Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Моторного транспортного страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Бурського районного суду Львівської області від 24 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2012 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вимоги якого у процесі розгляду справи уточнив та остаточно просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 28 999 грн. 99 коп. не отриманого доходу та 80 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також просив стягнути з відповідача МТСБУ 51 тис. грн. не отриманого доходу, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування розміром 1 451 грн. 05 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18 березня 2010 року за участю автомобіля марки «ВАЗ-2106», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував позивач, та автомобіля марки «ВАЗ-2108», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та з його вини, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 липня 2010 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Рішенням Бурського районного суду Львівської області від 24 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2012 року, позов задоволено у повному обсязі.

У касаційній скарзі МТСБУ порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2010 року за участю автомобіля марки «ВАЗ-2106», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував позивач, та автомобіля марки «ВАЗ-2108», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та з вини останнього сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 липня 2010 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

ОСОБА_4, з вини якого сталась дорожньо-транспортна пригода, не застрахував своєї цивільно-правової відповідності.

У відповідності до вимог ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності страховика МТСБУ за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого становить 51 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Статтею 1198 ЦК України передбачено, що розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом

визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу державної податкової служби.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 11 січня 2010 року позивача було взято на облік платника податків як суб'єкта підприємницької діяльності (а.с.15).

Із декларації про доходи ОСОБА_3, які одержані ним за період з 1 січня 2010 року до 31 березня 2010 року вбачається, що дохід становив 20 тис. грн., сплачено податок на суму 200 грн. (а.с.17).

Ураховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась у березні 2010 року, а позивач був зареєстрований як підприємець 11 січня 2010 року, суди першої й апеляційної інстанцій правильно визначили розмір втраченого доходу, який, з урахуванням вимог ст. 1198 ЦК України, слід рахувати шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців, отриманого позивачем як приватним підприємцем.

Відповідно до вимог 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, задовольняючи у повному обсязі позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку та обґрунтовано виходив з того, що, оскільки ОСОБА_4, з вини якого сталась дорожньо-транспортна пригода, не застрахував своєї цивільно-правової відповідності, то у відповідності до вимог ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд стягнув з МТСБУ шкоду в межах лімітів відповідальності, зокрема, 51 тис. грн. не отриманого доходу від підприємницької діяльності. Залишок суми шкоди розміром 28 999 грн. 99 коп. суд законно стягнув з ОСОБА_4

Суди першої й апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, а також надали оцінку доказам, що свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої й апеляційної інстанцій та не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального та процесуального права під час постановлення оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Моторного транспортного страхового бюро України відхилити.

Рішення Бурського районного суду Львівської області від 24 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.