22ц-441/12 Про виселення та зобов’язання приведення житлового приміщення до попереднього стану - 02.02.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Хмельницької міської ради до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на предмет спору –міське комунальне підприємство житлово –комунальна контора "Будівельник", служба в справах дітей Хмельницької міської ради, інспекція Державного архітектурно –будівельного контролю в Хмельницькій області про виселення та зобов’язання приведення житлового приміщення до попереднього стану з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2010 року, -

В січні 2010 року виконком Хмельницької міської ради (далі –виконком) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 зі зміненими під час розгляду справи в суді позовними вимогами про виселення з АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення, зобов’язання за власний рахунок привести переобладнані та переплановані приміщення в попередній стан.

На обґрунтування позовних вимог виконком зазначив, що в 2008 році йому стало відомо про те, що відповідачка, яка проживала в кімнаті №111 вказаного гуртожитку, в 1998 році самовільно зайняла кімнату №110, яка знаходиться в цьому ж гуртожитку, яку перепланувала та переобладнала в приміщення кухні та ванної кімнати без належних дозволів.

рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2010 року позов було задоволено частково, виселено ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_5 з АДРЕСА_1, пересиливши їх в АДРЕСА_1 Зобов’язано ОСОБА_2 за власний рахунок привести переплановані та переобладнані приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 до попереднього стану. Стягнуто з

Головуючий у першій інстанції –Бондар В.В. Справа № 22ц –441

Доповідач –Гринчук Р.С. Категорія № 41, 42

відповідачки на користь позивача 37 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Суд виходив з того, що вселення в кімнату гуртожитку та її переобладнання ОСОБА_2 було проведено самовільно, без дозволу власника, з порушенням вимог закону, що підтверджується рішенням Хмельницького міського суду від 5 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На думку апелянта суд не врахував того, що в справі відсутні достатні докази належності будівлі гуртожитку, в якому розташовані спірні кімнати, позивачу; не прийнято до уваги ту обставину, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою; зроблені нею переобладнання та перепланування не потребують окремих дозволів, оскільки фактично не являються такими. Крім того цей спір вже був предметом розгляду суду, який рішенням від 05.12.2008 року, яке набрало законної сили, відмовив в позові МКП ЖКК "Будівельник" до неї про виселення та переобладнання приміщення.

В суді апелянтка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник виконкому в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила та пояснила, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи –МКП ЖКК "Будівельник" в суді заперечив проти задоволення апеляційної скарги пояснивши, що рішення суду відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального права.

У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 грудня 2008 року, яке набрало законної сили, в позові МКП ЖКК "Будівельник" до ОСОБА_2, третя особа –виконком Хмельницької міської ради, про виселення з АДРЕСА_1 та спонукання до приведення даного житлового приміщення до попереднього стану було відмовлено.

При цьому судом було встановлено, що вказаний вище будинок, в якому розташований гуртожиток, перебуває на балансі МКП ЖКК "Будівельник". На підставі ордеру від 1 вересня 1995 року відповідачка разом з чоловіком та дитиною вселилася в кімнату №111 вказаного гуртожитку площею 26 кв.м. Фактично кімната складається з двох жилих приміщень загальною площею 28,6 кв.м. В 1998 році сім’я ОСОБА_2 самовільно зайняла сусідню кімнату площею 12 кв.м. і без відповідного дозволу обладнала її під кухню з газифікацією, ванну кімнату, збільшила площу також і за рахунок переміщення перегородки в загальному коридорі на декілька метрів, встановивши в ній вхідні двері до власного помешкання.

Відповідно до ч.2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, передбачено, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об’єкт права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Статуту МКП ЖКК "Будівельник", довідки начальника ЖКК "Будівельник", акту розподілу державного майна орендованого організацією орендарів фірми "Хмельницькбуд" між державним підприємством ЖКК "Будівельник" та акціонерним товариством фірма "Хмельницькбуд" від 09.03.1995 року, затвердженого рішенням виконкому Хмельницької міської ради №298 від 09.03.1995 року, гуртожиток по АДРЕСА_1 перебуває на балансі ЖКК "Будівельник", власником гуртожитку є територіальна громада міста Хмельницького.

