Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.

суддів - Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.

при секретарі - Семенюк О.А.

з участю позивача –ОСОБА_2

представника позивача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, інфляційних втрат внаслідок такого прострочення, моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 29 грудня 2011 року,

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 50 795 грн. 33 коп. пені за прострочення виконання аліментних зобов’язань, 3032 грн. 47 коп. інфляційних витрат, 1000 грн. моральної шкоди. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач рішенням суду від 22.05.2005 року зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_4. Однак, відповідач постійно ухиляється від їх сплати, станом на 01.10.2011 року заборгованість по аліментах складає 3583 грн. 81 коп.

рішенням Камінь-Каширського районного суду від 29 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, інфляційних втрат внаслідок такого прострочення, моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 1667 грн. 80 коп., судовий збір в розмірі 16 грн. 70 коп. та 03 грн. 55 коп. витрат за надання правової допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період перебування сторін у шлюбі з 11.02.1994 року по 24.10.2005 року у них народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46).

Відповідно до рішення Камінь-Каширського районного суду від 22.08.2005 року з відповідача на користь позивача були присуджені аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно. рішенням цього ж суду від 23.03.2007 року розмір аліментів змінено та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 270 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.28). рішенням вказаного місцевого суду від 15.09.2008 року розмір стягуваних аліментів зменшено до 235 грн. (а.с.31).

Як вбачається з рішення Камінь-Каширського суду від 30.05.2008 року з відповідача в користь позивача стягнуто 1000 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів за період з травня 2006 року по квітень 2008 року включно (а.с.100).

Судом також встановлено, що у відповідача ОСОБА_3 станом на 01.11.2011 року існує заборгованість по сплаті аліментів, розмір якої становить 3583 грн. 81 коп., що підтверджується довідкою ВДВС Камінь-Каширського районного управління юстиції за № 475 від 21.11.2011 року (а.с.22).

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів наявна вина відповідача.

Однак при розрахунку пені суд не врахував, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення.

Так, відповідно до контрольних листків державної виконавчої служби щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів (а.с.23-25) за лютий, березень, квітень, травень, липень 2011 року не сплачувались аліменти в розмірі 235 грн. в місяць, за серпень не сплачено 10 грн., за вересень 85 грн. аліментів.

Отже, неустойка за лютий 2011 року вираховується з 1 березня по 25.12.2011 року –300 днів (235 грн. х 1% х 300 днів)=705 грн., за березень (235 грн. х 1% х 269 днів)=632,15 грн., за квітень (235 грн. х 1% х 239 днів)=561,65 грн., за травень (235 грн. х 1% х 208 днів)=488,80 грн., за липень (235 грн. х 1% х 147 днів)=345,45 грн., за серпень (10 грн. х 1% х 116 днів)=11,60 грн., за вересень (85 грн. х 1% х 86 днів)=76,10 грн., за жовтень (95 грн. х 1% х 55 днів)=52,25 грн.

Всього підлягає нарахуванню щодо несплачених аліментів за 2011 рік неустойка в розмірі 2870 грн.

Також з довідки державного виконавця та контрольного листка вбачається, що ОСОБА_3 станом на 25.11.2011 року не сплачені аліменти в розмірі 2228 грн., які були нараховані до сплати за період з травня 2006 року по червень 2008 року (а.с.23, 24, 22). На цю суму заборгованості по аліментах рішенням Камінь-Каширського районного суду від 30.05.2008 року стягнена неустойка за прострочення сплати аліментів станом на 1 травня 2008 року. Отже за період з 1 травня 2008 року по 25 грудня 2011 року підлягає нарахуванню неустойка в розмірі 29 632 грн. (2228 грн. х 1% х 1330 днів). Загальна сума неустойки за прострочення сплати аліментів в розмірі 3583 грн. 81 коп. за період з 1 травня 2008 року по 25.11.2011 року становитиме 32 502 грн.

Визначена судом першої інстанції неустойка в розмірі 1667 грн. не відповідає положенням ст. 196 СК України .

Так, за лютий 2011 року суд визначив неустойку не за весь період прострочення сплати аліментів, тобто - 300 днів, а за 120 днів, аналогічно і за послідуючі місяці термін прострочення сплати аліментів зменшений.

Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначення розміру неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Зважаючи на стан здоров’я відповідача, який потребує постійного лікування, є інвалідом 3 групи, згідно висновку медико-соціальної експертизи йому протипоказана робота з фізичним перевантаженням, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки, розрахований відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, та стягує з відповідача неустойку в розмірі 7 000 грн.

Частиною 2 ст.184 СК України встановлено, що аліменти, встановлені судом у твердій грошовій сумі підлягають індексації відповідно до закону. Правове регулювання індексації грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) та Порядку проведення індексації, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 (1078-2003-п) . Статтею 2 зазначеного Закону встановлено перелік об’єктів індексації, до якого, однак, не включено аліменти у твердій грошовій сумі. Аналіз спеціального закону, що регулює правові відносини у сфері індексації грошових доходів населення, свідчить, що аліменти у твердій грошовій сумі не віднесені до об’єктів індексації.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що аліменти не підлягають індексації відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки відсутній закон, яким би було врегульовано індексацію розміру аліментів визначених в твердій грошовій сумі.

На підтвердження факту завдання моральної шкоди, апелянт не надала жодних доказів, які б підтверджували визначені законом для відшкодування моральної шкоди підстави і не доведено, що в зв’язку з несплатою відповідачем аліментів були порушені її нормальні життєві зв’язки, стосунки з оточуючими людьми або настали інші негативні наслідки через дії відповідача, а тому висновок місцевого суду про відмову в задоволенні цієї вимоги є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Камінь-Каширського районного суду від 29 грудня 2011 року в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.