заборгованості за відсотками - 7 290 761 грн. 13 коп., що разом складає 22 005 194 грн. 13 коп.

За договором відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-80/П сума заборгованості за кредитом становить 2 899 938 дол. США, сума заборгованості за відсотками - 1 117 603 дол. 95 центів, що разом становить 4 017 542 дол. США, що за курсом НБУ станом на 21.07.2011 року в розмірі 7,9711 грн. за 1 дол. США становить 32 024 228 грн. 60 коп.

Отже, сума заборгованості за договорами № 44.29-48-79/П та № 44.29-48-80/П складає 54 029 422 грн. 70 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 26 вересня 2011 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості в сумі 54 029 422 грн. 70 коп. станом на 21.07.2011 року, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» права власності на 1/2 частину нежилих приміщень (в літ.А) загальною площею 356,0 квадратних метрів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частину нежилих приміщень (в. літ. А) загальною площею 2 022,7 квадратних мертів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення частини боргу ОСОБА_2 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-80/П від 07.02.2008 року.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.