Відповідно до ст.ст. 71, 75, 80 ЦК України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражним або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

У п.7 постанови Пленуму ВСУ від 12 квітня 1985 року №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) зазначено, що на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст. 59 ЖК України підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропущення цього строку поважними, суд задовольняє обґрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму жилого приміщення з якими укладений з порушеннями установленого порядку без видачі ордера.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що виконком в даному випадку не пропустив трьохрічний строк позовної давності, оскільки про порушення відповідачкою його прав він дізнався в 2008 році, під час розгляду судом справи за позовом МКП ЖКК "Будівельник" до ОСОБА_2, третя особа –виконком Хмельницької міської ради, про виселення з АДРЕСА_1 та спонукання до приведення даного житлового приміщення до попереднього стану.

Суд прийшов до такого висновку необґрунтовано, без достатніх на те правових підстав.

Як встановлено судом, і це не заперечується сторонами, ОСОБА_2 самовільно вселилася до сусідньої кімнати №110 гуртожитку, провела її перепланування та переобладнання, перенесла на декілька метрів перегородку в 1998 році, про що було відомо МКП ЖКК "Будівельник".

В матеріалах справи містяться докази, які не заперечувалися в судовому засіданні всіма учасниками процесу, що безпосередньо вказують на те, що між відповідачкою ОСОБА_2 та МКП ЖКК "Будівельник" з 1998 року і до цього часу фактично існують договірні відносини з приводу найму спірного самовільно зайнятого та переобладнаного приміщення гуртожитку. Це підтверджується, зокрема, фактом оплати з 1998 року відповідачкою комунальних послуг з врахуванням самовільно зайнятої площі, які без заперечень приймалися МКП ЖКК "Будівельник", встановлення ОСОБА_2 газового обладнання в спірному приміщенні гуртожитку з дозволу баланстоутримувача та подальше користування газовими приладами.

Таким чином до спірних правовідносин застосовується строк позовної давності в три роки.

Саме пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченої ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року без поважних причин, став підставою для відмови судом в 2008 році в задоволенні позову МКП ЖКК "Будівельник" до ОСОБА_2, третя особа –виконком Хмельницької міської ради, про виселення з АДРЕСА_1 та спонукання до приведення даного житлового приміщення до попереднього стану.

Відповідно до ст. 76 ЦК України в редакції 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до п. "а" п.п. 1 ч. 1 ст. 29 вказаного вище Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності.

Статутом МКП ЖКК "Будівельник" передбачено, що його власником є територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. Виконавчий комітет Хмельницької міської ради є органом, який виконує функції органу управління господарською діяльністю підприємства в межах та обсягах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) . Майно підприємства знаходиться у комунальній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Власник майна, закріпленого за підприємством на праві господарського відання, здійснює контроль за належним використанням та збереженням майна безпосередньо або через уповноважений ним орган –виконавчий комітет міської ради (п.п. 1.3., 1.4., 3.1., 3.3. Статуту).

Позивач в даній справі –виконком Хмельницької міської ради відповідно до закону наділений повноваженнями щодо управління майном, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади, до складу якого входить і гуртожиток по АДРЕСА_1 з розміщеними в ньому кімнатами.

У відповідності до зазначених вище вимог Закону, Статуту та встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що виконком повинен був дізнатися про незаконні дії відповідачки щодо майна, яке перебуває в його управлінні в 1998 році, тобто з того часу, що і підпорядковане йому підприємство комунальної власності, на балансі якого перебуває гуртожиток –МКП ЖКК "Будівельник".

За таких обставин пояснення виконкому про те, що про порушення конкретного права йому стало відомо в 2008 році не слід приймати до уваги, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, зобов’язуючи ОСОБА_2 за власний рахунок привести самовільно переобладнанні приміщення гуртожитку до попереднього стану, суд не дослідив питання які саме роботи слід провести та їх місце проведення. Не врахував, що деякі роботи, наприклад, по встановленню газового обладнання, були проведені відповідачкою з відома та дозволу МКП ЖКК "Будівельник", у відповідності з діючими на час встановлення нормами та стандартами.

Таким чином в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову виконавчого комітету Хмельницької міської ради до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на предмет спору –міське комунальне підприємство житлово –комунальна контора "Будівельник", служба в справах дітей Хмельницької міської ради, інспекція Державного архітектурно –будівельного контролю в Хмельницькій області про виселення та зобов’язання приведення житлового приміщення до попереднього стану відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.