Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

при секретарі судового засідання Жовновській О.О.,

з участю представників за первісним позовом: позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2; відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання добросовісним набувачем та договору купівлі-продажу дійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 березня 2011 року, -

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. На обгрунтування позову посилався на те, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_7 Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2. Вказане майно належало його діду ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Останній за життя склав заповіт на користь ОСОБА_7 та заповів все своє майно йому. ОСОБА_7 своєчасно не звернувся до нотаріальної контори та не оформив спадщини, хоча фактично прийняв її.

11 березня 2004 року згідно рішення Корольовського районного суду м.Житомира право власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 було визнано за ОСОБА_5, як за дружиною померлого ОСОБА_8

Справа №22ц/1278/11 Головуючий у суді 1ї інст.Талько О.Б. Категорія 20 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.

рішенням апеляційного суду Житомирської області від 09 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції було скасоване. Однак у вказаний період, а саме 07.09.2007 року ОСОБА_5 за договором купівлі – продажу відчужила спірну квартиру ОСОБА_3

У зв’язку з цим та після уточнення позовних вимог позивач просив постановити рішення суду, яким визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2.

Скасувати державну реєстрацію щодо права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 07.09.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Скасувати державну реєстрацію щодо права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру. (а.с.74).

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Просила визнати її добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу їй не було відома та обставина, що на зазначене житло претендують треті особи. Також просила визнати спірну угоду дійсною (правомірною).

рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 березня 2011 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_7, а саме квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10, яка діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_11 07 вересня 2007 року.

Зобов’язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Зобов’язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 отримані нею за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 963 грн. 91 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання добросовісним набувачем та договору купівлі-продажу дійсним відмовлено.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 11.03.2011 року провадження по справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно закрито.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 у поданій апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та задовольнити її зустрічний позов.

Посилається на те, що суд вирішуючи спір дав невірну оцінку доказам та показам свідків по даній справі. Не врахував, що на момент вчинення правочину купівлі-продажу спірної квартири вона не знала і не могла знати про існування спору між продавцем та третіми особами щодо права на вказану квартиру.

Зазначене, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду в частині повернення ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, оскільки таких вимог не заявляв.

В решті рішення просить залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 належали ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та являвся дідом позивача ОСОБА_1 ОСОБА_8 за життя склав заповіт на все своє майно на користь свого сина ОСОБА_7 - батька позивача. ОСОБА_7 своєчасно не звернувся до нотаріальної контори і не оформив спадщини та в ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.

Факт прийняття спадщини ОСОБА_7 встановлений судовим рішенням від 09.04.2008 року (а.с.14-16).

Однак, після смерті ОСОБА_8 згідно рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11.03.2004 року право власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 було визнано за ОСОБА_5, як за дружиною померлого ОСОБА_8

Вказане рішення суду було скасоване ухвалою апеляційного суду від 09 квітня 2008 року. Проте до скасування вказаного судового рішення, 07 вересня 2007 року ОСОБА_5 за договором купівлі – продажу продала спірну квартиру ОСОБА_3

Згідно Цивільного кодексу України (435-15) особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 330, 388).

В січні 2010 року ОСОБА_1, як спадкоємець ОСОБА_7, вважаючи що його речові права порушені, відповідно до вимог ст.ст. 215, 216, 1261, 1268 ЦК України звернувся до суду з позовом про визнання угоди договору купівлі-продажу спірної квартири недійсною та визнання за ним права власності на спадкове майно, зокрема на вказану квартиру та будинок.

Тобто, ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним з підстав невідповідності їх вимогам закону та визнання права власності на цю квартиру в порядку спадкування.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв’язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

Однак статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Сторонами за віндикаційним позовом є власники майна або титульні володільці та незаконні володільці майна. Інші особи не є стороною в таких правовідносинах.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 07.09.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, визнання квартири власністю ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції не врахував, що позивач ОСОБА_1 не був стороною в договорі купівлі-продажу від 07.09.2007 року, позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння ним не пред’являлись. Крім того, між позивачем та власником спірної квартири існують речово-правові відносини щодо права на спірну квартиру. Тому і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування майна.

Відтак, підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним та для визнання права власності на спірну квартиру відсутні.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі – продажу від 07.09. 2007 року, визнання за ним права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Також підлягає скасуванню і рішення суду в частині зобов’язання звільнення квартири, повернення квартири і коштів, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на спірну квартиру, які задоволенню не підлягають.

Разом з тим, рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок в порядку спадкування за законом слід залишити без змін з врахуванням наступного.

Так, право власності на вказаний будинок, який належав померлому ОСОБА_8, після смерті останнього було визнано рішенням суду за ОСОБА_5 Зазначене рішення скасоване ухвалою апеляційного суду від 09 квітня 2008 року, яким фактично і було припинено право власності останньої на вказаний будинок.

На момент вирішення спору в суді першої інстанції право власності на зазначений будинок зареєстровано за будь-якими особами не було. Крім того, цей будинок не є предметом спору, що виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, якою оскаржено рішення.

Будинок є предметом спору що виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, якою рішення суду у зазначеній частині не оскаржено.

За таких обставин та з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України рішення у цій частині підлягає залишенню без змін.

Підлягає залишенню без змін і рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, оскільки обраний нею спосіб захисту цивільного права не передбачений цивільним законодавством.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 березня 2011 року в частині задоволення первісного позову про визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов’язання звільнення квартири та повернення квартири і коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову про визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов’язання звільнення квартири та повернення квартири і коштів.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.