Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова Головного управління державного казначейства у Харківській області (далі - ГУ ДКУ у Харківській області), прокуратури міста Харкова, прокуратури Орджонікідзевського району міста Харкова про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційними скаргами Державного казначейства України, прокуратури м. Харкова, ОСОБА_3, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 3 серпня 2011 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2011 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08 вересня 1997 року прокуратурою м. Харкова порушено кримінальну справу за ознаками ч.2.ст. 172 КК України, 05 листопада 1997 року його притягнуто як обвинуваченого за ч.2.ст.165, ч.2.ст. 172 КК України, 12 листопада 1997 року обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд, накладено арешт на майно. На підставі постанови слідчого наказом голови ДПА у Харківській області його усунуто від посади, нарахування та виплата йому грошового утримання зупинена. 01 серпня 2001 року кримінальну справу закрито на підставі п.2.ст. 6 КПК України.

Вважав, що має право на відшкодування шкоди відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". У зв'язку з чим просив суд зобов'язати відділення Державного казначейства України в Орджонікідзевському районі м. Харкова відшкодувати йому суму неодержаного ним за час відсторонення від посади заробітку в сумі 55 079,58 грн., 100 000 грн. моральної шкоди та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 3 серпня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного казначейства на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено суму на відшкодування моральної шкоди до 10 000 грн. В решті рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах Державне казначейство України, прокуратура м. Харкова, просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, а ОСОБА_3 - скасувати рішення апеляційного суду в частині відшкодування моральної шкоди та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, в решті постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди послались на те, що стосовно позивача було порушено кримінальну справу, яка була закрита на підставі п.2 ст. 6 КПК України, причому копію постанови про закриття справи позивач не отримував. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду позивач довідався у 2009 році, тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що прокуратурою м. Харкова 08 вересня 1997 року була порушена кримінальна справа № 17970119 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України. 05 листопада 1997 року позивача притягнуто в якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України та до нього застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Наказом голови ДПА у Харківській області № 430-о від 13 листопада 1997 року на підставі постанови слідчого прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 усунуто від посади, у результаті чого нарахування та виплата грошового утримання була зупинена.

Постановою слідчого від 29 травня 2000 року відсторонення від посади було скасовано. Кримінальна справа постановою старшого помічника прокурора м. Харкова від 01 серпня 2001 року закрита на підставі ч. 2 ст. 213, п. 2 ст. 6 КПК України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон), у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до ст. 12 Закону, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Проте ОСОБА_3 передбаченого Законом (266/94-ВР) порядку не дотримався, не звернувся до відповідних органів для визначення йому розміру матеріальної шкоди у встановлений Законом (266/94-ВР) строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Апеляційним судом не звернуто уваги на те, що вказана норма визначає лише мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди.

Також суд дійшов висновку про те, що позивач та його родина зазнавали моральних страждань тільки на протязі того часу, коли позивача було усунуто від посади, без врахування всіх обставин справи і доводів позивача.

В порушення вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не перевірив доводи позивача про те, що він і його родина зазнавали моральних страждань протягом всього часу перебування під слідством, а не тільки під час усунення позивача від посади, не звернув уваги на те, що щодо позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, накладено арешт на його майно, ним прикладались додаткові зусилля щодо організації життя сім`ї. Апеляційний суд вищезазначені обставини не перевірив, не з`ясував, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом при розгляді справи порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, а справа в цій частині - направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Державного казначейства України, прокуратури м. Харкова, ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2011 року скасувати в частині стягнення з Державного казначейства на користь ОСОБА_3 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.