Справа № 22-ц/1690/661/2012

Головуючий по 1-й інстанції Сидоренко Ю.В.

Суддя-доповідач: Антонов В. М.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Антонова В.М.

Суддів: Хіль Л.М., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Ренкевич М.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року

по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 відмовлено.

З рішенням не погодився позивач. В апеляційній скарзі просив рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи слідує, що 10.01.2007 року за кредитним договором №plc0RX10600316, укладеним від імені ОСОБА_2 видано кредит у розмірі 2951,30 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на рік з кінцевим терміном погашення 10.01.2009 року.

Зобов'язання за кредитним договором не виконувались, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, що складає стяном на 18.04.2008 року - 5803,62 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на докази отримання кредиту позивач посилався на матеріали кредитної справи, які містять заяву позичальника від 10.01.2007 року про видачу кредиту в сумі 2951,30 грн.

Проте, з матеріалів справи слідує, що підпис на вказаній заяві вчинений невідомою особою від імені ОСОБА_2 По факту шахрайського заволодіння невідомою особою коштами «Приватбанку», шляхом обману ОСОБА_2 по ст. 190 ч. 1 КК України порушено кримінальну справу.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладений з моменту передачи грошей.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що грошові кошти були видані.

Крім того, місцевим судом вірно встановлено порушення вимог ч. 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України, під час укладення кредитного договору.

Так, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ході розгляду справи факту вільного волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору не встанволено, отже місцевий суд прийшов до вірного висновку, що вищевказаний правочин з відповідачем не вчинений.

Тому, місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.