6-42046св11 Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - 30.05.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання частково недійсними рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2011 року,

У травні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 10 червня 1997 року вона є власником земельної ділянки площею 0, 056 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Власником суміжної земельної ділянки площею 0, 062 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, є ОСОБА_3 (державний акт на право приватної власності на землю від 14 липня 1997 року). Відповідачем на своїй земельній ділянці збудовано житловий будинок та господарські споруди. Однак, частина будинку і господарських споруд розташовані на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачці, чим порушується право власності останньої на земельну ділянку. Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просила задовольнити її позовні вимоги та усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку від частини сараю, житлового будинку та паркану.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання частково недійсним рішення виконкому Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 30/141 від 27 березня 1997 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових приміщень, а також про визнання недійсним виданого на підставі цього рішення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 10 червня 1997 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що при вирішенні питання про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки у власність були враховані недостовірні документи щодо будинку, розташованого на цій земельній ділянці.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 8 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 10 червня 1997 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення ділянки від частин сараю, житлового будинку та паркану. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2011 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 8 серпня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими, обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, не підтвердилися.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанцій в частині зустрічного позову ОСОБА_3 досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Проте, не можна погодитись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 і зобов'язуючи ОСОБА_3 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення ділянки від частин сараю, житлового будинку та паркану, суд першої інстанції виходив із підставності і доведеності позову, оскільки ОСОБА_3 без дозволу власника земельної ділянки використовує її частину, зокрема на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_5, без будь-яких правових підстав розташовані належні відповідачу частини нерухомого майна, чим порушує право власності позивача, яке підлягає захисту з урахуванням вимог статті 391 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони у справі є співвласниками будинку з належними до нього будівлями та спорудам, який не поділено в натурі. ОСОБА_5 не обґрунтовано які саме її права порушуються і яким чином слід усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 10 червня 1997 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0, 056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0, 062 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 14 липня 1997 року.

В силу статті 152 ЗК України та статті 391 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Для цього необхідно встановити факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод у здійсненні ним цих правомочностей, у зв'язку з чим згідно статті 179 ЦПК України досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

При цьому суд зобов'язаний з'ясувати розташування жилого будинку, господарських будівель і споруд, врахувати можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, необхідність зведення будівель тощо, що потребує залучення відповідного фахівця.

Проте суд для з'ясування обставин, які мають значення для справи й потребують спеціальних знань, відповідно до статті 143 ЦПК України не вирішив питання про призначення експертизи, а взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30 вересня 2010 року, в якому надані відповіді на питання відповідності фактичного користування сторонами земельними ділянками їх розмірам та межам, зазначеним у державних актах на право приватної власності, а також місце розташування будівель, належних ОСОБА_5, на земельній ділянці, належній ОСОБА_3

Установлено, що на підставі рішення виконкому Козинської селищної ради народних депутатів Обухівського району Київської області № 5 від 13 березня 1979 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками по Ѕ частині будинку АДРЕСА_2 (а.с. 42-43).

Згідно частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а також за домовленістю між співвласниками спільне майно може бути поділене між ними в натурі (частина перша статті 367 ЦК України).

Вирішуючи спір судом не звернуто уваги, що будинок не поділений між співвласниками в натурі, у зв'язку з чим не з'ясовано на кого необхідно покласти обов'язок по знесенню нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_5

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_5 зазначала, що відповідач самовільно зайняв частину її земельної ділянки, а тому повинен повернути її в стан, що існував до самовільного зайняття, шляхом знесення частин сараю, жилого будинку та паркану.

В державних актах на право приватної власності відображені конфігурація, межі й стан земельних ділянок сторін.

Однак, суд не з'ясував дотримання порядку безоплатної приватизації земельних ділянок обох сторін, передбаченого статтею 118 ЗК України, та не перевірив врахування при відображенні конфігурації і меж землі у державних актах розташування жилого будинку і господарських споруд, які на ній розташовані.

Отже, судом не встановлено характер спірних правовідносин, не з'ясовано всі обставини справи, а також не надано оцінки зібраним доказам.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2011 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 8 серпня 2011 року в частині позовних вимог ОСОБА_5 скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2011 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 8 серпня 2011 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку залишити без змін.