Справа №22-ц/491/262/12 

Головуючий в 1 інстанції — Коваленко Н.В.

Категорія 27 ( 1 ) 

Доповідач - Митрофанова Л.В.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Митрофанової Л.В.

суддів - Соколан Н.О., Михайлів Л.В.

при секретарі - Бондаренко І.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 — ОСОБА_4 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_3, третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору — Товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Династія", про стягнення боргу за кредитним договором з поручителя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання договору поруки неукладеним, -

У серпні 2010 року позивач Публічне акціонерне товариства "Сведбанк" (надалі - Банк) звернулося із позовом до ОСОБА_3, 3 особи — ТОВ "Династія Україна", ТОВ "Торговий дім Україна", про стягнення боргу за кредитним договором з поручителя і в обгрунтування позову зазначило, що 20.11.2006р. між Банком та ТОВ "Династія Україна" укладено кредитний договір №35-КЛ, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 4700000грн., зі сплатою 18-19,5% відсотків річних і строком до 19.11.2009о.

29.01.2009р. Між Банком, ТОВ "Династія Україна" та ОСОБА_3, як поручителем, укладено договір поруки.

Станом на час звернення із позовом до суду утворилась заборгованість по кредитному договору в сумі 5663183,58грн., яка складається з :

- основного боргу — 4638000грн.;

- заборгованості зі сплати процентів за користування кредитною лінією в сумі 584362,99грн.

- заборгованості зі сплати комісії за управління кредитною лінією в сумі 2990,96грн.

- пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 399308,06грн

- пені за прострочення сплати процентів за когристування кредитною лінією в сумі 38161,45грн.

- Пені за прострочення сплати комісії в сумі 360,12грн.

про що 29.09.2009р. повідомлявся поручитель ОСОБА_3 шляхом направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредитних коштів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010р. Стягнуто з ТОВ "Династія Україна", ТОВ "Торговий дім "Династія", яке також є поручителем, боргв сумі 4638000грн., заборгованість по сплаті відсотків — 802411,53грн., заборгованість зі сплати комісії за управління кредитною лінією — 46145,52грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту — 628 342,36грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків — 72002,36грн., пеня за несвоєчасне повернення комісії в сумі 2161,97грн.

Оскільки позичальник не виконав умов кредитного договору та посилаючись на ці обставини Банк просив суд стягнути з поручителя ОСОБА_3 аборгованість за кредитним договором в сумі 5663183,58грн. та судові витрати.

У вересні 2010 року ОСОБА_3 Звернувся із зустрічним позовом в якому зазначив, що ознайомившись із договором поруки, який нібито був укладений між ним та Банком, він помітив, що у зазначеному договорі підпис в графі поручитель не відповідає справжньому його підпису.

Посилаючись на ці обставини просив суд визнати договір поруки від 29.01.2009р. неукладеним.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_3 Задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 Заборгованість за кредитним договором в розмірі 5663183,58грн., судовий збір в сумі 1700грн. Та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 До ПАТ "Сведбанк" - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача — ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову та задоволення зустрічних позовних вимог з тих підстав, що рішення є незаконним та необгрунтованим.

Зокрема, суд не взяв до уваги, що договір поруки був підписаний ОСОБА_3 від імені ТОВ "Торговий дім "Династія", як юридичного поручителя, а від підписання договору як фізичної особи ОСОБА_3 відмовився; не призначив за клопотанням судову почеркознавчу експертизу для встановлення справжності підпису в графі поручитель у договорі поруки; не враховано, що до поручителя, як фізичн6ої особи, Банк з вимогою не звертався.

Крім того представник вважає, що у зв'язку із ліквідацією позичальника за кредитним договором на підставі рішення Господарського суду, зобов'язання по кредитному договору будуть припинені, а отже припиняється і порука.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2006р. між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ТОВ "Династія Україна" укладено кредитний договір №35-КЛ, згідно умов якого ТОВ "Династія Україна" отримало кредит в сумі 4700000грн. на поповнення обігових коштів (а.с. 8-15 т.1), зі сплатою 18-19,5% відсотків річних та строком до 19.11.2009р.

