Справа №22-ц/2690/312/2012 

Головуючий 1 інстанції – Пономаренко Н.В.

Доповідач – Борисова О.В.

колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Трончук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, –

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2011 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 6000 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Посилається на те, що судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, не прийнято від свідка ОСОБА_4 пояснення щодо усної угоди, яка була укладена між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, судом не враховано положення ст. 43 ЦК УРСР, пояснення та підтвердження інших осіб, які мали ті самі усні угоди із позивачем, який не виконував жодної домовленості.

Крім того апелянт зазначає, що судом не враховано роз’яснення Кінологічної спілки України стосовно вартості цуценят породи англійського бульдога та суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у собаки зазначається різні ім’я Зея та Zita.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про місце і час судового розгляду, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності діючими ЦК України (435-15) , тому спір розглядається відповідно до положень ЦК УРСР (1540-06) 1963 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі забрали двох цуценят які народила сука Зея породи англійський бульдог і яка належить позивачу, у відповідачів був кобель породи англійський бульдог і саме між вказаними собаками була проведена в’язка, що також не заперечувалось сторонами по справі.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що розбіжність в імені суки Зея і Зіта як домашня, і та, яка міститься в документах на спростовує того, що мова йдеться про одну і ту ж собаку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачі не представили суду жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував наявність домовленості між сторонами про взаєморозрахунок: обов’язок позивача надати відповідачам по одному цуценяті від кожної в’язки між їхніми собаками.

Крім того, враховуючи той факт, що позивач був членом кінологічної спілки України з 2003 року, а відповідачі ОСОБА_1 з 2005 року, ОСОБА_3 з 2001 року, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у сторін не було підстав для дотримання Статуту спілки щодо взаєморозрахунків під час в’язки собак, у зв’язку з цим між сторонами виникли цивільно-правові договірні відносини, які повинні були бути оформлені належним чином, проте останні цього не зробили.

Відповідно до довідки відділення КСУ Дніпровського територіального відділення м. Києва вартість цуценят породи англійський бульдог встановлюється заводчиком в залежності від походження, якості, віку та в середньому складає 3000 грн.

Відповідно до ст. 440 ЦК УРСР 1963 року, шкода, заподіяна особі, відшкодовується особою, яка її заподіяла. А той, хто заподіяв шкоду,звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Статтею 451 ЦК УРСР 1963 року визначено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що доводи позивача про безпідставне заволодіння відповідачами двома цуценятами породи англійський бульдог, які належали позивачу підтверджуються поясненнями сторін та доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому відповідачі повинні солідарно нести відповідальність за заподіяну позивачу шкоди в розмірі 6000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо відмови позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів збитків з урахуванням індексу інфляції в розмірі 12030 грн., оскільки в даному випадку спір не пов'язаний із грошовим зобов’язанням.

Крім того, позивачем не доведено заподіяння йому зі сторони відповідачів моральної шкоди, яка виразилась у зміні стану здоров’я, не доведено в чому проявились вимушені зміни у житті, у виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив останньому у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що цуценята, які не мають належної документації про походження прирівнюються до дворових та безпородних собак, які не мають оціночної вартості, оскільки позивач та відповідачі не були членами Кінологічної спілки України, а в роз’ясненні КСУ від 11.11.2008 року зазначено, що цуценята будь-якої породи, в тому числі породи англійський бульдог не зареєстровані в належному порядку, відповідно до племінного положення КСУ відповідно не мають документів встановленого зразка, є безпородними і не мають ринкової вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичних природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.