АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Чернігівського районного суду від 06 січня 2012 року у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу та зустрічним позовом ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, відшкодування моральної шкоди,

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду від 06 січня 2012 року, яким частково задоволено позовні вимоги фізичної-особи підприємця ОСОБА_9, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_9 заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 945 грн. та пеню в сумі 950 грн., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_9 та зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, доводи якої зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи. ОСОБА_7 вказує на неналежне виконання ФОП ОСОБА_10 зобов’язань за договором купівлі-продажу, зокрема його умови щодо забезпечення монтажу металопластикових вікон та відповідності доставленого товару замовленому.

ОСОБА_7 посилаючись на навмисне введення його в оману в момент укладення договору купівлі-продажу товару щодо особи продавця, вказував на наявність підстав для визнання такого договору недійсним на підставі ч. 1 ст.ст. 229, 230 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_7 вказує на неправильне визначення судом характеру спірних правовідносин, що мало наслідком невірне застосування норм матеріального права.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без зміни, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 січня 2011 року ОСОБА_7 уклав угоду з ФОП ОСОБА_5 на виготовлення та доставку металопластикових вікон в кількості 8 штук вартістю 6445 грн. 00 коп., строком виконання 15 робочих днів, починаючи з дня перерахування покупцем коштів на рахунок продавця. В додаткових умовах до заяви було передбачено, що ОСОБА_7 надає розміри вікон, вносить попередню плату в сумі 5 500 грн., а решту суми вартості товару - 945 грн., зобов’язується оплатити після його прийняття (а.с. 5-7).

На виконання умов договору розміри вікон, їх комплектація та конфігурація, були узгоджені з ОСОБА_7, що встановлено з додатку договору (а.с. 66) та 06 січня 2011 року покупцем на рахунок ФОП ОСОБА_5 було сплачено 5500 грн. 00 коп., що не заперечується сторонами по справі і підтверджується відповідною відміткою в товарному чеці №2292, копія якого мається на а.с. 80.

28 січня 2011 року, в межах обумовленого сторонами строку, продавець доставив ОСОБА_7 замовлений товар, а тому в силу положень ч. 2 ст. 704 ЦК України, виконав зобов’язання за договором купівлі-продажу.

Проте, всупереч досягнутим між сторонами правочину домовленостей та положень ст.ст. 526, 706 ЦК України, якими встановлено обов’язок виконання зобов’язань належним чином, ОСОБА_7 не сплатив залишок вартості придбаного ним товару, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_5 про стягнення з відповідача ОСОБА_7 боргу за договором купівлі-продажу та пені за прострочення виконання зобов’язання відповідає вимогам закону.

Положеннями частини 1 статті 60 ЦПК України на сторони в цивільному процесі покладається обов’язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу для своїх вимог або заперечень.

З додатку до договору жодних невідповідностей розміру одного з вікон, замовлених покупцем, розмірам доставленого, на наявність яких посилається ОСОБА_7, не встановлено, оскільки виготовлене та доставлене ФОП ОСОБА_5 вікно розміром 1900х1210 мм., відповідає параметрам, погодженим з ОСОБА_7.(а.с.66), про що свідчить його власний підпис, а відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7

Посилання ОСОБА_7 на вчинення договору внаслідок помилки та навмисне введення його в оману щодо особи продавця за договором купівлі-продажу, як на підставу для визнання правочину недійсним, обґрунтовано не були взяті судом до уваги, оскільки зі змісту оспорюваного ОСОБА_7 правочину вбачається, що стороною договору, а саме продавцем товару, є фізична особа-підприємець ОСОБА_5, інформація про якого та підпис містяться в тексті укладеної між сторонами угоди.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Чернігівського районного суду від 06 січня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.