Додатковою угодою від 29.01.2009р. №1 до кредитного договору №35-КЛ від 20.11.2006р. Доповнено п.5.1 розділу 5 договору підпунктом 5.1.10,а саме виконання позичальником своїх зобов'язань забезпечується порукою ОСОБА_3 (а.с. 16 т.1).

В забезпечення виконання ТОВ "Династія Україна" кредитного договору 29.01.2009р. між поручителями - ОСОБА_3, ТОВ "Торговий дім "Династія" та Банком 29 січня 2009 року укладено договір поруки №242/П35-36-37 (а.с. 25-26 т.1).

Згідно п.1 договору поруки №242П/35-36-37 від 29.01.2009р. поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком позичальнику, в межах кредитного договору №35-КЛ від 20.11.2006р. в сумі 4700000грн., а п. 4 цього договору передбачає, що у разі невиконання позщичальником умов основного зобов'язання в строк, поручитель погашає суму кредитів, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих в межах кредитних договорів (а.с. 25 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Сведбанк" та стягуючи із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 5663183,58грн., суд першої інстанції виходив з того, що позичальником ТОВ "Династія Україна" не виконувались зобов'язання за кредитним договором, а тому поручитель повинен відповідати

Із зазначеним висновком суду погоджується колегія виходячи з наступного.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України – за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 553 ЦК України - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Підписуючи договір поруки, поручитель – ОСОБА_3 фактично погодився з умовами основного договору та зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, зокрема: як тих, що виникли з кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Доводи представника відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3 в договорі поруки №242П/35-36-37 від 29.01.2009р. у графі "Поручитель" підпис виконано не ОСОБА_3, а іншою особою, є безпідставними виходячи з наступного.

Підписуючи договір поруки, поручитель – ОСОБА_3 фактично погодився з умовами основного договору та зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, зокрема: як тих, що виникли з кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Крім того, ОСОБА_3 при укладенні додаткової угоди №1 від 29 січня 2009 року до кредитного договору №35-КЛ від 20.11.2006 року, він як генеральний директор ТОВ "Династія Україна" від імені юридичної особи підписував цю додаткову угоду, так саме як і власноручно підписав договір поруки від 29 січня 2009 року, тобто відповідач був обізнаний з умовами кредитування, підставами відповідальності поручителя за невиконання основного зобов’язання, межами цієї відповідальності.

Не приймає колегія суддів до уваги посилання в апеляційній скарзі про те, що Банк до поручителя ОСОБА_3, як фізичної особи, з вимогою не звертався, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме — заявою Банку, надісланою на адресу проживання ОСОБА_3 щодо невиконання позичальником ТОВ "Династія Україна" вимог по кредитному договору та відповіддію, в якій він не заперечує, що є поручителем за договором поруки №242П/35-36-37 по забезпеченню виконання зобов’язань по кредитному договору 35-К, однак відповідати по зобов’язаннях відмовляється, посилаючись на те, що не вбачається необхідності сплати заборгованості поручителем, оскільки позичальник на даний момент спроможний погасити заборгованість та має майно, яке забезпечує даний кредит (а.с. 27, 28 т.1).

Таким чином, відповідач в своїй заяві фактично визнав факт укладення саме ним договору поруки №242П/35-36-37 від 29.01.2009 року.

Щодо посилань ОСОБА_4 на те, що ПАТ "Сведбанк" пропустив строк пред’явлення вимог до поручителя по погашенню заборгованості за кредитним договором №35-КЛ від 20.11.2006 року, у зв’язку з чим порука вважається припиненою, то колегія не може прийняти їх до уваги виходячи з наступного.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договором поруки №242П/35-36-37 від 29.01.2009 року, а саме п. 10 договору, сторони обумовили, що строком припинення поруки є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, передбачених основним зобов’язанням.

Інші доводи представника відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 — ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.