6-742св12 Про стягнення грошової суми та зобов'язання вчинити певні дії - 23.05.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру про стягнення грошової суми та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 23 червня 2009 року на його користь, у зв'язку з втратою 90 % працездатності, з відповідача стягується щомісячно втрачений заробіток у сумі 1 057 грн. 58 коп. Проте у зв'язку зі збільшенням розміру середнього заробітку позивач просив здійснити перерахунок і стягнути з відповідача недоплату суми втраченого заробітку, а також встановити новий розм'як компенсації з урахуванням поточного середнього заробітку в Україні. Так позивач просив встановити йому, починаючи з 1 січня 2010 року частину втраченого заробітку розміром 1 717 грн. 17 коп., з 1 січня 2011 року - 1 936 грн. 71 коп. Також просив стягнути недоотриману у зв'язку із цим втрату заробітку за період з січня до грудня 2010 року в сумі 7 915 грн. 08 коп., за період з січня до лютого 2011 року в сумі 1 758 грн. 26 коп., а також компенсацію з урахуванням індексу інфляції за період з 1 вересня 2009 року до 31 січня 2011 року розміром 158 грн. 57 коп. і зобов'язати відповідача виплачувати йому з 1 січня 2011 року щомісячну втрату заробітку, у зв'язку з втратою 90% працездатності розміром 1 936 грн. 71 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 18 квітня 2011 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року змінено заочне рішення суду першої інстанції: встановлено позивачу розмір втраченого заробітку з 1 січня 2010 року в сумі 1 718 грн. 32 коп., з 1 січня 2011 року - 2 022 грн. 07 коп.; стягнуто з відповідача на користь позивача 16 609 грн. 29 коп. невиплаченого втраченого заробітку за період з 1 січня 2010 року до 30 вересня 2011року; Зобов'язано відповідача, починаючи з 1 жовтня 2011 року здійснити щомісячну виплату позивачу втраченого ним заробітку розміром 2 022 грн. 07 коп. із проведенням у подальшому щомісячного перерахування втраченого заробітку відповідно до зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з передбачених ч. 3 ст. 61 ЦПК України, ст. 1208 ЦК України підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з підстав, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) .

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 23 червня 2009 року встановлено, що 31 травня 1990 року ОСОБА_3 отримав травму від дії джерела підвищеної небезпеки, власником якого був Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр. Висновком МСЕК від 28 серпня 1990 року позивачу встановлено 90 % втрати професійної працездатності безстроково.

Судовими рішеннями позивачу встановлено розмір щомісячної компенсації за втрату працездатності, який у подальшому змінювався.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 29 вересня 2009 року Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр зобов'язано сплачувати ОСОБА_3 щомісячну виплату 90 % втраченого заробітку у розмірі 1 057 грн. 58 коп., починаючи з 1 липня 2009 року.

У відповідності до вимог ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Виходячи зі змісту наведеної норми, при вирішенні даного спору суду належить встановити у зв'язку з чим потерпілий просить змінити розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а саме: чи у зв'язку зі збільшення вартості життя, чи у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. У разі з'явлення такої вимоги на підставі ч. 2 ст. 1208 ЦК України, підлягає з'ясуванню як потерпілому вперше було визначено розмір відшкодування: виходячи з середньої заробітної плати за займаною на час завдання шкоди посадою, чи виходячи з мінімальної заробітної плати, і в залежності від встановлених обставин, суд повинен зробити висновок, щодо наявності підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2001 року (1266-2001-п) «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» розрахунковим періодом являється останні шість місяців до дня, що передує перерахунку.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону, вийшовши, між іншим, у порушення вимог ст. 11 ЦПК України за межі позовних вимог, встановлюючи позивачу розмір втраченого заробітку з 1 січня 2010 року в сумі 1 718 грн. 32 коп., а з 1 січня 2011 року - 2 022 грн. 07 коп., а також стягуючи на користь позивача 16 609 грн. 29 коп. невиплаченого втраченого заробітку за період з 1 січня 2010 року до 30 вересня 2011року, однак цих вимог позивач не заявляв.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що апеляційний суд не дотримався вимог процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився з характером спірних правовідносин та нормою закону, яка підлягає застосуванню, вийшов за межі позовних вимог, на доводи апеляційної скарги уваги не звернув - касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною третьою статті 338 ЦПК України.