колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А. Таргоній Д.О.,

при секретарі: Мариняко М.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2011 року справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційної о суду, перевіривши матеріали справи га доводи апеляційної скарги, колегія суддів. -

у жовтні 2011 року ОСОБА_3, звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона будучи власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 передала відповідачу згідно договору оренди у строкове і платне користування зі сплатою орендної плати в сумі 7 000 гривень щомісячно цю квартиру.

Позивачка вказувала на те, що вона як наймодавець надала свій магазин наймачу - відповідачці за актом приймання, а відповідачка отримала його у платне строкове користування та взяла на себе обов’язки повідомляти наймодавця не пізніше ніж за два тижні про звільнення приміщення, що орендується, й здати його за актом здавання у справному стані.

Вказаний договір був укладений строком на один рік. Інших договорів, а також змін і доповнень до вказаного договору щодо приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_2 позивачка з відповідачкою не укладала.

Позивачка вказувала на те, що як сторона по даному договору взяті на себе зобов’язання виконала в повному обсязі - передала наймачу магазин в оренду, що підтверджується договором оренди та договором на постачання електричної енергії, що був укладений з відповідачкою.

Позивачка просила в судовому порядку стягнути з відповідачки на її користь грошові кошти в розмірі 84 000 грн., як загальну суму заборгованості за договором оренди від 08 травня 2009 року; три проценти річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2 730 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., та судові витрати в сумі 1 087 грн. 30 коп., а всього прошу стягнути з відповідачки на її користь 97 817,30 гривень.

рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення в сумі 55 000 грн. та судові витрати в сумі 500 грн., а всього 55 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким визнати договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 08 травня 2009 року недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким стягнути з відповідачки на її користь грошові кошти в розмірі 84 000 грн. 00 коп., як загальну суму за договором оренди від 08 травня 2009 року, три проценти річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2 730 грн. 00 коп.; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., судові витрати в сумі 1087 грн.30 коп., за подачу позову до суду першої інстанції та 484 грн., як судовий збір та подання апеляційної скарги, а всього просила стягнути з відповідачки на її користь 98 301,30 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2.

08 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди нежитлового приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 у строкове платне користування зі сплатою орендної плати щомісячно, що визнано сторонами та підтверджено договором оренди.

Відповідачка по справі, укладаючи даний договір повинна була сплачувати орендну плату на користь позивачки в розмірі 7 000 грн. щомісячно, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 08 травня 2009 року.

Даний договір оренди на час розгляду справи є чинним.

Згідно до вимог ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою ст. 203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, вказано, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 759 ЦК України встановлено, що "за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передані наймачеві майно у користування за плату на певний строк", статтею 762 ЦК України встановлено, що "за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вносилася щомісячно, якщо інше не встановлено договором", що відповідає договору укладеному між сторонами.

З договору оренди укладеного між сторонами, а саме його вступної частини вбачається, що він був укладений між позивачем, відповідачем, що підтверджується договором.

Щомісячна оренда плата визначена між сторонами і є обов’язковою для сплати відповідачкою позивачці.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка сплачувала позивачці орендну плату, а тому сума заборгованості за договором оренди становить 84 000 гривень, яку необхідно стягнути з відповідачки на користь позивачки.

Три проценти річних від простроченої суми становить 2 730 гривень, які також необхідно стягнути з відповідачки на користь позивачки.

Позивачкою понесені судові витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 1 571,30 гривень, і тому вказані витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивачки.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в частині стягнення заборгованості за договором оренди, трьох відсотків річних та судового збору, з ухваленням в цій частині нового рішення.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст. 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

апеляційні скарги ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2011 року скасувати, в частині стягнення заборгованості за договором оренди, трьох відсотків річних та судового збору та постановити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 2 730 (дві тисячі сімсот тридцять) гривень три проценти річних від простроченої суми, 1 571,30 (одну тисячу п’ятсот сімдесят одну гривну тридцять копійок) судового збору, а всього 88 301,30 (вісімдесят вісім тисяч триста одну гривну тридцять копійок).

В решті рішення суду першої інстанції від 21 грудня 2011 року слід залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.