6-42894св11 Про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним - 23.05.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Баришівська районна державна нотаріальна контора, управління земельних ресурсів в Баришівському районі Київської області, Баришівська селищна рада Київської області, про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя та виділення в натурі 1/2 частини майна, що перебуває у спільній сумісній власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування із чужого незаконного володіння частини земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа: Баришівська селищна рада Київської області, ОСОБА_2, Баришівська районна державна нотаріальна контора, про визнання майна спільною сумісною власністю та частковою власністю, визнання права власності на частину майна, поділ даного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, треті особи: нотаріус Баришівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, управління земельних ресурсів в Баришівському районі Київської області, Баришівська селищна рада Київської області, про визнання права власності на земельну ділянку за добросовісним набувачем, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2010 року,

рішенням Баришівського районного суду Київської області від 9 червня 2009 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 2 червня 2007 року земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна подружжя.

Поділено майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Виділено ОСОБА_1 1/2 частину вартості спірної земельної ділянки та 1/2 частину вартості автомобіля ВАЗ-2109.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 4 750 грн. - вартості 1/2 частини автомобіля ВАЗ-2109 та 16 650 гривень вартості 1/2 частини спірної земельної ділянки.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акту про право власності на спірну земельну ділянку та витребування її 1/2 частини із незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_2 було відмовлено.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вкладу на особовому рахунку ОСОБА_1 у ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 894 грн. 92 коп. 1/2 частину суми вкладу на рахунку в Бориспільському відділенні ВАТ «Державний Ощадний банк України».

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та частковою власністю ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_1 та про визнання права власності на 1/2 частину вкладу на карткових рахунках в АКБ «Правекс-Банк» і їх розділі відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,138 га в АДРЕСА_2 як за добросовісним набувачем, придбану за договором купівлі- продажу від 2 червня 2007 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

рішенням апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 2 червня 2007 року спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори - відмовлено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна подружжя.

Поділено майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, виділивши ОСОБА_1 - 1/2 частину вартості спірної земельної ділянки та 1/2 частину вартості автомобіля ВАЗ-2109.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 4 750 грн. вартості 1/2 частини автомобіля ВАЗ-2109, 16 650 грн. вартості 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку від 17 травня 2006 року за зазначеною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,138 га, про виділення в натурі та витребування із незаконного володіння добросовісного набувача ОСОБА_2 1/2 частини земельної ділянки за зазначеною адресою, площею 0,069 га було відмовлено.

Позов ОСОБА_3 було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 389 грн. 92 коп. 1/2 частину суми вкладу на рахунку в Бориспільському відділенні № 3036 ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вкладу в іноземній валюті у Південному відділені АКБ «Правекс-Банк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частину суми банківського вкладу в іноземній валюті у Південному відділені АКБ «Правекс-Банк» в сумі 29 979 грн. 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 8 579 грн. 86 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

25 березня 2010 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2010 року, в якій заявник просив скасувати частково рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 липня 2010 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Ухвалою Верховного Суду України від 1 квітня 2011 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI (3932-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України».

Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 листопада 2011 року справу за вищевказаним позовом було передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи викладене, зазначена справа підлягає розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що з 22 жовтня 1983 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі. 21 червня 2003 року ОСОБА_3 придбав автомобіль ВАЗ-2109.

29 липня 2003 року ОСОБА_3 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_2. 17 травня 2006 року він отримав державний акт про право власності на земельну ділянку, де зазначений її власником.

25 жовтня 2005 року шлюб між сторонами розірвано.

2 червня 2007 року ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки продав, а ОСОБА_2 купила спірну земельну ділянку та отримала Державний акт на право власності на дану земельну ділянку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовів, апеляційний суд виходив із того, що вимоги, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні.

Вказані висновки відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України передбачено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності на землю гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_3 на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 2 червня 2007 року, був законним власником спірної земельної ділянки та відповідно мав підстави на її продаж.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно відмовив у визнанні недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного 2 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки вказаний договір було укладено на законних підставах та вірно відмовив у визнанні незаконним державного акту про право власності на спірну земельну ділянку.

Виходячи з того, що спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_3 під час перебування з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, однак на момент поділу майна вже не перебувала у власності ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вірно визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна подружжя та виділив останній вартість Ѕ частини спірної земельної ділянки та Ѕ частини вартості автомобіля ВАЗ -2109.

Крім того, згідно довідки АКБ «Правекс-Банк» від 12 березня 2009 року станом на 24 червня 2005 року - ОСОБА_1 мала банківський вклад в іноземній валюті на суму 4 450 євро, 27 червня 2006 року зазначена сума депозиту разом з належними відсотками у розмірі 394 євро, були перераховані на картковий рахунок.

Відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 61 СК України, - об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну установу). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи наведене, апеляційний суд обґрунтовано поділив грошові кошти у вигляді вкладів, які знаходились на рахунках ОСОБА_1

Разом з тим, вирішуючи спір, суди дійшли невірного висновку про наявність підстав для визнаня за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,138 га в АДРЕСА_2, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, придбала цю земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 2 червня 2007 року, який не визнаний недійсним, тобто на законних підставах та в подальшому отримала державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_2 є законним власником спірної земельної ділянки і додаткове визнання за нею права власності на цю земельну ділянку не потребує судового підтвердження.

Виходячи з наведеного, судове рішення першої інстанції в частині визнаня за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - спірну земельну ділянку та рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2010 року про залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 341, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Баришівського районного суду Київської області від 9 червня 2009 року в частині визнаня за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,138 га в АДРЕСА_2, як за добросовісним набувачем, придбану за договором купівлі-продажу від 2 червня 2007 року та рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2010 року про залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін скасувати та ухвалити нове рішення яким.