Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів: Косигіної Л.М., Матюшенка І.В.

при секретарі судового Порохня М.М.

засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та відсотків за прострочення грошового зобов'язання

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.09.2011 року,

20.10.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом. Зазначив, що 03.11.2007 року ОСОБА_3 позичив у нього 21000 доларів США, про що склав розписку, на строк до 03.12.2007 року. Оскільки у визначений договором позики строк відповідач борг не повертає, просив стягнути з нього основну суму боргу 105000 грн., що становить 21000 доларів США за курсом НБУ, два відсотка від суми позики за кожний день прострочення зобов'язання, як це передбачено умовами договору, в розмірі 2196600 грн., а всього 2 301 600 грн.

рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.09.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 105 000 грн. боргу за договором позики. Вирішено питання відшкодування судових витрат. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність рішення фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення відсотків за прострочення грошового зобов'язання, суд 1-ї інстанції виходив з того, що укладеним між сторонами договором передбачено можливість стягнення пені за договором позики грошових коштів, а не речей, визначених родовими ознаками, що суперечить вимогам ст. 1050 ЦК України. Тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення неустойки в сумі 2 196 600 грн.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Згідно з правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту боргової розписки та не оспорюється відповідачем, у випадку несвоєчасного повернення коштів останній зобов'язався виплачувати за кожний день прострочки по 2% від суми позики.

Сума позики, визначена позивачем в гривневому еквіваленті становить 105 000 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання боргового зобов'язання згідно умов договору - 03.12.2007 року. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення відсотків за прострочення грошового зобов'язання - 20.10.2010 року, тобто за збігом строку, встановленого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України. Тому із-за пропущення річного строку пеня може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Виходячи з наведеного, розмір пені становить 766 500 грн. /2% від 105 000 грн. це 2100 грн. в день. 365 днів (в межах строку позовної давності) Х2100 грн. = 766 500 грн./.

Відповідно до положень ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір неустойки 766 500 грн. перевищує суму боргу у сім разів, відповідач є інвалідом другої групи загального захворювання, тому колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 щодо стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.09.2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за прострочення грошового зобов'язання, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 105 000 грн. /сто п'ять тисяч гривень/ пені за порушення зобов'язання за договором позики від 03.11.2007 року.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.